СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 липня 2006 року |
місто Севастополь Справа № 2-5/2946-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Шевченко Н.М.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача не з'явився
відповідача Рибалко Юрій Леонідович, довіреність № 6515/9/10 від 05.04.06
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 25.04.2006 у справі №2-5/2946-2006А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним рішення ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача прийняти з порушенням правових норм та при неповном з'ясуванні обставин справи.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-5/2946-2006А (суддя Гаврилюк М.П.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним рішення задоволено частково. Рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 визнано нечинним. В решті позову відмовлено.
Постанова господарського суду мотивована тим, що відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, тому повноважень щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, встановлених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, у нього немає. Вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Доводи відповідача, викладені в доповненні до апеляційної скарги, обґрунтовані тим, що чинне законодавство покладає обов'язок на органи державної податкової служби здійснювати контроль за дотриманням законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України позивач належним чином повідомлен про час і місце засідання суду, проте позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
14.10.2005 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про здійснення розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт НОМЕР_2 (а.с. 29-30).
На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3 (а.с. 11), рішення про застосування фінансових санкцій в НОМЕР_1 (а.с. 10), НОМЕР_1 (а.с. 12).
Податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_3 до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 320 грн. (а.с. 11).
Фінансові санкції у зазначеній сумі застосовані до позивача за порушення порядку використання торгового патенту, встановленого статтею 7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” на підставі абзацу 3 частини 1 статті 8 того ж Закону.
Актом перевірки встановлено, що в торговельному залі на видному місці знаходився не оригінал торгового патенту, а його ксерокопія, не засвідчена нотаріально, що з'явилось підставою для застосування відповідачем фінансових санкцій до позивача. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Згідно з частини 1 статті 7 вказаного Закону торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях, торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
За змістом наведеної норми умовою правильного розміщення торгового патенту є його відкритість та доступність для огляду.
Як встановлено господарським судом, копія торгового патенту знаходилась у торговельному приміщенні і була відкритою та доступною для огляду, а оригінал торгового патенту - у документації позивача, доступній для ознайомлення.
Отже, немає підстав для висновку відповідача про те, що торговий патент позивача не був відкритий та доступний для огляду, оскільки цей висновок спростовується встановленими фактичними обставинами справи.
Твердження відповідача стосовно того, що ксерокопія торгового патенту повинна бути нотаріально завірена, не грунтується на чинному законодавстві України. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" не передбачено обов'язку господарюючих суб'єктів розміщувати для огляду саме оригінал або нотаріально засвідчену копію торгового патенту.
Отже, податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3 підлягає визнанню нечинним.
У податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_3 допущена описка в даті прийняття, замість 19.10.2005 вказано 19.08.2005, але зазначена описка не змінює суті прийнятого рішення.
Рішенням про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1 до позивача застосовані фінансові санкції у загальній сумі 702,95 грн. (а.с. 12).
Фінансові санкції у сумі 340 грн. застосовані до позивача за порушення вимог пункту 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" на підставі пункту 3 статті 17 того ж Закону за проведення розрахунків з використанням неналежним чином зареєстрованої книги обліку розрахункових операцій НОМЕР_4. Це порушення конкретно полягає в тому, що книга обліку розрахункових операцій була зареєстрована 04.04.2005, а перший фіскальний звітний чек (Z - звіт) НОМЕР_5 був роздрукований і вклеєний 01.04.2005, тобто, до того, як книга обліку розрахункових операцій була належне зареєстрована.
Відповідач вважає, що цим позивач порушив вимоги пункту 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг”. Але пункт 5 статті 3 зазначеного Закону покладає на суб'єктів підприємницької діяльності певні обов'язки, які вони несуть у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, передбачених названим Законом. Отже, дії позивача неправильно кваліфіковані відповідачем за пунктом 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг”, а тому застосування фінансових санкцій у сумі 340 грн. є неправомірним, оскільки позивач використовував реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується самим фактом роздрукування Z - звіту за 01.04.2005.
Фінансові санкції у сумі 340 грн. застосовані відповідачем на підставі пункту 3 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг". При цьому в наданих відповідачем відомостях (а.с. 86-87) зазначається на те, що позивач порушив вимоги пункту 6 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг”, а саме не забезпечив зберігання розрахункової книжки впродовж трьох років. Це порушення відповідач конкретизує зазначенням на відсутність розрахункової квитанції НОМЕР_6. Але відсутність розрахункової квитанції не може бути кваліфіковано як незабезпечення позивачем зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок впродовж трьох років після їх закінчення. Оскільки позивач вимоги пункту 6 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг” не порушував, підстав для застосування фінансових санкцій в цій частині немає.
Фінансові санкції у сумі 22,95 застосовані до позивача за порушення пункту 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг” на підставі статті 22 того ж Закону за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у поточному звіті реєстратора розрахункових операцій, складає 4,95 грн. Це належне встановлено актом перевірки. Тому відповідач мав право застосовувати фінансові санкції у зазначеній сумі. Отже, рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1 підлягає визнанню нечинним в частині застосування фінансових санкцій у сумі 680 грн.
Рішенням про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим вНОМЕР_1 до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 8147,64 грн. (а.с. 10).
Фінансові санкції у зазначеній сумі застосовані до позивача за порушення вимог частини 6 статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 того ж Закону за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії. Цей факт належно встановлений, оскільки підтверджується актом перевірки та не оскаржується позивачем. Господарський суд неправильно дійшов висновку про те, що у відповідача немає повноважень щодо застосування фінансових санкцій за порушення зазначеної норми закону, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб'єктів підприємницької діяльності у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій , застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів -200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Згідно з абзацу 6 пункту 1 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Указом Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” на Державну податкову адміністрацію України покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.
На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 № 940 “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору” у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Згідно з пункту 6.5 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.08.2001 № 331, територіальні підрозділи регіональних управлінь функціонують у складі відповідних державних податкових інспекцій.
Пунктом 6.5 цього Положення передбачено, що регіональні управління та їх територіальні підрозділи у межах своєї компетенції застосовують до суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
При цьому, як постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору” від 07.08.2001р. № 940, так і зазначене Положення не визначають за територіальними підрозділами регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України статусу юридичної особи.
Делегування Державною податковою адміністрацією України, уповноваженою Законом України “Про державну податкову службу України” на застосування передбачених законодавством санкцій за порушення в сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідних повноважень Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, його регіональним управлінням та територіальним підрозділам при функціонуванні останніх як підрозділів державних податкових інспекцій слід оцінювати як наявність у державних податкових інспекцій зазначених повноважень.
При визначенні суми фінансових санкцій слід враховувати наступне.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” здійснення роздрібної торгівлі без ліцензії тягне застосування фінансових санкцій в розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менш ніж 1700 грн.
Відповідач не надав будь -яких доказів стосовно того, від вартості якої партії товарів він обчислював суму фінансових санкцій. Розрахункові чеки, що підтверджують реалізацію позивачем алкогольних напоїв, не можуть бути визнані достатніми доказами вартості отриманої позивачем партії товару. Тому застосування фінансових санкцій за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензій слід визнати правомірним тільки в сумі 1700 грн., що не передбачає визначення вартості отриманої позивачем партії товару.
З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтєю195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 3 частини1 статті202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 22.05.2006 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-5/2946-2006 А скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позов задовольнити частково.
5. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_3.
6. Визнати нечинним рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 680 грн.
7. Визнати нечинним рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим в НОМЕР_1 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 6447,64 грн.
8. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Н.М.Шевченко