КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2009 № 20/43
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2009
у справі № 20/43 (суддя
за позовом Закритого акціонерного товариства "Райз"
до Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"
про стягнення 73999,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ЗАТ „Райз” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ЗАТ „Корпорація „Інтерагросистема” про стягнення заборгованості за договором постачання.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55267,20 грн. основного боргу, 1884,52 грн. пені, 2198,61 грн. 3% річних, 3299,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 11053,44 грн. збитків. В іншій частині позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати.
Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
05.05.2008 року між позивачем ЗАТ „Райз” та відповідачем ЗАТ „Корпорація” „Інтерагросистема” був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 41/0120.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник, в терміни, визначені договором, зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.7 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу.
Згідно з умовами договору позивач постачав відповідачу насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 106171,20 грн.
Відповідно до видаткових накладних № ВН-10041-00408 від 08.05.2008 року, № ВН-10041-00424 від 12.05.2008 року, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач постави відповідачу продукцію на загальну суму 55267,20 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору покупець проводить оплату вартості товару та відсотки за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2, на банківських рахунок постачальника.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язанню покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.
Товар (його вартість (ціна)), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, вважається товарним кредитом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач поставлений товар від позивача прийняв, проте вартість товару не сплатив.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Відповідно до ст.695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.
Відповідно до п. 2.5. договору вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем у наступні терміни: перший платіж не пізніше - 01 серпня 2008 року; другий платіж не пізніше-10 вересня 2008 року.
Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.
Відповідно до додатку № 1а до договору № 41/0120 строк відстрочених платежів закінчується 10.10.2008 року.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено розрахунок з позивачем за поставлений товар на день постановляння рішення судом першої інстанції, його борг перед позивачем становив 55267,20 грн. та правомірно був присуджений до стягнення.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Відповідно до ч.4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Пунктом 2.9. договору встановлено, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору).
Згідно до додатку №1а до договору встановлено 12,5 відсотків за користування товарним кредитом. В плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання.
Відповідно до додатку №1а від 05.05.2008 року сума нарахованих відсотків за договором становить 431,01 дол. США.
Отже, враховуючи курс долара США за даними НБУ на день винесення рішення, суд першої інстанції правомірно в даній частині задовольнив позовні вимоги частково в розмірі 3299,60грн. 3299,60грн.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Підстави виникнення права на неустойку визначені ст. 550 Цивільного кодексу України, а саме: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Згідно до п.7.3 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожний день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Позивач просить суд стягнути на його користь 1926,02грн. пені.
Проте, перевіривши розрахунок позивача, та суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Чернігівської області законно та правомірно була нарахована та задоволена до стягнення пеня в розмірі 1884,52 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.5 договору, у випадку прострочення грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.
Позивач просив стягнути з відповідача за не виконання умов договору проценти в розмірі 2247,03 грн.
Проте, перевіривши також даний розрахунок, колегія судів вважає, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 2198,61грн., як це було задоволено судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору.
Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків порушення зобов’язання покупцем: 10% неоплаченої вартості товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення.
Збитки відшкодовуються в повному розмірі понад неустойку.
Враховуючи зазначений пункт договору, позивач правомірно та обґрунтовано заявив до стягнення суму збитків в розмірі 11053,44 грн., а отже вона підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства компанії „Райз”, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2009 року у справі № 20/43 – без змін.
Матеріали справи № 20/43 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді