У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.05.09 Справа №7/465/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
За участю представників сторін:
від позивача – Липка С.Є (довіреність № 10 від 04.09.2008 р.)
від відповідача – Колеснік О.Г. (довіреність № 025/35 від 01.01.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 30.12.2008 р. у справі № 7/465/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» (м. Запоріжжя)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» на підставі статей 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України 2727,30 грн., в т.ч. 2447,30 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 280,00 грн. витрат, понесених по оплаті автотоварознавчої експертизи.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.12.2008 р. у справі № 7/465/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги ТОВ «Фьюче ЛТД» задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 2447,30 грн. шкоди та 280,00 грн. витрат, понесених по оплаті автотоварознавчої експертизи. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство «Український графіт» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.12.2008 р. у справі № 7/465/08.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права (зокрема, статті 1187, 1188 та 1193 ЦК України) та процесуального права (зокрема, статті 32, 38, 43 ГПК України).
Посилається на те, що при вирішенні даної справи господарський суд застосував норму матеріального права (ст. 1187 ЦК України), яка не поширюється на спірні правовідносини.
Також, заявник наголошує, що в порушення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, суд першої інстанції не з’ясував, чи була груба необережність потерпілого і чи сприяла вона виникненню або збільшенню шкоди.
Зауважує, що груба необережність водія автомобіля ЗАЗ-110247 ОСОБА_4, яка сприяла виникненню шкоди, полягала в тому, що перед початком обгону він не переконався, що водій транспортного засобу (трактора), якій рухався попереду по тій самі смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, у зв'язку з чим ОСОБА_4 порушив підпункт б пункту 14.2. «Правил дорожнього руху».
Звертає увагу колегії суддів на те, що матеріалами адміністративної справи № 3-4647/07 підтверджується, що водій трактору ОСОБА_5 виконав вимоги Правил дорожнього руху та своєчасно подав сигнал про намір повороту ліворуч. При цьому зазначає, що Протокол про адміністративне порушення Серія ЯЯ №204605 не містить будь - яких записів щодо порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху.
Вважає, що господарським судом безпідставно залишено без задоволення клопотання відповідача про залучення до справи ОСОБА_5 в якості третьої особи на стороні відповідача, оскільки, на думку заявника, рішення по справі № 7/465/08 вплине на майнові права та обов'язки ОСОБА_5 (зокрема, в разі задоволення позову ВАТ «Укрграфіт», відповідно до статті 1191 ЦК України, звернеться до нього з зворотною вимогою в розмірі виплаченого відшкодування).
Порушення норм процесуального права заявник вбачає в тому, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було вирішене питання про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою водія трактору ОСОБА_5 і шкодою, завданою автомобілю, що належить позивачу, шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Наголошує, що відповідно до статті 35 ГПК України рішення суду з адміністративної справи не є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09.04.2009 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.05.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 927 від 20.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Яценко О.М.
Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» - апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Мотивує, зокрема, тим, що в ході судового розгляду справи ТОВ «Фьюче ЛТД» були надані суду належні та допустимі докази вини працівника ВАТ «Український графіт» ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, яке призвело до заподіяння шкоди майну ТОВ «Фьюче ЛТД», а також доведено розміри заподіяної шкоди. Наголошує, що відповідачем не було надано жодного доказу того, що у скоєнні здійсненого ДТП наявна будь-яка частка вини працівника ТОВ «Фьюче ЛТД» ОСОБА_7
Також позивач відзначає, що відповідач, при наявності обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, мав повну можливість у досудовому порядку вирішити питання винності або невинності свого працівника у скоєнні означеного ДТП (тобто скасувати або змінити постанову суду), шляхом подання скарги на постанову Запорізького районного суду Запорізької області прокурору, а також, незалежно від наявності протесту прокурора, відповідної заяви до голови вищестоящого суду, його першого заступника або заступників. Статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції кодексу, яка була чинною до 24.09.2008 р., строк звернення для оскарження не був обмежений. Однак, не зважаючи на те, що між прийняттям постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 і прийняттям рішення господарським судом Запорізької області пройшов майже рік, відповідач не скористався своїм правом і можливостями на оскарження, а вирішив перекласти перегляд адміністративної справи, яка не підвідомча господарським судам, на господарський суд Запорізької області.
Також, позивач зазначив, що представник ВАТ «Укрграфіт» був присутній у Запорізькому районному суді Запорізької області при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення і, при незгоді з висновками ДАЇ, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, а також з іншими матеріалами адміністративної справи, мав змогу (як і присутній в суді винуватець ДТП ОСОБА_5) заявити суду клопотання про призначення автотехнічної експертизи, яка б дала відповідь на питання – хто є винуватцем даного ДТП, але не скористався цією можливістю. Подібне клопотання, щодо призначення автотехнічної експертизи, представник апелянта міг би заявити і при розгляді у судовому засіданні позову ТОВ «Фьюче ЛТД» про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ДТП, але такого клопотання від представника ВАТ «Укрграфіт» до суду не надійшло. Замість цього відповідач заявив клопотання про визнання винуватця ДТП ОСОБА_5 третьою особою та витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення з Запорізького районного суду Запорізької області. Позивач наголошує, що задоволення судом подібних клопотань могло призвести лише до затягування розгляду справи.
На думку позивача, якщо апелянт вважав за необхідне вивчення судом, у якості доказів, матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5, його представник мав змогу отримати копії цих матеріалів безпосередньо у Запорізькому районному суді Запорізької області і надати суду їх завірені копії, як це було зроблено позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги заявника – надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.
В свою чергу, присутній у судовому засіданні представник відповідача (заявника апеляційної скарги) у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як встановлено судом першої інстанції, 25.07.2007 р. працівник ВАТ «Український графіт» ОСОБА_5, керуючи трактором Т-150 (державний номер НОМЕР_2), близько 13 години 30 хвилин скоїв зіткнення по вул. Нарвська в м. Запоріжжі з автомобілем ЗАЗ-110247 (державний номер АР 1960 АН), який належить ТОВ «Фьюче ЛТД» та яким управляв працівник ТОВ «Фьюче ЛТД» ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобіль ЗАЗ-110247 отримав ушкодження.
За фактом ДТП складений Протокол серія ЯЯ 204605 від 30.09.2007 р. про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що водієм ОСОБА_5 порушено п. 10.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арк. справи 46).
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 3-4647/07 від 23.12.2007 р. (суддя Ачкасов А.М.) ОСОБА_5 було визнано винним у здійсненні зазначеного ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності.
11.02.2008 р. експертом Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» Лісовським А.В. була проведена автотоварознавча експертиза, в результаті якої був встановлений розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП автомобілю ЗАЗ-110247, розмір якої, згідно звіту експерта № 26, складає 2447,30 грн. Вартість проведеної експертизи склала 280,00 грн.
29.02.2008 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію (вих. № 69): з посиланням на п. 1 ст. 1172 ЦК України, ТОВ «Фьюче ЛТД» просило відповідача відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну його працівником ОСОБА_5 автомобілю ТОВ «Фьюче ЛТД» ЗАЗ-110247 (державний номер АР 1960 АН), в сумі 2447,30 грн., а також вартість проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 280,00 грн.
Листом від 02.04.2008 р. (вих. № 16/1021) відповідач з посиланням на те, що до Претензії не були додані документи, які підтверджують зв'язок між ушкодженням автомобіля ЗАЗ-110247 (державний номер АР 1960 АН) і ДТП, скоєним працівником ВАТ «Український графіт» ОСОБА_5, у задоволенні Претензії відмовив.
Позовні вимоги про відшкодування ТОВ «Фьюче ЛТД» за рахунок ВАТ «Український графіт» 2447,30 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 280,00 грн. витрат, понесених по оплаті автотоварознавчої експертизи, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Звільнення від відшкодування можливе лише у разі, якщо той, хто заподіяв шкоду доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Як передбачено статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В даному випадку, вина працівника ВАТ «Український графіт» ОСОБА_5 в скоєнні ДТП та спричиненні ушкоджень автомобілю позивача підтверджуються Протоколом про адміністративне правопорушення, складеним працівниками ДАЇ (серія ЯЯ 204605 від 30.09.2007 р.), Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 23.12.2007 р. по справі № 3-4647/07 (згідно з якою, до речі, ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнав свою вину).
Відповідно до Звіту Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» про оцінку автомобіля ЗАЗ110247 державний номер АР 1960 АН за № 26 від 11.02.2008 р., в ході проведення автотоварознавчої експертизи був встановлений розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП автомобілю ЗАЗ-110247, в сумі 2447,30 грн. При цьому, вартість проведеної експертизи склала 280,00 грн., яку позивачем було сплачено, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 404 від 07.02.2008 р. (арк. справи 54).
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на підставі наведених вище письмових доказів позивачем доведено склад правопорушення, а саме - факт спричинення шкоди позивачу як власнику автомобільного транспорту, протиправність поведінки, розмір шкоди, а також причинний зв'язок.
Належних доказів відсутності вини відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки та особа, яка відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, не надав.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі є обґрунтованим та правомірним.
Стосовно посилань заявника на те, що Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 23.12.2007 р. по справі № 3-4647/07 ОСОБА_5 було визнано винним в порушенні вимог п. 15.12 Правил Дорожнього руху, колегія суддів зауважує, що в даному випадку, вочевидь, мала місце друкарська помилка під час оформлення постанови відповідно до вимог КУАП. Такий висновок колегії суддів ґрунтується на тому, що вказана постанова містить опис обставин справи, установлених судом при її розгляді, які свідчать про порушення ОСОБА_5 саме п. 10.4 Правил Дорожнього руху («10.4. Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам…»). До того ж, факт порушення ОСОБА_5 п. 10.4 Правил Дорожнього руху зафіксовано в Протоколі про адміністративне правопорушення (серія ЯЯ 204605 від 30.09.2007 р.). При цьому викладені у постанові суду обставини збігаються з обставинами, зафіксованими в Протоколі, і відповідають диспозиції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі якої ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
При цьому слід зазначити, що допущена в постанові суду описка не спростовує вину ОСОБА_5 в скоєній ним ДТП.
Безпідставними є твердження заявника про те, що суд першої інстанції, в порушення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, не з'ясував чи була груба необережність потерпілого і чи сприяла вона виникненню або збільшенню шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України на розмір відшкодування завданої шкоди впливає тільки груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.).
Стаття 1193 ЦК України передбачає два випадки, за яких може мати місце груба необережність потерпілого: а) наявність грубої необережності потерпілого з одночасною відсутністю вини особи, яка завдала шкоди, у разі настання відповідальності незалежно від вини; б) має місце як груба необережність потерпілого, так і вина особи, яка завдала шкоди.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, під час розгляду даної справи позивачем були надані суду належні та допустимі докази вини працівника ВАТ «Український графіт» ОСОБА_5 у скоєнні ним ДТП, яка призвела до заподіяння шкоди майну ТОВ «Фьюче ЛТД». В свою чергу, відповідач не надав суду доказів того, що у скоєнні ДТП є в наявності частина вини працівника ТОВ «Фьюче ЛТД» ОСОБА_7
При цьому, колегія суддів відзначає, що під час розгляду адміністративної справи (так само, як і господарської) відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про призначення автотехнічної експертизи для з’ясування винуватця даного ДТП, але не зробив цього.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області, якою працівника відповідача визнано винним у скоєнні даного ДТП, у встановленому законом порядку не оскаржено, тож вона є чинною.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В силу приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно були залишені без задоволення клопотання відповідача про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 та про витребування із Запорізького районного суду Запорізької області матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_5, оскільки в них відсутнє належне їх обґрунтування і не зазначено, які саме документи слід витребувати і чому без них не можливо розглянути справу по суті.
До того ж, якщо відповідач вважав необхідним вивчення судом в якості доказів матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, він не був позбавлений можливості самостійно отримати копії цих документів безпосередньо в Запорізькому районному суду Запорізької області і надати їх суду.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача у справі (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.12.2008 р. у справі № 7/465/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Зубкова Т.П.
Яценко О.М.