КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2009 № 6/7
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача - Васильченко Г.М. - довіреність б/н від 17.07.2008 року
від відповідача 1 - Заєць Н.В. - довіреність б/н від 10.01.2009 року
Від відповідача 2: Нечипорчук Н.О. - довіреність № 042/1/7-8268 від 24.22.2008 року
Від третьої особи: Лазаренко Д.О. - довіреність б/н від 07.02.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009
у справі № 6/7 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Компанія "Де.Де.С.Універсал"
до Виробничий кооператив "Універсал-1"
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа позивача
третя особа відповідача Спільне Українсько-Бельгійсько-Німецьке підприємство "Мрія Даві Дан"
про визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі Спільного Українсько-Бельгійсько-Німецького підприємства "Мрія Даві Дан" у розмірі 50%
ВСТАНОВИВ:
Компанія „Де.Де.С. Універсал” звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до 1. Виробничого кооперативу „Універсал-1”, 2. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Спільне українсько-бельгійсько-німецьке підприємство „Мрія Даві Дан” про визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан” у розмірі 50%.
Рішенням від 26.02.2009р. Господарського суду міста Києва у справі №6/7 позов до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено, визнано право власності Компанії „Де.Де.С. Універсал” на частку в статутному капіталі спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан” у розмірі 50%. У позові до Виробничого кооперативу „Універсал-1” відмовлено. Стягнуто з Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Компанії „Де.Де.С. Універсал” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. у справі №6/7 та прийняти нове, яким позивачу відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників провадження, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
У 1988 році між Управлінням побутового обслуговування населення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів УРСР, фабрикою індпошиву і ремонту одягу № 1, виробничим кооперативом „Універсал-1”, компанією з обмеженою відповідальністю „ДЕДЕС Універсал” (Бельгія), компанією з обмеженою відповідальністю „Кутюр Де Ду Порт” (Бельгія) та компанією з обмеженою відповідальністю „ДДС” (Федеративна Республіка Німеччини) було підписано договір про створення і діяльність спільного підприємства „Мрія-Даві-Дан”.
Від радянської сторони учасниками підприємства виступили Управління побутового обслуговування населення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів УРСР, фабрика індпошиву і ремонту одягу № 1, виробничий кооператив „Універсал-1”, а іноземними учасниками були: компанія з обмеженою відповідальністю „ДЕДЕС Універсал” (Бельгія), компанія з обмеженою відповідальністю „Кутюр Де Ду Порт” (Бельгія) та компанією з обмеженою відповідальністю „ДДС” (Федеративна Республіка Німеччини). Долі учасників були визначені наступним чином:
20 % статутного капіталу є вклад виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів УРСР;
20 % статутного капіталу є вклад фабрики індпошиву і ремонту одягу № 1;
10 % статутного капіталу є вклад виробничим кооперативом „Універсал-1”;
16,67 % статутного капіталу є вклад компанії з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія);
16,67 % статутного капіталу є вклад компанії з обмеженою відповідальністю „Кутюр Де Ду Порт”(Бельгія);
16,67 % статутного капіталу є вклад компанією з обмеженою відповідальністю „ДДС” (Федеративна Республіка Німеччини).
Невід'ємним додатком № 1 до вищевказаного договору є статут спільного підприємства „Мрія Даві-Дан” (п. 2 розділу 19 угоди).
25.01.1990р. виконавчим комітетом Київської міської ради народних
депутатів прийнято рішення № 92 про створення радянсько-бельгійсько-західно-
німецького спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, в подальшому перейменоване
у спільне українсько-бельгійсько-німецьке підприємство „Мрія Даві Дан” (далі -
спільне підприємство).
На час заснування спільного підприємства „Мрія Даві-Дан” порядок створення та діяльності спільних підприємств регламентувався постановою Ради Міністрів СРСР № 49 від 13.01.1987р. „Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств за участю радянських організацій та фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються”.
Абзацом 1 пункту 1 розділу І даної постанови передбачено, що спільні підприємства з участю радянських організацій і фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються, створюються на території СРСР на основі договорів, які укладені між учасниками таких підприємств.
Відповідно до пункту 8 розділу II постанови від 13.01.1987р. „Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств за участю радянських організацій та фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються” установчими документами спільного підприємства є договір про створення підприємства і його статут, якими визначається строк діяльності спільного підприємства.
З даними приписами постанови від 13.01.19987р. кореспондується положення договору про створення і діяльність спільного підприємства „Мрія-Даві-Дан” (розділ 3), якими передбачено, що підприємство засновується і діє на підставі законодавства СРСР, а також даного договору і статуту.
Строк договору про створення і діяльність спільного підприємства „Мрія-Даві-Дан” сторони визначили на період до 2000 року (п. 1 розділу 16).
Відповідно до постанови Верховної Ради України № 1545-ХП від 12.09.1991р. до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України.
27.03.1991 Верховною Радою Української РСР прийнято Закон „Про
підприємства в Українській РСР”, який визначив види і організаційні форми
підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації,
організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах
переходу до ринкової економіки.
Одним з видів підприємств, передбачених даним Законом, діяльність якого він регулює, є спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства Української РСР можуть бути юридичні особи та громадяни Української РСР, союзних республік, інших держав.
Отже, станом на 1992 рік діяльність спільних підприємств була врегульована законодавством України.
З огляду на викладене, положення постанови від 13.01.1987р. „Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств за участю радянських організацій та фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються” щодо строку діяльності спільного підприємства та сплив передбачено договором про створення і діяльність спільного підприємства „Мрія-Даві-Дан” строку його дії не є підставою для припинення юридичної особи, оскільки дані підстави не передбачені законодавством України.
20.12.1994р. на підставі договору поступки пайової частки в статутному фонді, компанія з обмеженою відповідальністю „Кутюр Де Ду Порт” (Бельгія) передала належну їй частку 16,67 % в статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан” компанії з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія).
03.08.1998р. на підставі договору поступки пайової частки в статутному фонді компанія з обмеженою відповідальністю „ДДС” (Німеччина) також передала свої частку у розмірі 16,67 % в статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан” компанії з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія).
Таким чином, на 03.08.1998р. частка „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія) у спільному радянсько-бельгійсько-західно-німецькому підприємстві „Мрія Даві Дан” складала 50%.
27.12.2001р. на підставі договору поступки пайових часток у статутному
фонді спільного підприємства, юридична особа за законодавством Бельгії „Де. Де.
С. Універсал” передала компанії „Де. Де. С. Універсал” (Чехія) у власність свою
частку (50%) у спільному радянсько-бельгійсько-західно-німецькому підприємство
”Мрія Даві Дан”.
У подальшому між компанією з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія) та компанією „Де. Де. С. Універсал” (Чехія) ще було укладено ряд угоди про передачу частки в статутному капіталі спільного підприємства „Мрія Даві Дан”.
Зокрема, 01.01.2002р. між юридичною особою за законодавством Бельгії „Де. Де. С. Універсал” та компанією „Де. Де. С. Універсал” (Чехія) було укладено договір поступки пайових часток у статутному фонді спільного підприємства, а саме: частки в розмірі 16,67%.
Також, 03.02.2002р. між юридичною особою за законодавством Бельгії „Де. Де. С. Універсал” та компанією „Де. Де. С. Універсал” (Чехія) було укладено договір поступки пайових часток у статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, а саме: частки в розмірі 16,67%, яка була передана компанії з обмеженою відповідальністю „Кутюр Де Ду Порт”.
У той де час, станом на час укладення договорів 01.01.2002р. та 03.02.2002р. компанія з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія) не була власником часток у статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, оскільки вони були передані на підставі договору від 27.12.2001р., у зв'язку з чим договори від 01.01.2002р. та 03.02.2002р. не породжують правових наслідків.
Таким чином, позивач отримав у власність частку в статутному капіталі спільного підприємства „Мрія Даві Дан” у розмірі 50% та став по відношенню до спільного підприємства „Мрія Даві Дан” його повноцінним учасником.
26.09.2002р. рішенням № 44/204 III сесії Київської міської ради XXIV
скликання, у зв'язку з ліквідацією управління побутового обслуговування
населення на підставі розпорядження Представника Президента України в місті Києві № 295 від 15.05.1992р. та реорганізацією фабрики індпошиву та ремонту одягу № 1, відповідач-2 став правонаступником ліквідованих управління побутового обслуговування населення та фабрики індпошиву та ремонту одягу № 1 в частині участі в спільному підприємстві „Мрія Даві Дан” з часткою у статутному фонді 40%.
Підставою для звернення позивача за судовим захистом є невизнання відповідачем-2 права позивача на частку 50% у статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан”.
Так, відповідач-2 заперечує проти права позивача на тій підставі, що не знав про переуступку часток спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, письмову згоду на поступку іноземними учасниками своїх часток не надавав та вважає, що порушена процедура поступки частки статутного фонду, викладена в статуті спільного підприємства „Мрія Даві Дан” та чинному на той час законодавстві України.
Відповідно до протоколу № 1/2004 зборів учасників українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан”, що відбулися 19.03.2004р., Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) та виробничий кооператив „Універсал-1” визнали правонаступництво позивача як учасника спільного підприємства „Мрія Даві Дан” внаслідок поступки своєї частки у розмірі 16,67 % компанією з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія) на користь позивача.
14.10.2003р. компанія з обмеженою відповідальністю „Де. Де. С. Універсал” (Бельгія) повідомила відповідача-2 про передачу іноземними учасниками спільного підприємства „Мрія Даві Дан” своїх часток позивачу, зазначивши, що останній є повноправним власником 50 % статутного фонду Підприємства.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладення договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше передбачено законом або договором.
Згідно з договором поступки пайових часток у статутному фонді спільного підприємства, укладеним 27.12.2001р. право власності на частки переходить до набувача (позивача) з моменту з їх придбання, тобто, з моменту укладання договору.
Відповідно до положень підпункту 8 пункту „А” параграфу 11 статуту спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, кожен учасник має право передати свою частку відповідно до параграфу 13 статуту.
Параграф 13 статуту спільного підприємства „Мрія Даві Дан” передбачає випадки ліквідації спільного підприємства „Мрія Даві Дан” (п. 1) та переважне право українських учасників та учасників на придбання частки іноземного учасника у випадку ліквідації спільного підприємства „Мрія Даві Дан” (п. 2).
Пунктом 1 параграфу 15 статуту спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, встановлено, що учасники можуть передавати права та обов'язки, що випливають зі статуту, третім особам за наявності письмової згоди інших учасників.
На час укладення договору поступки пайових часток у статутному фонді спільного підприємства від 27.12.2001р. відповідач-2 не був учасником спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, відповідач-1 своїм переважним правом на придбання частки іноземного учасника не скористався.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Відповідно до п. 4, п.10 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існували після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення договору були допущенні після набраних чинності цим Кодексом.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, угоди, укладені іноземним учасниками щодо поступки своїх часток в статутному фонді спільного підприємства „Мрія Даві Дан”, відповідачами не оскаржували та недійсними судом не визнавалися.
Таким чином, відповідачі погодили передачу позивачу іноземними учасниками спільного підприємства „Мрія Даві Дан” своїх часток в статутному капіталі Підприємства.
Відповідно до ч. 4 ст. 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього кодексу.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єкта господарювання захищається шляхом: визнання наявності або відсутності прав, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
З огляду на викладене, наявними у справі доказами доведено, що позивач набув право власності на частку в статутному капіталі спільного підприємства „Мрія Даві Дан” у розмірі 50%.
Отже, статутний фонд СП „Мрія Даві Дан” на сьогоднішній день розподіляється таким чином :
виробничий кооператив „Універсал-1” - 10%;
компанія „Де. Де. С. Універсал” (Чехія) - 50%;
Головне управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації - 40%.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Колегія суддів, враховуючи наведене, погоджується з висновком Господарського суду м. Києва про те, що вимоги позивача про визнання право власності на частку в статутному капіталі спільне українсько-бельгійсько-німецьке підприємство „Мрія Даві Дан” у розмірі 50% є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню стовно Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки саме останнім не визнається вказане право позивача.
Доказів оспорення або невизнання даного права компанії „Де. Де. С. Універсал” виробничим кооперативом „Універсал-1” суду не подано, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову стовно останнього відсутні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. у справі №6/7 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009р. у справі №6/7 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. у справі №6/7 залишити без змін.
Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
Справу №6/7 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
04.06.09 (відправлено)