ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1761/13-а

04 квітня 2016 року 17год. 58хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:представник Костюченко С.А.,

відповідача 1: представник не з'явився,

відповідача 2: представник Захарчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"

доОлександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації

про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (по тексту постанови - ТОВ «Гарпун») звернулося до суду з позовом до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій.

З урахуванням поданих заяв про уточнення та збільшення позовних вимог просив суд:

· скасувати рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області «Про встановлення водоохоронних зон навколо ставків та вздовж річок в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради» №697 від 03.09.2009 року, в частині встановлення охоронної зони навколо ставка в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 50 метрів;

· скасувати рішення Олександрійської сільської ради "Про затвердження генеральних планів сіл Олександрія та Пухова Олександрійської сільської ради" № 377 від 05.04.2012 року, в частині затвердження Генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради розробленим Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто»;

· зобов'язати Олександрійську сільську раду внести коригування до Генерального плану населеного пункту с. Олександрія, яким встановити водоохоронну зону та прибережну захисну смугу навколо водосховища в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі не менше 100 метрів;

· визнати недійсним п. 1 рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 145 від 31 березня 2004 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;

· визнати протиправними дії Державною управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області щодо висновку про погодження Генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради, яким встановлено водоохоронну зону навколо водосховища в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 50 метрів та скасувати висновок про погодження Генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради, яким встановлено водоохоронну зону навколо водосховища в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 50 метрів.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на наступне.

Вважає рішення №697 від 03.09.2009 р. в частині встановлення охоронної зони навколо ставка (водосховища) в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 50 метрів та прийняте рішення №377 від 05.04.2012 p. в частині затвердження Генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради розробленим Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» незаконним.

На думку позивача рішення Олександрійської сільської ради в частині встановлення охоронної зони навколо ставка в межах населеного пункту Олександрійської сільської розмірі 50 метрів та затвердження Генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради без врахування крутизни схилу водосховища (від 12 до 38 градусів) та як наслідок встановлення ширини ПЗС навколо водосховища в розмірі 50 метрів прийняті з порушенням норм водного та земельного законодавства України.

Крім того, зазначає, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність, а тому надання Олександрійською сільською радою дозволу на відведення земельної ділянки у приватну власність є незаконним.

Відповідач 1 позов не визнав про що було подано відповідне письмове заперечення.

У своєму запереченні вказав на безпідставність заявлених позовних вимог. На думку відповідача 1 у позивача відсутнє будь-яке порушення його прав, немає жодного зауваження про те які права та/або охоронювані законом інтереси позивача порушено даним рішенням суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та додатково поданих суду письмових пояснень, просив задовольнити його повністю.

Відповідач 1, у судове засідання 04.04.2016 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду вважається повідомленим належним чином.

Представник відповідача 2 щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. Вказав, що з боку відповідача 2 у справі не було порушено вимог чинного законодавства України, а відтак позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Судом не визнавалася обов'язковою явка відповідача 1, а відтак, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, проведення судового розгляду здійснюється за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Як встановлено судом, 19 вересня 2012 року між Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарпун», було укладено Договір оренди землі, згідно якого останній прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,6480 га для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та земельну ділянку площею 89,3234 га. для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Крім того, 02 листопада 2012 року між вказаними сторонами був укладений Договір оренди водного об'єкта, згідно якого ТОВ "ГАРПУН" прийняв у платне користування на умовах оренди на 49 років водний об'єкт (водосховище) на території Олександрійської і Заборольської сільських рад Рівненського району для риборозведення згідно договору оренди земельної ділянки від 19.09.2012 р.

На орендованій заявником земельній ділянці площею 6,6480 га. що знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, знаходиться водний об'єкт (водосховище), площа якого становить 3,17 га (п.2. Договору оренди землі від 19.09.2012р.).

Разом з тим, Рішенням Олександрійської сільської ради "Про встановлення водоохоронних зон навколо ставків та вздовж річок в межах населених пунктів Олександрійської сільської вади" №697 від 03.09.2009 року встановлено охоронну зону вздовж річки Горинь в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 100 метрів та встановлено охоронну зону навколо ставка (водосховища) в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі 50 метрів.

Рішенням Олександрійської сільської ради "Про затвердження генеральних планів сіл Олександрія та Пухова Олександрійської сільської ради" №377 від 05.04.2012 p. було затверджено Генеральні плани населених пунктів Олександрійської сільської ради та Пухова Рівненського району Рівненської області, який був погоджений відповідачем 2 у справі.

На думку суду такі рішення та вчинені дії відповідачів у справі на їх виконання не порушують законних прав та інтересів ТОВ "ГАРПУН".

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог суд врахував наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено відсутність у позивача порушеного права.

Так, частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Матеріалами справи та з пояснень представника позивача не встановлено яким чином оскаржуване рішення відповідача 1 - органу місцевого самоврядування порушує права, свободи чи його інтереси, у поданій позовній заяві з подальшими заявами про збільшення та уточнення позовних вимог відсутнє правове обґрунтування у розумінні КАС України останніх.

Суд зазначає, що розглядаючи будь-яку справу, необхідно встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Адміністративний позов, пред'явлений особою не з метою відновлення прав, або захисту своїх інтересів до задоволення не підлягає, за відсутності предмету спору.

Суд констатує, що про наявність свого суб'єктивного права на звернення до суду, з урахуванням положень ст. 7 та 71 КАС України повинен довести саме позивач і обґрунтувати це в своєму позові.

Так, у позовній заяві ТОВ "ГАРПУН" вказує на ту обставину, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Олександрійської сільської ради площею 6,6480 га перебуває в його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.09.2012 року укладеного між Рівненською районною державною адміністрацією та товариством.

Як на нормативну підставу звернення з позовною заявою позивач покликається на приписи ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Однак, суд погоджується з позицією відповідача 1, що такі норми матеріального права є суто загальними.

На думку суду, спеціальною нормою матеріального права щодо захисту прав орендарів є ст. 27 Закону України "Про оренду землі".

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов до висновку про відсутність в адміністративному позові порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваними рішеннями суб'єкта владних повноважень.

У частині позовних вимог щодо прийняття рішення "Про встановлення водоохоронних зон навколо та вздовж річок в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради" 697 від 03.09.2009 року суд зазначає наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (редакція якої була чинна на момент прийняття рішення від 10 лютого 2010 року № 798), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д)землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України (редакції чинної на момент прийняття рішення від 10.02.2010 року № 798), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту а) ч. 1 ст. 12 ЗК України (редакції чинної на момент прийняття рішення від 10 лютого 2010 року № 798), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Тим самим, віднесення земель до тієї чи до іншої категорії є виключним повноваженням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Водного кодексу України, до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Згідно ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України (редакція якої була чинна на момент прийняття оскаржуваних рішень), з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною 3 даної статті встановлено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

У ході розгляду справи встановлено, що рішення Олександрійської сільської ради № 697 «Про встановлення водоохоронних зон навколо ставків та вздовж річок в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради», яким встановлено водоохоронну зону навколо орендованого позивачем ставку в розмірі 50 метрів прийнято з урахуванням конкретних умов забудови населеного пункту села Олександрія, Рівненського району, існуючих будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

При цьому, відповідач 1 у справі зобов'язаний враховувати спеціальні заходи, що покликані мінімізувати негативний вплив антропогенного освоєння прибережних територій, які реалізуються в межах населених пунктів (облаштування набережних, створення систем водовідведення та водоочищення, в тому числі господарсько-побутової та дощової каналізації) прибережні смуги у випадках передбачених містобудівною документацією (генеральними планами населених пунктів детальними планами територій) можуть підлягати зменшенню.

З огляду на зазначене вище, Олександрійською сільською радою 31 березня 2004 року було прийнято рішення за № 145.

Пунктом 1 Рішення Олександрійської сільської ради № 145 від 31.03.2004 встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та враховуючи забудову, яка склалася в селах сільської ради, встановити прибережну захисну смугу шириною п'ять метрів.

Таким, чином відповідачем 1 в межах наданих повноважень та своєї компетенції вирішено питання про встановлення меж прибережної захисної смуги орендованого позивачем ставку.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України (редакція якої була чинна момент прийняття оскаржуваних рішень), розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно Пункту 8 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, і, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням: зони санітарної охорони джерел питного водопостачання; розрахункової зони переробки берегів; лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води; усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.

При цьому, згідно пункту 10 вказаного Порядку, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Межа водоохоронної зони навколо орендованого позивачем ставку встановлені містобудівною документацією генеральним планом села Олександрія Рівненського району Рівненської області, згідно якої її ширина становить 50 метрів, що відповідає прийнятому рішенню "Про встановлення водоохоронних зон навколо ставків та вздовж річок в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради" від 03.09.2009 р..

Відтак, не є обгрунтованими покликання позивача, що виділені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги, яка повинна складати не менше 100 м, оскільки таке твердження побудоване на припущенні наявності прибережної захисної смуги, вони не є такими що підтверджують наявність проекту землеустрою прибережної захисної смуги.

Крім того, суд вказує, що згідно висновку № 7906-7910 комісійної судової земельно-технічної експертизи, яка була проведена Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз мінімальна нормативна ширина прибережної захисної смуги водного об'єкту, розташованого біля села Олександрія на території Олександрійської та Заборольської сільських рад Рівненського району Рівненської області, з врахуванням містобудівної документації, існуючої забудови та відповідно до ст. 88 ВК України становить 50 метрів, оскільки у випадку наявності існуючої забудови, прибережна захисна смуга встановлюється з її урахуванням, а не в залежності від крутизни схилу берега водного об'єкта.

У своєму висновку судовий експерт також зазначив, що так як в даному урочищі знаходяться існуюча забудова пилорами та підприємства по виготовленню макаронних виробів, тому при розробленні генерального плану населеного пункту села Олександрія Рівненського району Рівненської області нормативні розміри прибережної захисної смухи були встановлені без врахування крутизни схилу берега водного об'єкту, розташованого біля села Олександрія на території Олександрійської та Заборольської сільських рад Рівненського району Рівненської області, оскільки у випадку наявності існуючої забудови прибережна захисна смуга встановлюється з її урахуванням, а не в залежності від крутизни схилу берега водного об'єкта.

Тим самим, Олександрійська сільська рада діяла у відповідності, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Вимога позивача про зобов'язання Олександрійську сільську раду внести коригування генерального плану населеного пункту Олександрійської сільської ради, яким встановити водоохоронну зону та прибережну захисну смугу навколо водосховища в межах населених пунктів Олександрійської сільської ради в розмірі не менше 100 метрів не підлягає до задоволенню, оскільки у разі задоволення вказаної вимоги будуть порушені дискреційні повноваження Олександрійської сільської ради як органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Водного кодексу України, до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

З вказаної норми вбачається, що віднесення земель до тієї чи до іншої категорії є виключним повноваженням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті оспорюваних рішень та дій суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, неупереджено, з дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення та дії, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у порядку ст. 94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.