КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2009                                                                                           № 37/18

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Цурка Н.О. – дов. №Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008р.;

 від відповідача - Верниба В.А. – дов. №387 від 31.03.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2009

 у справі № 37/18 (суддя  

 за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 про                                                   стягнення 4799652,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором на користування електричною енергією №97 від 10.01.1991р. у розмірі 4 799 652,70 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої (поставленої) енергії.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити в позові повністю, посилаючись на наступне:

- позивач здійснює нарахування за спожиту електроенергію за вищими тарифами, ніж ті, які передбачені в спірному договорі;

- позивач здійснює нарахування за спожиту реактивну електроенергію, яка умовами договору не передбачена;

- в договорі передбачено інший порядок розрахунків між сторонами, ніж той, що використовується позивачем, зокрема, оплата наданих послуг повинна здійснюватись шляхом списання коштів з рахунку відповідача, однак, фактично позивач направляє розрахункові документи;

- відповідно до контррозрахунку відповідача розмір суми основного боргу становить 993 116,71 грн.

Окрім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відстрочення виконання рішення строком на 1 рік та розстрочення виконання рішення на термін 36 місяців.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. у справі №37/18 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 724 102,73 грн. основного боргу, 166 616,40 грн. – 3% річних, 1 180 335,96 грн. – інфляційних втрат, 50 000,00 грн. – штрафу, 25 500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача пені – в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. у справі №37/18 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що судом не було прийнято до уваги експертний  висновок від 27.11.2008р., складений в результаті проведення судово-економічної експертизи у даній справі, згідно з яким розмір заборгованості є тотожним тому, про який зазначає відповідач.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2009р.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2009р. подав доповнення до апеляційної скарги, в якому навів додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання 24.06.2009р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.07.2009р.

В судовому засіданні 08.07.2009р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, з урахуванням доповнень до неї, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. у справі №37/18, прийнявши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у розмірі 87 145,66 грн.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10 січня 1991 року між Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі – позивач, електропостачальна організація) та Бортницькою станцією, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі – відповідач, Абонент) було укладено договір на користування електричною енергією №97 (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.2.1), електропостачальна організація зобов'язалась відпускати електроенергію, як промислову продукцію Абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку №1.

Згідно з п.4.1 Договору Абонент зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом №09-01 та цим Договором.

В п.7 Договору передбачено, що розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо.

Відповідно до п.5.5 Договору, Абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п'яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Договір вступив в силу з дня його підписання, його було укладено строком до 31.12.1991р. При цьому, в п.17, п.18 Договору передбачено, що останній вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду. Сторони зобов'язані письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

На час звернення з позовом до суду та розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом Договір не припинив своєї дії, тому відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до нього застосовуються правила згаданого Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за використану електричну енергію в період з 01.03.2007р. по 01.11.2007р. у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі               3 724 102,73 грн. Окрім того, зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, позивачем додатково до вимог про стягнення основного боргу були заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% від суми боргу у розмірі 186 205,14 грн., 3% річних у сумі 166 616,40 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі                1 180 335,96 грн.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що в порушення умов Договору позивач здійснює нарахування за спожиту електроенергію та реактивну електроенергію за тарифами, які значно перевищують розмір тарифів, передбачених сторонами в Договорі. Окрім того, відповідач стверджує, що позивачем порушено порядок розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з умовами Договору сторони зобов'язувались керуватись Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР. Однак, Правила користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, натомість Національної комісією з питань регулювання електроенергетики України 31.07.1996р. прийнято постанову №28, якою затверджено Правила користування електричною енергією (далі - Правила).

У відповідності до п.1.1 вищевказаних Правил, останні регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

В п.6.11, п.6.13 Правил передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником  електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які   фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються   споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми  платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має  не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання  постачальника  електричної  енергії  за регульованим тарифом.

У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу звіти про використану активну електроенергію, а позивач на підставі вказаних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції, в яких визначав фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленої електричної енергії. Згідно з актом №37 погодження розрахунків за електричну енергію від 29.02.2008р., складеним та підписаним сторонами, за листопад 2007 року було повернуто товару продукцію в обсязі 151 000,00 кВт.год. на суму 67 747,28 грн.

У відповідності до звітів про використану електричну енергію, розрахунку, довідки про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за спожиту електроенергію в період з 01.03.2007р. по 01.11.2007р. відповідачем було спожито активної електричної енергії на загальну суму 9 957 101,89 грн., однак відповідач провів лише часткову оплату її вартості.

Апеляційний суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач при здійсненні розрахунку застосовує завищені тарифи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні нарахування вартості спожитої відповідачем активної електричної енергії позивачем застосовувались тарифи, встановлені відповідними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України на спірний період.

Окрім того, необхідно зазначити, що Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998р. за №1052 «Про Порядок визначення класів споживачів» було затверджено Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем (далі за текстом – Порядок).

Згідно з п.3 вищезгаданого Порядку, якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами, у зв’язку з чим йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. Тобто, при визначенні вартості поставленої активної енергії необхідно було застосовувати тарифи на електроенергію як для споживача 1-го, так і для споживача 2-го класу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно визначив за кожний місяць середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

Натомість, відповідач при здійсненні розрахунку вартості спожитої електроенергії застосовував лише тарифи на електроенергію як для споживача 2-го класу та не врахував, що він отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами.

Окрім того, за період з березня по листопад 2007 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 526 366,79 грн. оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії. При цьому вартість наданої послуги підтверджується відповідними актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

Відповідач зазначає про те, що умовами спірного Договору взагалі не передбачена оплата послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

Однак, в Правилах користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від  31.07.1996р. визначено, що  електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

В п.п.6.4, 6.33 Правил передбачено, що величина плати за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору. Величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. №19, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. №19 затверджено Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (далі - Методика), а також встановлено, що застосування Методики є обов'язковим для електропередавальних організацій усіх форм власності, споживачів електроенергії, проектних та науково-дослідних організацій відповідного профілю.

Згідно з положеннями п.п.8, 9 Договору, контроль за фактично поєднаний максимум активного навантаження та режим компенсації реактивної потужності здійснюється енергопостачальною організацією в порядку, встановленому додатком №7 розрахунки по шкалі скидок та надбавок до тарифу на електроенергію за компенсацію реактивної потужності в електроустановках абонента на межі розподілу балансової належності здійснюється у відповідності прейскуранту.

Додатком №5 та доповненням до Договору сторони визначили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Таким чином, позивач правомірно нараховував відповідачу, як споживачу, плату за перетікання реактивної електричної енергії, виходячи з умов Договору та беручи до уваги норми діючого чинного законодавства, в т.ч. Правила користування електричною енергією та Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, тоді як посилання відповідача на те, що умовами спірного Договору №2 не передбачена плата за перетікання реактивної енергії є безпідставним та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно з п.6.6 Правил оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

В п.7 Договору сторони встановили, що вивіряння розрахунків здійснюється по фактичній величині поставки електроенергії на 24-00 29 числа розрахункового періоду на підставі засобів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із виставленими позивачем рахунками, актами приймання-передачі товарної продукції у відповідача виник обов'язок щодо сплати вартості спожитої активної електричної енергії та сплати за перетікання реактивної енергії, але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 3 724 102,73 грн.

На дату прийняття Господарським судом міста Києва рішення у даній справі сума основного боргу відповідачем погашена не була.

Доказів на підтвердження протилежного ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

В п.5.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за спожиту електроенергію споживач сплачує електропостачальній організації штраф в розмірі 5% суми, оплату якої він затримав.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи, що судом було підтверджено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання за Договором, нарахування штрафу, інфляційної суми та 3% річних є обґрунтованим. При цьому, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про можливе застосування п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України та, як наслідок, зменшення розміру штрафних санкцій до 50 000,00 грн.

          Відносно зауважень відповідача про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок, складений за результатами експертного дослідження, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз при Міністерстві юстиції України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок  судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

           У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

          При цьому необхідно зазначити, що в даному випадку мова йде про порушення судом норм процесуального права. Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          Однак, як уже зазначалось вище, відсутність посилання в оскаржуваному рішенні суду на висновок експерта, про який зазначає відповідач в апеляційній скарзі, не призвело до прийняття неправильного рішення.

          Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

У відповідності до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. у справі №37/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. у справі №37/18 – без змін.

2. Матеріали справи №37/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.07.09 (відправлено)