ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.07.2009  року                                                                      Справа № 14/192

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                                   Бойченка К.І.

                                                     Журавльової Л.І.

за присутністю секретаря

судового засідання                               ОСОБА_2

за участю

позивача                                      ОСОБА_3, НОМЕР_1, від 23.04.1999,                     

                                                    виданий Стахановським МВУМВС України в

                                                    Луганській області,   

представників сторін:

від позивача                                          ОСОБА_4, дов. № 5491,  від 10.11.2008

від відповідача                               Щербак М.Ф., дов. від 15.06.2009 б/н  

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                       Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                     Міський молочний комбінат

                                                     „Луганськ –Київ –Бізнес”, м. Кремінна

                                                     Луганської області

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                     28.04.2009

по справі                                           № 14/192

                                           (головуючий суддя – Лісовицький Є.А.,

                                           судді –Василенко Т.А., Яресько Б.В.)

за позовом                                    Суб’єкта підприємницької діяльності  -

                                                     фізичної особи ОСОБА_3, м. Теплогорськ

                                                     Луганської області

до відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                      Міський молочний комбінат

                                                     „Луганськ –Київ –Бізнес”, м. Кремінна

                                                     Луганської області

про                                                стягнення 30796 грн. 00 коп.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.07.2009 оголошено перерву до 14.07.2009, о 09 год. 45 хв.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями  голови суду від 19.05.2009, від  02.06.2009 та від 02.07.2009

ВСТАНОВИВ:

         Позивач, суб’єкт підприємницької діяльності  - фізична особа ОСОБА_3 (далі –СПД ОСОБА_3), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міський молочний комбінат „Луганськ –Київ –Бізнес” (далі –ТОВ ММК „Луганськ –Київ –Бізнес”) суми передплати від 13.05.2006 - 20000 грн., інфляційних нарахувань за період з січня 2007 по вересень 2008 в сумі 7000 грн.,  3 % річних в сумі 1050 грн. за період з  січня 2007 по вересень 2008 та збитків в сумі 3000 грн.

        Заявою від 12.12.2008 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суми передплати 20000 грн., інфляційних нарахувань за період з 01.01.2007 по 30.11.2008 в сумі 6646 грн., 3 % річних в сумі 1150 грн. за період з  01.01.2007 по 30.11.2008 та збитків в сумі 3000 грн.

         Рішенням місцевого господарського суду від 28.04.2009 позов задоволений частково: стягнуто з ТОВ ММК „Луганськ –Київ –Бізнес” на користь СПД ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти в сумі 20000 грн., інфляційні нарахування в сумі 4462 грн., 3 % річних в сумі 600 грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 250 грн. 62 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 95 грн. 58 коп. та на проведення експертизи в сумі 887 грн. 15 коп.  

         В решті позову відмовлено.

         Мотивоване дане рішення доведеністю за матеріалами справи  факту не поставки відповідачем товару позивачу на суму передплати, положеннями ст. 530, п. 2 ст. 625, ст. 1212 Цивільного кодексу України.

         Твердження ТОВ ММК „Луганськ –Київ –Бізнес” про отримання позивачем від відповідача продукції за накладними від 27.10.2006, від 07.08.2007, від 20.09.2007 на загальну суму 19979 грн. 60 коп. судом першої інстанції оцінені критично з урахуванням висновку судового експерту від 09.02.2009 № 804/37, згідно якого, як зазначено судом, підписи на даних накладних виконані не позивачем, а іншою особою.

         За відсутністю доказів погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару, що мав поставлятися позивачу на суму передплати 20000 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана передплата є безпідставно отриманими коштами, оскільки договір-купівлі продажу сторонами укладений не був і тому обов’язку поставити певну продукцію у відповідача немає. В частині стягнення суми передплати 20000 грн. місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

         У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів та простроченням ним тим самим виконання грошового зобов’язання з 01.12.2007 судом першої інстанції задоволені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 4462 грн. та 3% річних  у сумі 600 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних  судом відмовлено, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов’язання щодо повернення коштів.

         У стягненні збитків в сумі 3000 грн. судом відмовлено у зв’язку з неукладенням сторонами договору купівлі-продажу та за відсутністю за таких обставин обов’язку відповідача щодо відшкодування різниці у ціні товару.

         Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

         В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення ст.ст. 205, 218, 639 Цивільного кодексу України.

         Висновок суду першої інстанції стосовно того, що товар позивачу на суму передплати не поставлявся, скаржник вважає необґрунтованим, здійсненим без урахування всіх обставин справи в їх сукупності та посилається у докази на виписку з журналу реєстрації вивозу продукції від 20.09.2007, згідно якої  СПД ОСОБА_3 вивозила товар –масло вершкове з території ТОВ ММК „Луганськ –Київ –Бізнес”.

         Не згоден апелянт і з висновком суду щодо неукладення сторонами договору  і відповідно з застосуванням судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач отримав грошові кошти від позивача на умовах усної домовленості попередньої сплати вартості масла, яке СПД ОСОБА_3 отримала, що підтверджується, за доводами скаржника, накладною від 20.09.2007 та випискою з журналу реєстрації вивозу продукції від 20.09.2007.

         Також відповідач вказує про залишення судом першої інстанції у порушення положень ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України поза увагою визнання позивачем факту отримання масла вершкового від відповідача за двома накладними від 27.10.2006 та від 07.08.2007 та невизнання вказаного факту за накладною від 20.09.2007 № 673, хоча підписи позивача на всіх зазначених накладних є однаковими.

         У доповненні до апеляційної скарги відповідач звертає увагу на те, що експертиза за призначенням суду проводилась стосовно одної накладної та вважає безпідставним ствердження суду стосовно висновку експерта про виконання підписів позивача іншою особою на трьох накладних.

         Застосування судом положень ст. 625 Цивільного кодексу України у разі визнання безпідставним отримання відповідачем грошових коштів від позивача скаржник вважає неправомірним.

         Двічі скаржником заявлено клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи підписів про отримання масла вершкового на накладних від 20.09.2007 № 673, від 07.08.2007 № 593, без номеру від 27.10.2006, від 05.04.2006 № 274, від 01.12.2005 № 5444 і пропусках за таким же номером та датою та у вказаних відповідачем листах позивача.

         Позивач доводи відповідача за апеляційною скаргою оспорює, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просить залишити це рішення без змін.

         Позивач доводи відповідача за апеляційною скаргою оспорює, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просить залишити це рішення без змін.

         Проти проведення повторної експертизи позивач заперечує, доводи відповідача, якими обґрунтовано його клопотання оспорює. Як стверджує позивач, зразки його підписів для проведення експертизи були відібрані у судовому засіданні колегією суду, якою розглядалася справа без будь-яких порушень.

         Відповідач наполягає на своїх доводах щодо неотримання ним масла за накладною від 20.09.2007 № 673 та щодо отримання масла за накладними від 27.10.2006 б/н та від 07.08.2007 № 593 „зі зберігання” в рахунок його попередньої оплати від 15.08.2005 на суму 24 000 грн.

         На спростування доводів відповідача про відвантаження позивачеві масла по попередній оплаті від 13.05.2006 позивач посилається також на оформлення відповідачем податкової накладної „за послуги”, а не „за товар”.

         14.07.2009 позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із клопотанням про виклик до судового засідання для дачі роз’яснень судового експерта, що проводив почеркознавчу експертизу, та представника ДП „Луганськстандартметрологія”, про приєднання до матеріалів справи додаткових матеріалів та про не приймання до уваги документів, які надані відповідачем для проведення повторної експертизи.

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав позивача та представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.     

         Відповідно до загальних положень про правочини згідно ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України); правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

         За приписами ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

         Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу масла селянського на суму 20 000 грн. за ціною 10 грн. за один кілограм.

         Вказані обставини підтверджені змістом позовної заяви, письмовими поясненнями сторін та усними поясненнями їх представників та саме позивача у судових засіданнях.

         Тобто сторонами згідно з положеннями ст. 180 Господарського кодексу України досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма та інші обов’язкові вимоги (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

         На вчиненні вказаного правочину та досягненні усіх його суттєвих умов обидві сторони наполягають. За вказаних обставин з висновком суду першої інстанції щодо неукладення сторонами договору, безпідставності отримання відповідачем грошових коштів та відповідно щодо застосування до правовідносин сторін положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку до того ж позивач на обґрунтування позовних вимог не посилався, погодитися не можна.

         На виконання зазначеної угоди сторін позивачем внесено в касу відповідача 20 000 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13 травня 2006 року, згідно якої вказана сума прийнята відповідачем від позивача як попередня оплата за масло селянське. Відповідач отримання від позивача коштів підтверджує.

         Відповідно до матеріалів справи масло селянське за ціною 10 грн. згідно з угодою сторін на суму попередньої оплати позивача відповідно до положень       ст. 530 Цивільного кодексу України незважаючи на неодноразові вимоги позивача відповідачем не було поставлено.

         Посилання відповідача на поставку позивачеві масла вершкового за вказаними ним накладними не може бути прийнято до уваги за наявністю угоди сторін щодо поставки позивачеві масла селянського. До того ж факт поставки позивачеві масла селянського, вартість якого оплачена позивачем у порядку попередньої оплати від 13.05.2006, відповідачем відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України належним чином не доведена.

         Оскільки за накладною від 20.09.2007 № 673 зазначено про поставку масла вершкового, стосовно якого угода сторін відсутня, клопотання відповідача про проведення повторної почеркознавчої експертизи підпису про отримання масла  по даній накладній відхиляється судовою колегією.

         Також відхиляються судовою колегією за безпідставністю і клопотання позивача про виклик до судового засідання експерта та представника ДП „Луганськстандартметрологія”. Інші клопотання позивача, про які зазначено вище, судовою колегією задоволені.

         Згідно з приписами п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

         Отже, вимога позивача про повернення йому суми попередньої оплати вартості масла селянського відповідає положенням наведеної норми Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи.

         Правові наслідки невиконання продавцем обов’язку щодо передачі товару, за який він одержав попередню оплату, встановлені ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якою передбачено нарахування на суму попередньої оплати процентів  відповідно до статті 536 цього Кодексу, згідно якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

         Угода сторін щодо розміру процентів відсутня, норма законодавства позивачем не наведена.

         Проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, тобто боргом, а не формою цивільно-правової відповідальності згідно ст. 625 Цивільного кодексу України і тому вимога позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних витрат та річних положенням цивільного законодавства не відповідає.

         У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

         Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

         Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

         Поняття збитків містить і інші норми цивільного законодавства, зокрема, ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитками є:

         1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

         2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

         Підставою для настання господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є правопорушення за наявністю таких обов’язкових елементів, як збитки, противоправна поведінка особи, яка їх заподіяла, причинний зв’язок, вина.

         Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

         При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

         Отже, зазначена норма права покладає на позивача обов’язок довести, що у разі належного виконання відповідачем зобов’язань неодержані доходи позивачем були б отримані.

         За розрахунком до позовної заяви (т. 1, а.с. 18) позивачем вказана сума збитків 3 000 грн. За змістом позовної заяви склад збитків позивачем не конкретизований. Розрахунок збитків від 20.11.2008 позивачем обґрунтований збільшенням відповідачем ціни на масло та позбавленням у зв’язку з цим позивача можливості купити на суму цінової різниці ще масла.

         Проте, наявність у нього збитків, враховуючи їх складову, позивачем не доведено відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

         У цій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.

          Судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1,  4  ч. 1 ст. 104,   ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

         1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міський молочний комбінат „Луганськ –Київ – Бізнес” на рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2009 по справі № 14/192  задовольнити частково.

         2. Рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2009 по справі № 14/192  скасувати частково.

         3. Позов задовольнити частково.

         4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міський молочний комбінат „Луганськ –Київ –Бізнес”, м. Кремінна Луганської області, вул. Ватутіна, 1”А”, ідентифікаційний код № 13395603 на користь суб’єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, безпідставно отримані кошти у сумі 20000 грн., витрати по сплаті держмита за подання позову у сумі 200 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 76 грн. 63 коп. та витрати на проведення експертизи у сумі 711 грн.

         5. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міський молочний комбінат „Луганськ –Київ –Бізнес”, м. Кремінна Луганської області, вул. Ватутіна, 1”А”, ідентифікаційний код № 13395603, судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою у сумі 43 грн. 93 коп.

         6. У частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, річних та збитків у задоволенні позову відмовити.

         Доручити господарському суду Луганської області надати відповідні накази.

         Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      Л.І.Журавльова