У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.09                                                                                               Справа №15/481-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:   Лолі Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Костроміна О.М. (довіреність № 124 від 31.01.2009 р.)

від відповідача –      не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Генічеськ Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.01.2009 р.                                   у справі  № 15/481-08

за позовом          Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» (м. Херсон)

до відповідача   Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2

                             (м. Генічеськ  Херсонської області)

про стягнення суми,                                    

Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення  з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 11597,62 грн. основного боргу за договором поставки № 121 від 06.06.2007 р., а також 2395,75 грн. пені, 1762,83 грн. втрат від інфляції та 318,40 грн. – 3% річних (за січень-листопад 2008 р.) за порушення грошового зобов’язання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.01.2009 р.                                     у  справі  № 15/481-08 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ПВКФ «Пані Крістіна» 11597,62 грн. основного боргу, 1762,83 грн. втрат від інфляції, 318,40 грн. – 3 % річних та 2274,55 грн. пені. В решті позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 277,53 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийняти судовим актом, Приватний підприємець                  ОСОБА_2 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 22.01.2009 р. у справі № 15/481-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права (при цьому, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, відповідач в своїй апеляційній скарзі не вказав, в чому він вбачає таке порушення).

Посилається на те, що між позивачем і відповідачем в подальшому, після укладання Договору поставки № 121 від 06.06.2007 р., було укладено Договір дистрибуції № 51 від 01.07.2007 р., нібито на підставі якого відповідачем і було отримано від позивача товар за накладною № РН-0001248 від 03.07.2007 р. на суму 20057,67 грн. Отриманий товар ним вже частково оплачено і решта суми до сплати дійсно складає 11597,62 грн. Але, як зазначає відповідач, строк виконання зобов’язання щодо оплати товару в розумінні ч. 1     ст. 530 ЦК України наступить лише 03.07.2009 р., оскільки пунктом 6.4 Договору № 51 від 01.07.2007 р. визначено, що здійснення оплати за отриманий товар дистрибутором проводиться на протязі 2-х років з моменту отримання товару. У зв’язку з цим відповідач вважає, що підстав для стягнення заборгованості наразі не має.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. апеляційна скарга  Приватного підприємця ОСОБА_2 прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 09.04.2009 р.

У зв’язку з неявкою представника відповідача (заявника апеляційної скарги),           на підставі ст. 77 ГПК України,  розгляд справи було відкладено на 21.05.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 929    від 20.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –     Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Яценко О.М.

Позивач  у справі – Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» – апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Зокрема, наголошує, що між ПВКФ «Пані Крістіна» та ПП ОСОБА_2 було укладено лише єдиний договір – договір поставки № 121 від 06.06.2007 р., і саме на умовах цього договору відповідачу було відпущено продукцію за накладною № 0001248 від 03.07.2007 р. на суму 20057,67 грн., з яких відповідачем оплачено 8460,00 грн. Сума заборгованості СПД     ОСОБА_2 перед підприємством складає 11597,62 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки взаємних розрахунків. Зазначає, що ніякого іншого договору між сторонами не укладалось. Про договір дистрибуції № 51 від 01.07.2007 р., на який посилається відповідач, ПВКФ «Пані Крістіна» нічого не відомо, такого Договору,   за твердженням  позивача,  просто  не  існує.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги заявника такими, що не підлягають задоволенню.

Представник заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) в обидва  засідання суду апеляційної інстанції не з’явився. Про причини неявки не повідомив. Витребуваних ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. у справі                № 15/481-08 документів (оригінал Договору дистрибуції № 51 від 01.07.2007 р.; додатки до договору поставки № 121 від 06.06.2007 р.; докази оплати за товар, отриманий від позивача) відповідач суду не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За  клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За згодою присутнього в судовому засіданні представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

          Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2007 р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Пані Крістіна» (Продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено  договір постачання   № 121 (надалі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язався  постачати (передавати) товар на території м. Херсон Херсонської області у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та сплатити його на умовах Договору (п. 1. 1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що постачання товарів здійснюється партіями на підставі попереднього замовлення Покупця, узгодженого з Продавцем, із наданням від Продавця накладної на товар, податкової накладної на товар та інших документів, передбачених п. 3.4 цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору прийом - передача товару здійснюється на підставі накладних, які підписуються у двох примірниках представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження.

Перехід права власності відбувається у момент прийому-передачі товару та підписання видаткових накладних (п. 3.6 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору вартість кожної партії товару, яку поставлено, визначається у видатковій накладній на товар.

Розрахунки за кожну партію товару, яка постачається, здійснюється у безготівковому порядку та/або за готівку: відстрочка платежу 7 календарних днів (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день затримки, до моменту повного виконання Покупцем свого зобов’язання по оплаті.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2007 р., а в частині фінансових зобов’язань – до фактичного виконання таких зобов’язань.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, в липні 2007 р. позивач відпустив відповідачу товар на суму 20057,62 грн., що підтверджується долученою до справи копією видаткової накладної № РН-0001248 від 03.07.2007 р. (арк. справи 8).

Відповідач отриманий товар оплатив лише частково.

Станом на 31.10.2007 р. заборгованість відповідача складала  12597,62 грн., що підтверджується двостороннім підписаним та завіреним печатками Актом звірки взаєморозрахунків.

У зв’язку з цим  26.12.2007 р. позивач направив на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію (вих. № 58 від 05.12.2007 р.) з вимогою сплатити борг в сумі 12597,62 грн., що рахувався за відповідачем на день звернення позивача з претензією.

Після отримання Претензії відповідач додатково сплатив частину заборгованості.

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що всього в якості оплати за переданий за видатковою накладною № РН-0001248 від 03.07.2007 р. товар позивачем прийнято  перераховані  відповідачем  грошові  кошти  в  загальній  сумі  8460,00 грн.

Решта вартості товару (11597,62 грн.) залишилась не сплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2      11597,62 грн. основного боргу за договором поставки № 121 від 06.06.2007 р., 2395,75 грн. пені, 1762,83 грн. втрат від інфляції та 318,40 грн. – 3% річних за порушення грошового зобов’язання стали предметом  судового розгляду  у даній справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає задоволенню частково, в силу наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов’язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов’язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до  звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як  свідчить долучена до матеріалів справи копія видаткової накладної № РН-0001248,  03.07.2007 р.  позивач  передав  відповідачу товар на  суму  20057,67 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вартість товару після його прийняття  відповідач оплатив не в повному обсязі.     В подальшому відповідач лише частково задовольнив направлену позивачем на його адресу  26.12.2007 р.  Претензію, згідно якої, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вимагав сплатити борг  в  сумі  12597,62 грн. (який рахувався за відповідачем на той на час).

В результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 11597,62 грн., проти існування якої відповідач не заперечує.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем  господарському суду  не було надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Посилання ФОП ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі на, нібито, укладений сторонами Договір дистрибуції № 51 від 01.07.2007 р., на підставі якого, за твердженням  заявника, ним і було отримано від позивача товар за накладною № РН-0001248 від 03.07.2007 р. на суму 20057,67 грн., колегією суддів до уваги не приймається: суду першої інстанції такий договір не надавався та про його існування не заявлялось; апеляційній інстанції оригінал зазначеного Договору (незважаючи на вимогу суду) надано не було, а позивач факт укладення з ФОП ОСОБА_2 такого Договору заперечує.

До того ж, колегія суддів відзначає, що в силу ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, лише якщо заявник  обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку, матеріали справи свідчать, що Договір дистрибуції № 51 від 01.07.2007 р. відповідачем суду першої інстанції не надавався. При цьому, заявник не обґрунтував неможливість його подання господарському суду з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором  заявлені обґрунтовано і правомірно задоволені судом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1762,83 грн. втрат від інфляції та  318,40 грн. –  3% річних, нарахованих на суму боргу.

Разом з тим,  рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2274,55 грн. пені підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону  встановлено, що розмір   пені   не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 6.4 Договору сторонами було обумовлено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день затримки, до моменту повного виконання Покупцем свого зобов’язання по оплаті.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені  дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки, по-перше, ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться, а по-друге, сторонами не визначено – від якої саме суми обчислюється пеня (суми невиконаного зобов’язання, суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання  тощо).

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Враховуючи допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування  норм  матеріального права, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 11597,62 грн. основного боргу, 1762,83 грн. втрат від інфляції та 318,40 грн. – 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене, апеляційна скарга частково задовольняється.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

            Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2      (м. Генічеськ  Херсонської області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.01.2009 р.                                     у  справі  № 15/481-08 скасувати частково.

           Резолютивну частину рішення господарського суду Херсонської області від 22.01.2009 р.  у  справі  № 15/481-08 викласти в наступній редакції:

         «Позов  задовольнити  частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  (м. Генічеськ  Херсонської області) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» (м. Херсон) 11597,62 грн. основного боргу, 1762,83 грн. втрат від інфляції,  318,40 грн. – 3% річних, 136,63 грн. державного мита та 100,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

           Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» (м. Херсон) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Генічеськ  Херсонської області) 9,56 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

           Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.