№2-а-2228/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 липня 2009 року           Торезький міський суд Донецкой области в складі:

    головуючої-судді         ОСОБА_1

    при секретарі             Пекунової Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Донецького Окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Донецьку про поновлення строку, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 року така допомога їй не виплачувалась. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік» була призупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» - п.12 ст.71, яким призупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, зазначив, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, обов’язкове для виконання. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами Згідно із ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законом України. При прийнятті нових законів, або внесені змін до чинних законів не допускається звуження та обсягу існуючих прав та свобод. Тому невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.3 «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законом України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати йому повідомлено не було. Про факт порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 1.01.2006р. до 31.12.2008р., зобов’язати ГУПФУ в м. Донецьку нарахувати на мою користь недоплачену мені, як дитині війни, щомісячну Державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп. (а.с.2).

 Даний позов надійшов до Торезького міського суду Донецької області з Донецького окружного суду 03.07.2009 року у зв’язку з внесенням змін до ч.1 ст.18 КАСУ. Ухвалою суду від 06.07.2009 року відповідач ОСОБА_4 ОСОБА_3 Пенсійного фонду замінено належним відповідачем ОСОБА_3 пенсійного Фонду України в м.Торезі (далі-УПФУ) (а.с.5).

 Позивач 14.07.2009 року подав до суду заяву про зміну позовних вимог , просить визнати протиправною бездіяльність УПФУ по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.; зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, фактично отриманих сум. Справу просив розглядати у його відсутність (а.с.8).

В судове засідання позивач не з’явився, хоча був повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, справу просив розглянути у його відсутність.

Відповідач УПФУ, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, надав заперечення, просив справу розглянуту у його відсутність (а.с.9).

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні №06033 (а.с.4). У запереченнях УПФУ вказало, що позивач перебуває на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, на підставі змін ЗУ №3235-У1 від 20.12.2005р., ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» позивачу виплати допомоги як дитині війни у 2008р. проводилися в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; розмір підвищення пенсії нарахований вірно, згідно із нормами діючого законодавства (а.с.9).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод (ч.1ст.92).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 5 даної постанови визначено, що судами необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік»  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-17, що набрав чинності з 1.01.2008 року, ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни»

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу у тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1.01.2008 року втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України «10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

З 22 травня 2008 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №10-рп/2008,  норми Закону України ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 1 липня – 48,20грн., з 1 жовтня – 49,80грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року не перераховано (не нараховано) і пенсія не виплачувалася у повному обсязі. Тому бездіяльність  УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та фактично отриманих сум,  підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40   коп.

Керуючись   ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46,92,152 Конституції України,   Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98, 99,100,102,104,105, 158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного Бюджету на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 03грн.40коп.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 27 липня 2009 року. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 27 липня 2009 року. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА