ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09.07.2009 р . № 2а-5524/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А. , суддів Власенкової О.О. Пісоцької О.В. при секретарі судового засідання Сулім А.В. вирішив адміністративну справу
ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання незаконною та нечинною Постанови КМ України №1567 від 08.11.2006р.
Представники сторін
Позивач: ОСОБА_1;
Від Позивача: ОСОБА_2- довіреність від 10.02.09.;
Від Відповідача: Гаврищук А.В.- довіреність № 29-22/173 від 23.12.08.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши Позивача, представника Позивача, представника Відповідача, Окружний адміністратиний суд міста Києва,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернулась до Кабінету Міністрів України (далі –Відповідач) з позовом про визнання незаконною, нечинною Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 8 листопада 2006 р. №1567 (далі –Постанова).
В обґрунтування своїх вимог Позивач у позовній заяві, зокрема зазначив, що протягом 2008–2009 років Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області проведено ряд перевірок його господарської діяльності на підставі Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою (далі –Порядок). Позивач вважає, що Порядок не відповідає частині четвертій статті 19 Господарського кодексу України (далі –ГК України), за якою органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. На думку Позивача, реалізація заходів державного контролю на основі Порядку, є незаконним втручанням та перешкоджанням господарській діяльності. Окрім того, представник Позивача в судовому засіданні зазначив, що Постанова не відповідає правовим та організаційним засадам, основним принципам і порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V (далі –Закон №877-V).
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі –Закон №2344-III), який є спеціальним у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту, передбачено здійснення державного контролю автомобільних перевізників шляхом проведення планових, позапланових, рейдових перевірок, а Кабінету Міністрів України надано повноваження визначати порядок здійснення державного контролю на транспорті. Окрім цього, Відповідач вважає, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки той повинен був дізнатися про порушення своїх прав, інтересів після отримання ліцензії 12.12.2006 року про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи порушені у позовній заяві питання, виходить з такого.
Оскаржуваною Постановою затверджено Порядок, яким визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень. Зокрема, Порядком передбачено процедуру здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок, права, обов’язки посадових осіб, застосування фінансових санкцій. Як зазначено в преамбулі Постанови, вона прийнята на підставі статті 6 Закону №2344-III.
Законом, який врегульовує загальні засади здійснення контролю з боку держави за діяльністю господарюючих суб'єктів є Закон №877-V. Цей Закон, зокрема визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія Закону №877-V поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 2). Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац другий частини першої статті 1). Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) (частина перша статті 5). Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6, за якою підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Водночас Законом №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частина друга статті 6).
Законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, є Закон №2344-III. Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3). Згідно зі статтею 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (частина дванадцята). Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти (частина тринадцята). Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства (частина чотирнадцята). Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху (частина п’ятнадцята).
Окрім цього, частиною вісімнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України. На виконання цього положення, Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану Постанову, якою затверджений Порядок.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 6 Закону №2344-III при проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Це положення дозволяє зробити висновок, що рейдова перевірка є за своєю правовою природою позаплановою з певними особливостями щодо порядку її проведення. Особливості здійснення рейдової перевірки встановлені, зокрема пунктом 13 Порядку, за яким графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Аналіз положень частин чотирнадцятої, п’ятнадцятої, шістнадцятої Закону №2344-III, пунктів 12-19 Порядку дає підстави дійти висновку, що Постановою встановлені особливості здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок, передбачених спеціальним Закону №2344-III, з врахуванням специфіки господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Також колегія суддів вважає, що Постанова відповідає положенням частини четвертої статті 19 ГК України, за якою органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами, оскільки саме Законом №2344-III, як спеціальним, передбачено здійснення планових, позапланових, рейдових перевірок. В свою чергу, особливості проведення вказаних перевірок встановлені Постановою, яка прийнята на підставі статті 6 Закону №2344-III.
З огляду на викладене, оскаржувана Постанова, якою затверджений Порядок, прийнята на підставі Закону №2344-III, відповідає вимогам Закону №877-V, частині четвертій статті 19 ГК України, видана з дотриманням принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Відтак вимоги Позивача щодо визнання Постанови незаконною є необґрунтованими.
Окрім цього судом встановлено, що Позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Позивач, як суб’єкт господарської діяльності, з моменту отримання ліцензії серія АВ №297261 Міністерства транспорту України 12.12.2006 року про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, повинен бути обізнаний з правовим регулюванням цієї діяльності.
Оскаржувану Постанову було опубліковано в Урядовому кур'єрі 15.11.2006 №215, вона набрала чинності з дня її опублікування відповідно до статті 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року №503/97, яким врегульовувались питання набрання чинності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України на той час.
З огляду на вказану обставину, колегія суддів не бере до уваги пояснення Позивача про те, що оскільки ним не здійснювалась господарська діяльність протягом 2006-2007 років, то про порушене право він дізнався з часу, коли була проведена, на підставі Постанови, перевірка його діяльності в січні 2008 року.
Оскільки судом встановлено, що Постанова видана на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Постанови нечинною.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 71, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 14.07.2009 року.
Головуючий Суддя Донець В.А.
Судді Власенкова О.О.
Пісоцька О.В.