КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.07.2009                                                                                           № 1/142

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Тищенко  О.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився

від відповідача  - 1) Майданік В.В. (довіреність № 345-НЮ від 03.02.2009 р.)

                                2) не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики "Краснолуцька"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2009

 у справі № 1/142 (суддя Мельник В.І.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

 до                                                   1) Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

            2) Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики "Краснолуцька"

 про                                                   стягнення 6269,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Вінницяоблпаливо” звернулось з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” та Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька” про стягнення з відповідачів, пропорційно ступеня їх вини, вартості недостачі в розмірі 6269,60 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.04.2009 р. у справі        № 1/142 позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька” задоволені. В частині стягнення боргу з Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” до Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька” відмовити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

 Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, що також підтверджується положеннями ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (п. 2 ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Як встановлено п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт”  обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Це положення підтверджується ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

13.10.2008 р. по залізничній накладній № 51358318 напіввагон                 № 60660552 на адресу Могилів-Поділського паливного складу позивача, відповідач 2 відвантажив 69 т вугілля антрацит марки АМ.

Згідно Договору № 1.146 від 13.12.2006 р. постачальником вказаного вугілля  є Товариство з обмеженою відповідальністю „Тера-Нова”.

Відповідно до п. п. 2.2., 3.2. договору № 1.146 від 13.12.2006 р. та на підставі рахунку № СФ-0000123 від 20.10.2008 р. позивач в порядку календарної черговості платіжними дорученнями № 545 від 20.10.2008 р.,        № 568 від 21.10.2008 р. на загальну суму 400 000,00 грн. перерахував на рахунок постачальника (відповідача 2) грошові кошти за поставку вугілля.

В матеріалах справи міститься комерційний акт БК 047482, згідно якого з прибуттям вагону на станцію призначення на основі актів загальної форми № 19962, № 19967 від 15.10.08 р. виявлено поглиблення. Вагон відчеплено на вагову перевірку. При перевірці виявилось завантаження навалом рівномірне нижче бортів 200 мм. З документу вбачається, що завантаження навалом нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не зазначено. На поверхні вантажу наявні поглиблення: над 1,2,3,4,5,6,7 люками праворуч по ходу потягу довжиною 10500мм, шириною 2000мм, глибиною 600мм. Течі вантажу немає. Двері та люки щільно закриті. Каток не використовувався. Фактично вантаж прибув в технічно справному вагоні. На поверхні вантажу присутнє захисне маркування вапном. Згідно актів загальної форми є доступ до вантажу. В місцях поглиблення доступ до вантажу усунено шляхом нанесення захисного маркування. Переважування проводилось на 150 тонних вагах станції Знам'янка 15.10.2008 р. Одеської залізниці (держповірка 19.09.2008 р.). При переважуванні виявилось: вага брутто 80900 кг, тара з бруса 22500 кг, нетто 58400 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення 10600 кг. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Вантаж, якого не вистачає, вміститися міг. При видачі вантажу на станції призначення вищезазначені відомості спростовані не були.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що       відповідачем 2 не було вжито заходів по збереженню вугілля, не було використано пристрої для ущільнення та розрівнювання вантажу, також відповідач виходячи з характеру поглиблення впродовж всього на піввагону не рівномірно завантажив вугілля, внаслідок чого під час транспортування частину його було втрачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 6269,60 грн. за недостачу вантажу (вугілля), є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2009 р. у справі         № 1/142 залишити без змін.

Матеріали справи № 1/142 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Тищенко  О.В.

 06.07.09 (відправлено)