У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.05.09 Справа №2/19-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» (м. Херсон)
на рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2009 р. у справі № 2/19-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Альфа-плюс»
(м. Запоріжжя)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон»
(м. Херсон)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Альфа-плюс» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» 2953,62 грн. втрат від інфляції (за період з вересня по листопад 2008 р.) та 851,71 грн. - 3% річних (за період з 01.07.2008 р. по 30.11.2008 р.), нарахованих на суму боргу, стягнутого постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2007 р. по справі № 3/313-06.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.03.2009 р. у справі № 2/19-09 (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 2953,62 грн. втрат від інфляції та 851,71 грн. - 3% річних. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2009 р. у справі № 2/19-09 скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та без належної правової оцінки обставин і документальних доказів у справі.
Посилається, зокрема, на те, що в порушення вимог ст. 614 ЦК України судом першої інстанції на відповідача покладено майнову відповідальність при відсутності вини, оскільки причиною інфляційних втрат позивача є не своєчасне виконання судового наказу органом стягнення.
Вважає, що господарським судом безпідставно проігноровано приписи статей 256-257, 261-262 та 266 ЦК України, а саме – не застосовано позовну давність до правовідносин сторін з урахуванням моменту виникнення права вимоги у позивача.
Звертає увагу колегії суддів, що судом не виконано вимоги ст. 43 ГПК України – залишено поза увагою наявність виконавчого провадження зі стягнення основного боргу з первісного боржника позивача – ТОВ «Автоконтинент», який і мав бути належним відповідачем як щодо основної, так і щодо додаткової вимоги позивача, що не було з’ясовано судом.
Також посилається на те, що в порушення ст. 27 ГПК України не було залучено до участі у справі ТОВ «Авто континент» та орган стягнення – ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. апеляційна скарга ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.05.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1032 від 28.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді: Зубкова Т.П. (доповідач), Яценко О.М.
Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Альфа-плюс» – надіслав письмовий відзив, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає її необґрунтованою. Вказує на те, що подібний спір (про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних через невиконання судового рішення по справі № 3/313-06, але в іншій сумі, за інший період) вже розглядався господарським судом Херсонської області та Запорізьким апеляційним господарським судом по справі № 4/302-08 (до відзиву позивачем долучено копії рішення місцевого господарського суду від 02.09.2008 р. та постанови апеляційної інстанції від 11.12.2008 р. по вказаній справі, якою визнано обґрунтованість вимог ТОВ фірма «Альфа-плюс»).
Свого представника в судове засідання позивач не направив, заявивши у своєму відзиві клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Адресованою Запорізькому апеляційному господарському суду письмовою заявою (вих. № 412 від 08.05.2009 р.) відповідач клопоче про перенесення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання позивача та відповідача, колегія суддів, порадившись, клопотання позивача задовольняє. При цьому клопотання відповідача колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.
Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Крім того, слід відзначити, що законодавець не наділяє сторону в судовому процесі правом встановлювати пріоритетність судових засідань.
В даному випадку, відповідач (ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон»), у разі зайнятості одного зі своїх працівників, мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 28.05.2009 р. для представництва своїх інтересів.
Колегія суддів наголошує, що згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представників сторін (в т.ч., відповідача) не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Заперечення відповідача на рішення господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково направити на адресу апеляційного суду. Відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є недоцільним.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.
В судовому засіданні 28.05.2009 р. прийнято постанову апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2002 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Альфа-Плюс» (позивач у даній справі) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконтинент» 67728,50 грн. основного боргу (залишок заборгованості за отриманий 01.07.2002 р. автомобіль марки Mazda SD Exclusive Limited вартістю 96755,00 грн.)
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.01.2003 р. по справі № 1/26 позов ТОВ фірма «Альфа-Плюс» задоволено: стягнуто з ТОВ «Авто континент» на користь ТОВ фірма «Альфа-Плюс» 67728,50 грн. основного боргу та судові витрати по справі.
Виданий на виконання зазначеного рішення наказ передавався позивачем для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, але рішення суду не було виконано у зв'язку з відсутністю у підприємства-боржника коштів.
В подальшому ТОВ фірма «Альфа-Плюс» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення вищезазначеного боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» (відповідача у даній справі), як майнового правонаступника ТОВ «Автоконтинент» по зобов'язаннях останнього в межах його внеску до статутного фонду.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 р. по справі № 3/313-06 в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.09.2007 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 67728,50 грн. основного боргу та судові витрати по справі. Зазначена постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2008 р.
На виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 25.09.2007 р. видано наказ № 3/313-06 від 20.02.3008 р.
В липні 2008 року ТОВ фірма «Альфа-Плюс» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» (з урахуванням уточнень) 82249,41 грн. втрат від інфляції та 1442,28 грн. - 3% річних за період з 01.05.2008 р. по 30.06.2008 р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.09.2008 р. по справі № 4/302-08 у задоволенні позову ТОВ фірма «Альфа-Плюс» було відмовлено. Зазначене рішення скасовано постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р.: позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» на користь ТОВ фірма «Альфа-плюс» 14515,71 грн. втрат від інфляції (за період з жовтня 2007 р. по квітень 2008 р.), 1100,52 грн. - 3% річних (за період з 06.10.2007 р. по 20.04.2008 р.) та судові витрати по справі.
Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» на користь ТОВ фірма «Альфа Плюс» 2953,62 грн. втрат від інфляції (за період з 01.09.2008 р. по 30.11.2008 р.) та 851,71 грн. - 3% річних (за період з 01.07.2008 р. по 30.11.2008 р.), нарахованих на суму боргу, стягнутого постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2007 р. по справі № 3/313-06.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2007 р. по справі № 3/313-06, залишеною без змін постановою ВГСУ від 15.01.2008 р., з ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» на користь ТОВ фірма «Альфа-Плюс» стягнуто 67728,50 грн. основного боргу, а також 677,29 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обов’язковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами України.
Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про судоустрій», ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма <…> юридичними особами на всій території України.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов’язання, згідно зі статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що свої зобов’язання щодо сплати на користь ТОВ фірма «Альфа-Плюс» грошових коштів у розмірі 67728,50 грн., стягнутих постановою апеляційного суду по справі № 3/313-06, ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» не виконало.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем (ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон») грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 2953,62 грн. втрат від інфляції (за період з вересня по листопад 2008 р.).
Разом з тим, перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період (з 01.07.2008 р. по 30.11.2008 р.), колегія суддів встановила, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 849,38 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.
З огляду на вищенаведене, рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача суми 3% річних слід змінити.
Колегія суддів відзначає безпідставність та надуманість доводів заявника апеляційної скарги.
Зокрема, оскаржуючи судове рішення, заявник вказує, що в порушення вимог ст. 614 ЦК України судом першої інстанції покладено на відповідача майнову відповідальність при відсутності його вини, оскільки причиною інфляційних втрат позивача є не своєчасне виконання судового наказу органом стягнення.
Такий висновок заявника є хибним, виходячи з наступного.
В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, наявність чи відсутність вини при стягненні, зокрема, втрат від інфляції, не досліджується.
Після прийняття судом постанови по справі № 3/313-06 про стягнення боргу, грошове зобов'язання боржника (відповідача) не припинилось, кредитор (позивач) реально грошові кошти не отримав, а відтак на сторону, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
При цьому слід зазначити, що Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання судового рішення по справі № 3/313-06 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
У зв’язку із невиконанням рішення суду відповідач, згідно зі ст. 612 ЦК України, є боржником, що прострочив, а тому повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Колегією суддів також враховується, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В контексті наведеної норми, під здійсненням підприємницької діяльності на власний ризик розуміється здатність суб’єкта господарювання відповідати власним майном за результати ведення підприємницької діяльності.
Також треба відзначити, що в силу вищезгаданих норм чинного законодавства відповідач взагалі мав би, не очікуючи якихось дій з боку органу примусового виконання виконати добровільно судове рішення по справі № 3/313-06, яке набрало законної сили.
Посилання заявника на не застосування господарським судом строку позовної давності оцінюються колегією суддів критично.
Положеннями статті 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливає і до додаткової вимоги. Заявлені вимоги є додатковими, але ж в даному випадку положення ст. 266 ЦК України не можна застосовувати, оскільки основний борг вже стягнуто за судовим рішенням.
Статтями 256, 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність, в межах якої особа може звернутися за захистом цивільного права, тривалістю в три роки. Вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат заявлено позивачем в межах строку позовної давності.
Не приймаються колегією суддів до уваги як безпідставні, доводи заявника щодо неналежного відповідача у справі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2007 р. по справі № 3/313-06, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2008 р., встановлено, що відповідач є майновим правонаступником ТОВ «Автоконтинент» по майновим зобов’язанням в межах його внеску до статутного фонду ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон». При цьому суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку, що з метою захисту свого порушеного права позивач правомірно, з огляду на відсутність у ТОВ «Автоконтинент» грошових коштів та майна, що встановлено органами державної виконавчої служби, звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості саме з ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає з боку суду першої інстанції порушень норм процесуального права (в т.ч. ст. 27 ГПК України) при прийнятті оскаржуваного рішення.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
В той же час, у зв’язку з невірним визначенням господарським судом суми, в якій підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області слід змінити.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді першої інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, в суді апеляційної інстанції – на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» (м. Херсон) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2009 р. у справі № 2/19-09 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон» (м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Альфа-плюс» 2953,62 грн. втрат від інфляції, 849,38 грн. – 3% річних, 91,80 грн. державного мита та 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.».
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Зубкова Т.П.
Яценко О.М.