КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2009 № 22/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - в судове засідання 08.07.2009р. не з’явились;
від відповідача - в судове засідання 08.07.2009р. не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Укрспецзем"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2009
у справі № 22/173 (суддя
за позовом ТОВ "Вознесенське"
до ДП "Укрспецзем"
про стягнення заборгованості в розмірі 98650 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 98 650 грн., мотивуючи це тим, що позивач перерахував відповідачу 98 650 грн., як гарантійний внесок для участі в аукціоні по продажу ЦИК „Племзавод „Старий Каврай”. Заборгованість перед позивачем в розмірі сплачених коштів визнана відповідачем, однак на вимогу позивача відповідач кошти не повернув.
Відповідач відзив на позов не надав, своїх представників для участі у судових засіданнях не направив, у зв’язку з чим справа розглядалась за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №22/173 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 98 650,00 грн. заборгованості та 1 104,50 грн. судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №22/173 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач зазначає про те, що 06.02.2006р. між позивачем та Канюк І.І. було укладено договір уступки права вимоги по заборгованості у 98 650,00 грн., стягнення якої є предметом розгляду у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2009р.
27.03.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.03.2009р., в якому він просить суд зупинити провадження у справі №22/173 до розгляду пов’язаної з нею справи №2-1932/09, яка розглядається Придніпровським районним судом м. Черкаси. На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, позивачем було надано копію ухвали Придніпровським районним судом м. Черкаси від 25.02.2009р. про відкриття провадження у справі №2-1932/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вознесенське” до Канюк І.І., третя особа – Державне підприємство „Укрспецзем” про визнання недійсною угоди №03-06.01.06 від 06.02.2006р. щодо поступки права вимоги.
В судове засідання 01.04.2009р. представник позивача не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2009р. зазначив про те, що залишає вирішення клопотання позивача на розсуд суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. клопотання позивача було задоволено, апеляційне провадження у справі №22/173 зупинено до набрання чинності Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-1932/09.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. апеляційне провадження у справі №22/173 було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2009р.
23.06.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника у судове засідання.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, просив суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 08.07.2009р.
30.06.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, у зв’язку з тим, що позивач не має фінансової можливості забезпечити його участь у судовому засіданні.
Суд ухвалив задовольнити клопотання позивача.
08.07.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника у судове засідання.
Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача, оскільки згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передумовою відкладення розгляду справи на іншу дату є неможливість її розгляду в даному судовому засіданні, натомість відповідач в своєму клопотанні не зазначає жодної обставини, яка б зумовлювала необхідність відкладення розгляду справи на іншу дату або неможливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що строк вирішення спору (розгляду апеляційної скарги) обмежений двома місяцями. Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено на один місяць строк розгляду справи №22/173 і станом на дату звернення відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату вказаний строк майже сплинув, що в свою чергу також унеможливлює відкладення розгляду справи.
Таким чином, оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Платіжним дорученням №101 від 11.07.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Вознесенське” (далі – позивач) перерахувало Державному підприємству „Укрспецзем” (далі – відповідач) грошові кошти у сумі 98 650,00 грн. з призначенням платежу як гарантійного внеску для участі в аукціоні згідно заявки від 11.07.2005р. Факт перерахування вказаних коштів відповідачу також підтверджується банківською випискою за 11.07.2005р.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (№03-01/06.02.06р. від 06.02.2006р., вих.№03-16/08 від 15.06.2006р.), в яких просив повідомити про строки та порядок повернення гарантійного внеску за участь в аукціоні з продажу ЦИК „Племзавод „Старий Коврай” у розмірі 98 650,00 грн.
Листом б/н від 09.02.2006р. відповідач зазначав про те, що сума кредиторської заборгованості у розмірі 98 650 грн. буде погашена до 01.03.2006р. за рахунок надходжень від виконання робіт за раніше укладеними договорами.
Пізніше, в листі від 11.07.2006р. вих.№254 відповідач зобов'язувався погасити заборгованість протягом наступних трьох місяців.
Однак, ані станом на дату звернення з позовом до суду, ані станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі, заборгованість відповідачем сплачена не була.
Суд першої задовольнив позов, посилаючись на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що згідно із договором уступки права вимоги від 06.02.2006р., укладеним між позивачем та Канюк І.І., позивач не є кредитором по заборгованості у розмірі 98 650,00 грн., стягнення якої є предметом розгляду у даній справі.
Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням відповідача, вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання відповідача з повернення позивачу гарантійного внеску за участь в аукціоні, які виникли в силу закону, у встановлені порядку та строки виконані не були, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 98 650,00 грн.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави наведені в главі 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підстави, з яких позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 98 650 грн. згодом відпали, однак відповідач не виконав обов'язку щодо їх повернення.
При цьому, твердження відповідача про те, що позивач не є кредитором за даним зобов’язанням, оскільки 06.02.2006р. між позивачем та Канюк І.І. було укладено угоду про поступку права вимоги по вказаному зобов’язанню, судом не може прийнято до уваги, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-1932/09 від 24.04.2009р. вищезазначена угода про поступку права вимоги була визнана недійсною з моменту її вчинення.
Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Станом на дату прийняття апеляційним судом постанови у даній справі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-1932/09 від 24.04.2009р. набрало законної сили.
Згідно з ч. ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Укрспецзем”, з викладених у ній підстав, відсутні.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 69, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання позивача про розгляд справи у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Вознесенське”.
2. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
3. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Укрспецзем” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2009р. у справі №22/173 – без змін.
4. Матеріали справи №22/173 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
13.07.09 (відправлено)