ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/6706/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник - 9"

про стягнення 47 556, 37 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Касянчук Л,М.

від відповідача: Кравець Д.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник - 9» про стягнення 47 556, 37 грн. заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7538/4-09 від 28.01.2000 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03..2015 р. порушено провадження у справі № 910/6706/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. у справі № 910/6706/15-г у задоволені позову відмовлено.

Постановлю Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. у справі № 910/6706/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. у справі № 910/6706/15-г скасовано, справу передано на новий розгляд.

27.01.2016 р. матеріали справи № 910/6706/15-г надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно автоматизованого розподілу передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2016 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.02.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, зазначивши про необхідність встановлення правових підстав отримання позивачем грошових коштів за постачання холодної води на підігрів.

Крім того, відповідач зазначив про підтримку раніше поданого відзиву, у якому Житлово-будівельний кооператив "Промбудівельник - 9" зазначає, що гарячу воду відповідач отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на підставі договору № 450084 від 02.07.2012 р., в той час як договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 р., укладеним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", не передбачено надання послуг з гарячого водопостачання або постачання холодної води для підігріву та на балансі Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник - 9" відсутній тепловий пункт.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.03.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2000 р. Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (на даний час - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") та Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-9» укладено договір № 7538/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від нього каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65. ( правила втратили чинність у зв'язку з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідно до п. 3.6 договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Договір, відповідно до п. 5.1., є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов'язань за договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 р. щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р. у розмірі 34 383, 99 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р. послуг не повідомляв, представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірків розрахунків та підписання акту не направляв, у зв'язку з чим послуги відповідно до п. 3.7. договору вважаються прийнятими Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-9» та підлягають оплаті.

Зі змісту позову вбачається, що заявлена до стягнення сума складається із заборгованості за постачання питної води та стоки (код 2-764) у розмірі 17 089, 05 грн., вартості води, яка йде на підігрів (код 2-40764) у розмірі 10 671,71 грн., а також вартості приймання стічних вод, у тому числі гарячого водопостачання (код 2-40764) у розмірі 6 623, 03 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до наведених норм, до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин належать, зокрема, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.

У відповідності до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором

Серед наявних у справі документів відсутні докази перебування на балансі Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-9», а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні, а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні, бойлерів, теплових пунктів або котелень.

За умовами договору № 7538/4-09 від 28.01.2000 р. передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах та, при цьому, не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі відповідача бойлерів та котелень.

Слід відзначити, що норми чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері питного водопостачання, не виділяють окремо послуги щодо постачання гарячої води, однак визначають, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм постачання гарячої води може здійснюватись лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 7/313-64/61 від 01.11.2012 р., № 35/106 від 30.11.2011 р. та № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р.

Як встановлено судом, між Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-9» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» укладено договір № 450084 від 02.07.2012 р., за умовами якого останнє зобов'язалось виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.

Виходячи із вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" безпідставно нараховано до сплати відповідачем вартість послуг з постачання води до теплових пунктів для її підігріву, оскільки споживачем таких послу фактично є енергопостачальне підприємство.

Тотожні за змістом висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 910/25309/13 від 17.06.2014 р., № 910/12480/13 від 19.12.2013 р. та № 5011-75/112940-2012 від 21.11.2013 р., від 01.02.2012 р. у справі № 1/415-26/184, від 30.01.2014 р. у справі № 910/12493/13 від 19.02.2015 р. у справі № 27/135.

Відповідно до п. 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.

При цьому, як встановлено судом Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" здійснює розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на окремі платежі по видам житлово-комунальних послуг (опалення, водопостачання, вивіз сміття тощо) та перераховує розщеплені платежі на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 80 від 27.01.1997 р. «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги» та № 12 від 06.01.2000 р. «Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги» щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг забезпечує Головний інформаційно-обчислювальний центр.

Суд враховує, що повноваження Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" щодо розчеплення платежів споживачів сторонами не заперечуються.

В матеріалах справи міститься довідка Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", з якої вбачається, що грошові кошти, сплачені мешканцями будинку у період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р. зараховані наступним чином: холодна вода та водовідведення холодної води - 140 567, 32 грн., водовідведення гарячої води - 34 233, 50 грн., холодна для підігріву - 42 385, 80 грн.

При цьому, із вказаної довідки вбачається, що фактично Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-9» перераховано на транзитний рахунок Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" грошові кошти на загальну суму 228 330, 83 грн.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 80 від 27.01.1997 р. «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги» та № 12 від 06.01.2000 р. «Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги» перерахування житлово-експлуатаційними організаціями, незалежно від форм власності, нарахованих сум за комунальні послуги здійснюється на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру.

Таким чином, з наведеного випливає, що Житлово-будівельний кооператив «Промбудівельник - 9» надає Комунальному підприємству "Головний інформаційно-обчислювальний центр" інформацію щодо кількості мешканців, які фактично користуються комунальними послугами, та мешканців, які мають прилади обліку води та здійснює перерахування одержаних від мешканців будинку коштів за комунальні послуги на транзитний рахунок Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. у справі № 910/6706/15-г, Виший господарський суд України вказав, що судом першої інстанції фактично здійснено зарахування коштів, перерахованих Головним інформаційно-обчислювальним центром Публічному акціонерному товариству «Київводоканал» від розчеплення сплат мешканців будинку, що обслуговуються Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник - 9» як оплату холодної води для підігріву в рахунок заборгованості за послуги з постачання питної води та прийняття стоків за договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 р. та не встановив правової природи зазначених сум.

Відповідно до вказівок Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 19.01.2016 р. суду необхідно перевірити з яких сплат мешканців будинків, що обслуговуються Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник - 9» було здійснено розщеплення платежів Головним інформаційно-обчислювальним центром на рахунок Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» за призначенням «холодна вода для підігріву», оскільки зарахування коштів, сплачених населенням за гарячу воду в рахунок погашення заборгованості за послуги водопостачання питної води та водовідведення відповідача за договором, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Київводоканал», суперечить нормам чинного законодавства.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З приводу наведеного суд відзначає, що розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" безпідставно нараховано до сплати відповідачем вартість послуг з постачання води до теплових пунктів для її підігріву, оскільки постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на підставі договору № 450084 від 02.07.2012 р.

Тож, за висновком суду, вимоги позивача про стягнення заборгованості за постачання гарячої води, яка йде на підігрів у розмірі 10 671, 71 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

При цьому, суд враховує, що фактично за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р. Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" зараховано на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" за холодну воду для підігріву 41 385, 80 грн. за відсутності відповідних правових підстав.

Суд враховує відсутність у даному випадку компетенції що зміни призначення платежу, перерахованих Головним інформаційно-обчислювальним центром коштів Публічному акціонерному товариству «Київводоканал» від розчеплення сплат мешканців будинку, що обслуговуються Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник - 9», однак відзначає, що фактично відповідачем перераховано на транзитний рахунок Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" грошові кошти у розмірі, що перевищує заявлену до стягнення у даній справі суму заборгованості.

При цьому, варто відзначити, що Житлово-будівельний кооператив «Промбудівельник - 9» фактично не впливає на здійснення Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" розщеплення та перерахування грошових коштів з транзитного рахунку Публічному акціонерному товариству «Київводоканал» та лише надає відомості щодо дислокації будинків та кількості мешканців, які фактично користуються комунальними послугами.

Між тим, у даному випадку, суд приймає до уваги фактично надані позивачем послуги, обумовлені договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 р., а саме: постачання холодної води та водовідведення, а також водовідведення гарячої води та не враховує послуги з постачання холодної води, яка йде на підігрів, оскільки такі послуги у спірний період фактично надавало Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на підставі договору № 450084 від 02.07.2012 р., в той час як позивачем постачання Житлово-будівельному кооперативу «Промбудівельник - 9» води для підігріву та наявність у останнього на балансі бойлерів або котелень не доведено.

Таким чином, враховуючи наявність з боку Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник - 9» переплати за фактично надані Публічним акціонерним товариством «Київводоканал» послуги, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 34 383, 99 грн. у якості заборгованості за постачання та водовідведення холодної води, а також відведення гарячої води за період з 01.01.2012 р. до 30.06.2014 р.

Водночас, наводячи такі висновки, суд не змінює призначення платежу перерахованих Головним інформаційно-обчислювальним центром від розчеплення сплат мешканців будинку, однак враховує факт перерахування Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник - 9» грошових коштів у більшому розмірі, ніж документально підтверджено надання Публічним акціонерним товариством «Київводоканал» обумовлених договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 р. послуг за спірний період.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 34 383, 99 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 206,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 589,36 грн. та 3 % річних у розмірі 1 499, 46 грн., суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Таким чином, застосування наведених норм можливе у разі наявності прострочення виконання договірного зобов'язання, в той час як у даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Публічним акціонерним товариством «Київводоканал», у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявний у справі доказів та наведених обґрунтувань за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відому у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові, витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.04.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.