КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2009 № 41/418
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача не не з'явились,
від відповідача КононенкоВ.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс”
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2009
у справі № 41/418 (суддя
за позовом Приватного підприємства "Тріада"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс”
про стягнення 85000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс” на користь Приватного підприємства ”Тріада” 85 000,00 грн. коштів, 850 тисяч 00 коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс” (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутністю представника позивача, якого було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи. Причини неявки представника позивача у судове засідання суду не відомо.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
01.07.2008 між відповідачем в якості продавця та позивачем в якості покупця, було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 10.
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець продав, а покупець купив для подальшої реалізації світлі нафтопродукти в асортименті та кількості, зазначених в додаткових угодах до даного договору на умовах СРТ франко-станція призначення відповідно до рознарядки покупця або на умовах франко-місткість резервуар, надалі Товар.
Пунктом 2.1 договору зазначена, ціна то вартість проданого Товару, визначається в додаткових угодах, а також в актах приймання-передачі або ж в накладних, виданих на покупця.
Кількість поставлених нафтопродуктів визначається залізничних або товарно-транспортних накладних відповідно до п. 3.2 договору.
Згідно до п. 4.1 договору, позивач здійснює оплату протягом 2-х банківських днів з дати виставлення рахунку за кожну партію отриманих товарів або товару, що планується до поставки.
Сторони погодили між собою, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2008 року відповідно до п. 7.1 договору.
21.07.2008 позивачем в рахунок попередньої оплати платіжним дорученням № 117 було перераховано відповідачу 100 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справ та на вимогу пунктів 1.1., 2.1. договору № 10, сторони додаткових угод не уклали, кількість та вартість пального не визначили.
Виходячи з вище наведеного, сторони додатковими угодами не узгодили строки, кількість та вартість поставки, з припиненням дії договору, кошти, що були перераховані відповідачу позивачем, перебувають у відповідача без належних на те правових підстав.
05.08.2008 року відповідачем було частково повернуто позивачу сплачену суму в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5746820-85.
12.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 313 про повернення коштів в сумі 85 000,00 грн.(100 000,00 грн.-15 000,00 грн. = 85 000,00 грн.). Відповідачем листом № 28 від 12.08.2008 року повідомив позивача про неможливість поставки продукції та продовження договірних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було передано позивачу товару (дизпалива) на загальну суму 73 701,60грн. про, що підтверджує видаткові накладні № РН-0000020 від 12.01.2009 на суму 10 004,00грн., № РН-0000024 від 19.01.2009 на суму 31 848,80грн., № РН-0000019 від 15.01.2009 на суму 31 848,80грн. до прийняття оскаржувального рішення.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, кошти які перебувають у відповідача без належних на те правових підстав.
Отже на час розгляду справи у суді відповідач залишив не повернутих коштів у розмірі 11 298,40грн.
Відповідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з резолютивній частини оскаржувального рішення суд першої інстанції помилково вказав, стягнути з відповідача 850 тисяч 00коп. державного мита замість 850,00грн. державного мита.
За таких обставин суд апеляційній інстанції вважає, що рішення в частині стягнення коштів з відповідача та державного мита підлягає зміні.
Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини справи, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс” підлягає частковому задоволенню та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 зміні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл-Сервіс” задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія Оіл–Сервіс” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 35744348) на користь Приватного підприємства ”Тріада” (31300, с. Шаровечка, Хмельницького району, Хмельницької області, поштова адреса: 29019, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34, код ЄДРПОУ 21344933) 11 298,40 грн. коштів, 850,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині відмовити.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 41/418 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді