Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2009 р. Справа №59/81-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників:
позивача –– Добош В.А., доруч. б/н від 27.03.2009р.,
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської крайової міжгалузевої кредитної спілки "Народна каса" м. Харків (вх. №1769 Х/2-6)
на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2009р. по справі №59/81-09
за позовом Харківської крайової міжгалузевої кредитної спілки "Народна каса" м. Харків
до Акціонерного комерційного банку "Європейський", м. Харків
про зобов'язання виконати договір та стягнення 106521,76 грн., -
встановила:
У квітні 2009 року Харківська крайова міжгалузева кредитна спілка "Народна каса" звернулась в суд з позовом, який в подальшому був уточнений, до Акціонерного комерційного банку "Європейський" про зобов’язання виконати умови договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009 від 29.08.2007р. та виплатити на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 103000,00 грн., яка знаходиться на поточному рахунку 26505001314801 в АКБ “Європейський”; стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 6400,00 грн. та пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 2133,37 грн.; стягнути судові витрати: 1115,34 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5150,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2009р. по справі №59/81-09 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на те, що суд першої інстанції не врахував, що чек до банку було подано в день його виписки, тобто чек був дійсним і відповідав всім необхідним нормативним документам, і жодного строку чи реквізиту чека порушено позивачем не було. В свою чергу, банк порушив строк видачі грошових коштів та не дотримався п.4.1. договору, згідно якого повинен видавати готівкові кошти з рахунку на цілі, що не суперечать чинному законодавству України, та у випадках, передбачених чинними нормативно-правовими актами України. Позивач також зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні справи не встановив обставини щодо не видачі коштів відповідачем згідно наданого чека та чи була обґрунтована відмова відповідача у видачі коштів у зв’язку з порушенням позивачем порядку отримання готівки з поточного рахунку, що свідчить про неповне з’ясування судом всіх обставин справи.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами справи.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача , колегія суддів встановила наступне.
08.04.2009р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача АКБ “Європейський”. Згідно уточненої позовної заяви вх. № 5611 від 01.06.2009р., яка прийнята до розгляду судом першої інстанції відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач просив зобов’язати відповідача виконати умови договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009 від 29.08.2007р. та виплатити на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 103000,00 грн., яка знаходиться на поточному рахунку 26505001314801 в АКБ “Європейський”; стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 6400,00 грн. та пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 2133,37 грн.; стягнути судові витрати: 1115,34 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5150,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 216, 224, 225, 230, 231, 241 Господарського кодексу України, п.2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22. Позивач зазначив, що у відповідності до умов договору від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 подав відповідачеві належно оформлений чек на отримання готівки на суму 103000,00 грн., проте відповідач своїх зобов’язань, передбачених договором, не виконав –грошові кошти одержувачу, вказаному у чеку не видав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009. Згідно умов договору відповідач зобов’язався відкрити позивачеві поточний рахунок №26505001314801 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування згідно зі статутом банку, діючими нормативними актами Національного банку України, іншими актами законодавства та згідно з умовами функціонування кореспондентських рахунків банку в банках-кореспондентах, а також надавати клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством України та діючими на момент надання таких послуг.
Згідно п.4.1.4. договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 відповідач зобов’язався видавати клієнту готівкові кошти з рахунку на цілі, що не суперечать чинному законодавству України, та у випадках, передбаченими чинними нормативно-правовими актами України.
Відповідно п. 4.2.11. у випадку необхідності отримання готівкових коштів у сумі, що перевищує 10 000,00 грн., клієнт зобов’язаний подавати банку заявку на отримання необхідних коштів до 16:00 години дня, що передує дню їх отримання.
12.03.2009р. позивачем було виписано грошовий чек серії ЛВ №1583125 на видачу відповідачем готівки з рахунку позивача №26505001314801 на суму 103 000,00 грн. Того ж дня зазначений чек разом із претензією від 12.03.2009р. №27 був вручений відповідачеві (вх. №554 від 12.03.2009р.(а.с.26).
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалось відповідно п. 4.2.11. у випадку необхідності отримання готівкових коштів у сумі, що перевищує 10 000,00 грн., клієнт зобов’язаний подавати банку заявку на отримання необхідних коштів до 16:00 години дня, що передує дню їх отримання. Тобто з положень зазначеного пункту договору вбачається, що відповідне замовлення грошових коштів здійснюється за допомогою заявки.
Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 4.2.11. договору від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009. Доказів існування такої заявки і доказів її подачі позивачем відповідачеві у визначений договором строк до матеріалів справи позивачем не надано, тобто позивачем не доведено виконання ним зобов’язань, встановлених договором про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009.
Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Крім того, згідно п.7 гл.1 розд. ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 14.08.2003р. №337, грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів з дня їх виписки, не враховуючи день виписки. За змістом положень цього пункту Інструкції вбачається, що закінчення строку дійсності грошового чеку унеможливлює видачу грошових коштів за ним. Грошовий чек серії ЛВ №1583125, виписаний позивачем 12.03.2009р., з 24.03.2009р. є недійсним. Тобто спірний чек був недійсним станом на момент звернення позивачем із позовом до господарського суду і є недійсним станом на момент вирішення спору.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно зазначив, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконати умови договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009 від 29.08.2007р. та виплатити на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 103000,00 грн., тобто про виконання обов’язку в натурі, є необґрунтованими, оскільки відповідно встановлених чинним законодавством способів захисту прав та законних інтересів (ст.20 ГК України, ст. 16 ЦК України) примусити в судовому порядку до виконання можна лише дійсний обов’язок.
Судова колегія також вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми упущеної вигоди у розмірі 6400,00 грн. та пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 2133,37 грн.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таким чином, у визначенні питання про наявність збитків слід виходити з того, що одержання можливих доходів має відповідати ознакам реальності. Реальність має бути підтверджена доказами, які в сукупності свідчать про дійсне існування конкретних умов, обставин, фактів, котрі обумовлюють одержання прибутку.
Проте, позивачем не надано доказів, які в сукупності свідчили б про дійсне існування конкретних умов реальності одержання доходів від використання готівкових грошових коштів, які вказані у спірному грошовому чеку. Твердження представника позивача про вірогідність укладення позивачем кредитного договору з позичальником на суму 103000,00 грн. і одержання доходу у вигляді 36% річних не підтверджене належними доказами. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що порядок прийняття рішень про видачу кредиту визначений ст. 21 Статуту позивача, затвердженого 24.04.2004р. протоколом №8. Згідно положень вказаної статті статуту кредити позивачем надаються на підставі заяви члена спілки за рішенням кредитного комітету. Проте, позивачем не надано ні доказів наявності заяви на отримання кредиту, ні доказів наявності позитивного рішення про видачу кредиту. Більш того, можливість одержання прибутку від видачі кредиту у сумі 103000,00 грн. спростовується даними самого спірного грошового чеку серії ЛВ №1583125, в якому в стовпці цілі витрат визначено, що лише 68000,00 грн., а не 103000,00 грн. призначається для надання кредиту, а решта 35000,00 грн. –для виплати відсотків.
Згідно ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення зобов’язань. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Договором про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 не встановлено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки за порушення строків видачі готівки.
Посилання позивача на ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України судова колегія вважає неправомірними, оскільки положення зазначеної норми визначають розмір неустойки, проте не звільняють від необхідності додержання інших норм чинного законодавства стосовно форми правочину про неустойку.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 5 червня 2009 року у справі № 59/81-09 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 господарського процесуального кодексу України, колегія суддів;-
.
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 5 червня 2009 року у справі № 59/81-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
суддя Білоусова Я.О.
суддя Пуль О.А.
Повний текст постанови підписаний 15.07.09р.