ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2009 р. Справа № 2-а-2379/08
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі Курбай О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про зобов'язання провести нарахування підвищення пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне УПФУ у Волинській області), Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області (далі -УПФУ в м.Нововолинську) про зобов'язання провести нарахування підвищення пенсії як дитині війни.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася. Просить зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по вересень 2008 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач -Головне УПФУ у Волинській області у запереченнях від 09.01.2009 року позову не визнав, мотивуючи тим, що він є неналежним відповідачем, крім того, зазначив, що нарахування та виплата підвищення пенсії дітям війни проводиться відповідними управліннями Пенсійного фонду України лише в межах, визначених законодавством України. Просив в задоволенні позову відмовити, справу розглядати за його відсутності.
Відповідач -УПФУ в м.Нововолинську у запереченнях від 06.02.2009 року також позову не визнав, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та в межах коштів, які були виділені державним бюджетом для виплат соціальної допомоги дітям війни. Просив в задоволенні позову відмовити, а справу розглянути за його відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни ( 2 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років. Відповідно позивач належить до зазначеної категорії осіб, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 з відміткою «дитина війни».
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.
Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6 -рп від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним.
Відповідно до п.41.розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). В рішенні Конституційного суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України -закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, протягом 2006 року йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2007 та 2008 років позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 5 та 10 відсотків відповідно прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою відповідача НОМЕР_2 від 27.01.2009 року. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов'язок провести нарахування підвищення пенсії позивачеві як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську провести нарахування підвищення пенсії як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 . Період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року задоволенню не підлягає, так як на цей період часу діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким не передбачалося підвищення до пенсії дітям війни. Вимоги позивача щодо зобов'язання провести нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, також підлягають задоволенню частково з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року. Період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягає, так як на цей період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Отже, з врахуванням викладених обставин в їх сукупності суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 122, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанову, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 02 лютого 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Т.М. Димарчук