АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-834- 2009року Головуючий у 1-й інстанції О.В.Галаган категорія 21 Доповідач В.А. Франко
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Суржик М.М.
при секретарі Липі А.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про примусове звільнення з квартири.
Зазначала, що 24 вересня 2001 року на підставі договору дарування, укладеного між позивачкою та акціонерним будівельним товариством закритого типу (АБТ ЗТ ) „Інгул-Фінтраст” вона, ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1.
Але, як з'ясувалося, в зазначеній квартирі значиться прописаним відповідач по справі ОСОБА_3, який сам в ній не проживає, а здає в найом третім особам.
Вона неодноразово зверталась до нього особисто з вимогою звільнити квартиру, проте її вимога залишилась проігнорованою.
За таких підстав і просила винести рішення про примусове виселення відповідача зі спірної квартири.
В лютому 2006 року змінила свої позовні вимоги та ставила питання про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Зазначала, що в 1994 році матері відповідача надавалась спірна квартира, як службове житло, а відповідач ОСОБА_3 був прописаний, як член сім'ї. Потім мати відповідача припинила трудові відносини з підприємством за власним бажанням. Сам же відповідач довгий час не проживає в спірній квартирі, а здає її в найом третім особам.
В свою чергу ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1, правонаступника АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст”, корпорації „Інгул-Габро”, корпорації „ Кіровоградбудінвест”, ЖЕК ВАТ „КЗЛ”, третьої особи арбітражного управляючого ОСОБА_5 та просив визнати недійсним договір дарування спірної квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2001 року, укладеним між АБТ ЗТ „Інгул- Фінтраст” в особі ОСОБА_6 і ОСОБА_1
В доповненні до зустрічного позову ОСОБА_3 ставить питання про визнання його наймачем спірної квартири з дня смерті матері та зобов'язати ЖЕК ВАТ КЗЛ укласти з ним договір найму на цю квартиру.
В червні 2006 року АБТ ЗТ „Інгул- Фінтраст” також звернулось в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - спірною квартирою.
Справа була предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 після уточнення позовних вимог просила примусово виселити ОСОБА_3 з усіма проживаючими з ним особами із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, вказуючи на те, що спірна квартира належить їй згідно договору дарування .
ОСОБА_3 не визнаючи позову ОСОБА_1 в своїй зустрічній позовній заяві до ОСОБА_1, АБТ ЗТ „Інгул- Фінтраст”, ЖЕК ВАТ „КЗЛ” в якій після наданих уточнень просив суд:
Визнати його, ОСОБА_3 наймачем квартири АДРЕСА_1 з дня смерті матері, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати ЖЕК ВАТ КЛЗ скласти з позивачем договір найму спірної квартири.
Визнати неправомірною ( за відсутності правових підстав , правовстановлюючих фактів і документів) державну реєстрацію спірної квартири за АТБ ЗТ „Інгул - Фін траст” та видане на підставі цього реєстраційне посвідчення від 4.04.1996 року не дійсним.
Визнати недійсним правочин по даруванню спірної квартири ОСОБА_1
Відреагувати за обставинами справи окремою ухвалою у порядку ст..211 ЦПК.
Розподілити судові витрати на підставі ст. 88.ЦПК.
Рішенням Кіровського районного суду від 9 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 було відмовлено в повному обсязі.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,АБТ ЗТ „Інгул- Фінтраст”, ЖЕК ВАТ „КЗЛ” задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування НОМЕР_1, укладений 24.09.2001 року між ОСОБА_1 та АБТ ЗТ „Інгул- Фін траст”, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського місцевого нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі № 2981.
В решті позовних вимог відмовлено.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного будівельного товариства закритого типу „Інгул- Фінтраст”, - відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто на користь держави з ОСОБА_3 17 грн. судових витрат .
Стягнуто на користь держави з ОСОБА_1 7 грн.50 коп. витрат за інформаційно- технічний розгляд справи.
Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 грн.50 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду в своїх апеляційних скаргах:
представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1
Апелянт зазначив, що при постановлянні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, зазначив, що безпідставне твердження суду про те, що АДРЕСА_1, які належать АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст”, зареєстровані в ОБТІ на праві державної власності, а відповідно відносяться до державного фонду і тому згідно Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду” товариство не мало права ці квартири продавати чи дарувати, а нотаріус вказані договори посвідчувати.
Зазначає, що АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст” є суб'єкт підприємницької є суб'єкт підприємницької діяльності з організаційною формою „Господарське товариство”.
Засновниками товариства є фізичні особи і всі 100% акцій належать їм, тобто збудований товариством будинок не належить державі, а відноситься до приватного житлового фонду.
Окрім того, було дозволено збудувати цей будинок, як гуртожиток для малих сімей і будувався він за дольової участі АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст”.
Не погоджується з висновками суду щодо постійного проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить залишаючи в основній частині рішення Кіровського райсуду від 9.02.2009 року в силі, змінити його з визнанням незаконною ( за відсутністю правових підстав правовстановлюючих документів і фактів) державну реєстрацію за АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст” спірної квартири, як складову частину АДРЕСА_1 та видане на підставі цього реєстраційне посвідчення від 4.04.1996 року - не дійсним.
Вирішити питання розподілу понесених судових витрат за договором правової допомоги. Розподілити судові витрати, пов'язані з розглядом справи на стадії апеляційного провадження.
Зокрема зазначає, що рішенням Кіровоградського міськвиконкому № 585 від 1.08.1994 року затверджено акт державної комісії на введення в експлуатацію 144-х квартир житлового будинку по АДРЕСА_1.
При цьому в рішенні міськвиконкому не зазначено про існування АБТ ЗТ „Інгул - Фінтраст”.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянти та їх довірителі підтримали свої апеляційні скарги.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..9 ЖК кожному громадянину гарантовано право на житло.
Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається що 14.09.1994 року ОСОБА_8 був виданий ордер №55 на жилу площу в гуртожитку на кімнату АДРЕСА_1, як працівнику АСО „Інгул”, де членом сім'ї був прописаний ОСОБА_3, відповідно до якого вони вселились і мешкали там.(а.с. т.1 а.с.207).
З копій трудової книжки ОСОБА_8 слідує, що 30.09.1994 року вона була звільнена з АСО „Інгул”, у зв'язку з переводом в АБО „Інгул-Фінтраст” . В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що АБТ ЗТ „Інгул-Фінтраст” є правонаступником АСО „Інгул”
1.04.1996 року ОСОБА_8 була звільнена у зв'язку з переходом в корпорацію „Інгул-Габро”, з якої звільнилась 1.10.1997 року за власним бажанням.( т. 2 а.с.380-381 )
З матеріалів справи вбачається, і колегією суддів встановлено, що керівником АБО „Інгул”, АБТ ЗТ„”Інгул-Фінтраст”, корпорації „Інгул-Габро”, корпорації „Кіровоградбудінвест” є ОСОБА_9.(т.1 а.с.181, 182, 207, т.2 а.с254).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла (т.1 а.с.54).
Після смерті матері ОСОБА_3 неодноразово звертався із заявами (в тому числі і особисто до ОСОБА_9) про оформлення на нього особистого рахунку, проте це питання не було вирішено і йому на його заяви відповіді не надавались.(т.1 а.с.48,49,50).
Вбачається, що на останню його заяву в 2005 році, йому була надана формальна відписка за № 90 від 26.10.2005 року за підписом ОСОБА_9 щодо необхідності звернення для вирішення питання до корпорації „ Інгул-Габро”, яка є власником будинку, хоча це не відповідало дійсності (т.1 а.с.53).
Встановлено, що ОСОБА_3 не був інформований стосовно того, що спірна квартира, в якій він продовжував проживати після смерті матері та сплачувати рахунки за комунальні послуги (т.1 ас.151-177), 24.09.2001 року була вже подарована власником АБТ ЗТ ”Інгул-Фінтраст” ОСОБА_1.
Встановлено також, що після смерті ОСОБА_8 в грудні 1997 року, АБ ТЗТ „Інгул-Фінтраст” не ставилось питання в установленому законом порядку про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
З Таким позовом АБ ТЗТ „Інгул-Фінтраст” звернувся до суду, як вище зазначалось, тільки в червні 2006 року, коли справа вже знаходилась в суді і була предметом розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів, дослідивши всі обставини по справі, обґрунтовано визнав недійсним договір дарування, зазначивши, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2001 року НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та Акціонерним будівельним товариством закритого типу „Інгул-Фінтраст”, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського місцевого нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі № 2981, було укладено з порушенням чинного законодавства.
Зокрема, в п.4 вище зазначеного договору дарування, вказано, що за свідченням дарувателя вказана в договорі квартира до цього часу нікому іншому не продана , не подарована, не заставлена, судового спору щодо неї не ведеться, обов'язками щодо третіх осіб даруватель не зв'язаний.(т.1а.с15, 209).
За таких підстав суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири, яка належить їй за договором дарування.
Суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, також обґрунтовано відмовив в позовних вимогах АБ ТЗТ” Інгул-Фінтраст” з тих підстав, що ним не було доведено ті обставини, на які він посилається, як на підставу визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право в користуванні спірним житловим приміщенням ..
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 11.01.1989 року №53 визнано 144 квартирний будинок для малих сімей у сел.. Новому гуртожитком для малих сімей (т.2 а.с.71).
Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 30 вересня 1981 року № 496 „Про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей” використання жилих будинків для малосімейних відповідно до цього пункту проводиться після реєстрації їх виконкомами місцевих рад народних депутатів як гуртожитків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровоградського міськвиконкому № 585 від 1.08.1994 року „Про затвердження акту державної комісії на введення в дію 144 квартирного житлового будинку для малих сімей по вул.. Металургів в с. Новому м. Кіровоградат.) було вирішено затвердити акт державної комісії на введення в дію 144 квартирного житлового будинку для малих сімей , приведеною площею 5191,6 кв.м., збудованого Кіровоградським чавунноливарним заводом та акціонерним будівельним об'єднанням „Інгул” .
Дозволено ввести його в дію, а житлово-експлуатаційному відділу чавуноливарного заводу прийняти на баланс і комунальне обслуговування 144 квартир та передати їх у власність громадянам відповідно укладеним угодам з акціонерним об'єднанням „Інгул” по актам передачі, а Кіровоградському бюро технічної інвентаризації зареєструвати акти передачі, як правоустанавлюючий документ. (т.1 а.с.318-319; т. 2 а.с.232-233).
Відповідно до п.3.3 договору підряду на капітальне будівництво 144 квартирного житлового будинку для малосімейних в селищі Новому № 7 від 26 жовтня 1993 року після закінчення будівництва будинку передати у власність підрядника (згідно п.1.2 підрядник АБО ”Інгул”) 50% помешкань, а саме 72 квартири. Усі жилі приміщення , які передаються у власність Підрядчику, повинні знаходитись в одному під'їзді.
Відповідно до доповнень до договору №7 від 26 жовтня 1993 року підряду на капітальне будівництво квартири передати у власність підрядника АБО „Інгул-Фінтраст” (т.2 а.с. 75-77).
З наданого в судовому засіданні апеляційної інстанції Статуту АБ ТЗТ „Інгул-Фінтраст” вбачається, що воно є правонаступником АБО „Інгул”.
Як вище зазначалось, в ході розгляду справи колегією суддів при з'ясуванні записів у трудовій книжці ОСОБА_8 встановлено, що АБО „Інгул-Фінтраст” є правонаступником АСО „Інгул”.
За таких підстав суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у вимозі щодо визнання неправомірною державну реєстрацію спірної квартири за АБ ТЗТ „Інгул-Фінтраст” та видане на підставі цього реєстраційне посвідчення від 4.04.1996 року.
З матеріалів інвентарної справи, яка була витребувана колегією суддів з ОБТІ, вбачається, що відповідно до висновку про реєстрацію, домоволодіння АДРЕСА_1, належить реєстрації на праві державної власності за АБО „Інгул-Фінтраст” з видачею реєстраційного посвідчення на 72 квартири. Ксерокопія цих матеріалів є в матеріалах справи. (т.2 а.с.230).
Цю обставин суд зазначив в своєму рішенні.
Тому безпідставні твердження ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі про те, що не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам і доказам ці твердження суду щодо реєстрації на праві державної власності за АБО „Інгул-Фінтраст” з видачею реєстраційного посвідчення на 72 квартири.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати .
Згідно до п.2 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг, проте ОСОБА_4 приймав участь у розгляді справі у якості представника на підставі доручення (т.2 а.с. 246-248).
Представник особи, яка бере участь у справі, за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст..26,42 ЦПК України і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу . ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді.
Тому підстав для стягнення витрат по оплаті допомоги за послуги ОСОБА_4, як приватного юриста у суду немає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що судом першої інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка. Рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляцій не спростовують правильних висновків суду. Не можу бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
А тому підстав для зміни рішення або його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий,
судді -