КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2009 № 42/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мар’янов В.С.,
від відповідача ГавозаО.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009
у справі № 42/76 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства ”Державна енергогенеруюча компанія ”Центренерго”
до Державного підприємства "Вугілля України"
про відшкодування збитків, ціна позову 302665,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство ”Державна енергогенеруюча компанія ”Центренерго” звернулося до господарського суду з позовом про відшкодування Державним підприємством ”Вугілля України” збитків у розмірі 302 665,73грн. за неналежне виконання договору № 15-02/1-П від 15.02.2007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства ”Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства ”Державна енергогенеруюча компанія ”Центренерго” 281 244,47грн. збитків, 2 812,44 грн. витрат по оплаті державного мита та 109,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство ”Вугілля України” (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 281 244,47грн.та прийняти в цій частині постанову якою відмовити в стягненні суми збитків у розмірі 281 244,47грн. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з невідповідністю обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
15.02.2007 року між відповідачем в якості постачальника та позивачем в якості покупця було укладено договір постачання вугільної продукції № 15-02/1-П, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити позивачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору, а позивач в свою чергу прийняти та оплатити одержаний товар (п. 1.1. та п. 1.2. договору).
Пунктом 1.3 договору зазначено, що обсяг поставки вугілля складає 6 500 000 тон, орієнтовно на суму 2 000 000 000,00 грн.
Сторонами було погоджено строк дії договору з 1 березня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання зобов’язань (п. 8. договору).
Додатками № 04/07-Т-3 від 30.03.2007 до договору № 15-02/1-П сторони погодили поставку вугілля в квітні 2007 року 21,7 тис. тон (+/-5%) вартістю 6 093 360 грн. з ПДВ; № 04/07-Т від 30.03.2007 – в квітні 2007 року 144,9 тис. тон (+/-5%) вартістю 45 382 680,00 грн. з ПДВ; № 05/07-Т від 26.04.2007 – в травні 2007 року 142,1 тис. тон (+/-5%) вартістю 49 041 552 грн. з ПДВ; № 05/07-Т-2 від 03.05.2007 – в травні 2007 року 11,2 тис. тон (+/-5%) вартістю 3 507 840,00 грн. з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки відповідачем позивачу вугілля за договором постачання вугільної продукції № 15-02/1-П у сорока дев’яти на піввагонах, це підтверджується залізничними накладними № 49340833 від 15.04.2007, № 48337473 від 17.04.2007, № 49542919 від 27.04.2007 № 49543050 від 12.05.2007, № 49543067 від 15.05.2007, № 49543037 і № 49543045 від 10.05.2007, № 49543034 від 09.05.2007, № 49543056 від 13.05.2007 та корінцем дорожньої відомості № 49323205 від 06.05.2007.
Вугілля яке було передано позивачу за договором постачання вугільної продукції № 15-02/1-П не відповідало вимогам, щодо якості відповідно до умов п. 3.1 договору та було повернуте у квітні та травні 2007 року. Ці обставини підтверджуються актами про відбір проб вугілля № 1469 від 15.04.2007, № 1492 від 17.04.2007, № 1562 від 27.04.2007, № 1825 від 16.05.2007, № 1800 і № 1805 від 13.05.2007, № 1771 від 12.05.2007, № 1749 від 11.05.2007, № 1736 і № 1729 від 10.05.2007, актами приймання вугілля за якістю № 1469 від 15.04.2007, № 1492 від 17.04.2007, № 1562 від 27.04.2007, № 1805 і № 1800 від 13.05.2007, № 1825 від 16.05.2007, № 1771 від 12.05.2007, № 1749 від 11.05.2007, № 1736 і № 1729 від 10.05.2007, актом спільного приймання вугілля за якістю від 19.04.2007, квитанціями про приймання вантажу № 32777506 від 25.04.2007, № 32777521 від 29.04.2007 та № 32777552 від 18.05.2007, протокол № 23 аналізу проб від 20.05.2007.
Відповідач посилається на те, що позивач в порушення умов договору № 15002/10П виклики на адресу відповідача та Вантажовідправника не направлялися, а відвантажене на адресу Трипільської ТЕС Вугілля було опробуване в односторонньому порядку та переадресоване у зворотньому напрямку. Таке посилання відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки було повідомлено представників постачальника про неякісність поставленої продукції та необхідність явки представника для спільного, факсограмами які направлено на адресу представникам постачальника вантажоотримувачів: Факсограма від 16.04.2007 № 13-1815/1, направлена на адресу представника постачальника - ДП ”Сніжнеантрацит”; факсограма від 27.04.2007, направлена на адресу представника постачальника - ЗАТ ”ГФ ”Краснолуцька”; факсограма від 16.05.2007 № 13-2286 направлена на адресу представника постачальника – ЗАТ ”ГФ ”Краснолуцька”. Отже, постачальник належним чином повідомив представників постачальника та вантажовідправників про постачання неякісної продукції та необхідність забезпечення явки представників з метою спільного опробування продукції.
Відповідно до п. 5.3 та п. 6.4 договору № 15-02/1-П вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений п. 3.1. договору, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 договору. За постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
Пунктом 4.9 договору, у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати уповноваженого представника постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача.
Отже, відповідач не скористалося своїм правом щодо участі у спільному прийманні вугілля за якістю та не з’явилося на Трипільську ТЕС, що у відповідності до п. 4.10 договору стало підставою відмови ВАТ ”Центренерго” від прийняття вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений договором, та його подальшої переадресації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що повідомлення відповідача про якість поставленого вугілля, необхідністю явки його представника для прийняття товару за якістю позивачем допущене понаднормативне використання вагонів та понесені витрати по оплаті за таке користування та також понесені витрати за повернення неякісного вугілля відповідачу у розмірі провізної плати та додаткових зборів пов’язаних з переадресацією вагонів, а також стягнутих з нього залізницею штрафів пов’язаних із зберіганням вагонів. Ці обставини підтверджується відомостями плати за подачу, забирання та користування вагонами та вантажні роботи № 4/07-15, № 5/07-20, накопичувальними картками № 26.04.347, № 29.04.355, № 16.05.426, № 20.05.421, № 15.05.398, № 16.05.423, № 19.05.433.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами
Виходячи з вище наведених обставин відповідачем було завдано позивачу збитків у розмірі 281 244,47 грн. які він повинен відшкодувати позивачеві.
Відносно вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 421,26 грн. є необґрунтовані, оскільки позивачем не було надано доказів понесення витрат у вказаному розмірі.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідач, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства ”Вугілля України” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства ”Вугілля України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 без змін.
Матеріали справи № 42/76 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді