КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2009 № 05-5-25/20662
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Крепель Д.І., довіреність № б/н від 23.06.2009 року
від відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Святошин"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009
у справі № 05-5-25/20662 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Святошин"
до Акціонерний комерційний банк "Київ"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року у справі №05-5-25/20662 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Святошин” (далі по тексту – позивач) до Акціонерного комерційного банку „Київ” про зобов’язання вчинити дії без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою вих. № 48 від 07.05.2009 року (вх. № 02-4.1/2877 від 15.05.2009 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2009 року об 11 год. 00 хв.
В судове засідання з’явився представник скаржника, відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання відповідача виконати умови договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що до матеріалів позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Суд першої інстанції зазначає, що позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 118 від 25.03.2009 року про сплату державного мита в розмірі 85,00 грн. за вимоги немайнового характеру (зобов’язання вчинити дії).
Втім, на думку місцевого господарського суду, заявлені позивачем позовні вимоги про зобов’язання вчинити дії, є, фактично вимогами про перерахування коштів в сумі 562 802,61 грн., а отже носять майновий характер.
Суд першої інстанції також зазначає, що згідно п. 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов’язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо). В даному випадку вимоги позивача підлягають оцінці, носять майновий характер, що полягає в перерахуванні та видачі коштів відповідачем в загальному розмірі 562 802,21 грн.
Відповідно до пп. „а” пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” розмір ставки із заяв майнового характеру , що подаються до господарського суду становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому, на думку місцевого господарського суду, заявлені позивачем вимоги про зобов’язання відповідача перерахувати 562 802,61 грн., не вірно визначено позивачем та оплачено як вимоги немайнового характеру.
На підставі зазначеного вище висновку, місцевий господарський суд повернув позивачу позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Місцевий господарський суд, як на підставу повернення позовної заяви без розгляду посилався на те, що вимоги заявлені позивачем носять майновий характер й підлягають оцінці, а тому повинні бути оплачені державним митом за ставками передбаченими для заяв майнового характеру.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовною заявою про зобов’язання виконати умови договору, а саме, зобов’язати Акціонерний комерційний банк „Київ” перерахувати грошові кошти з розрахункового рахунка позивача до державного бюджету згідно відповідних платіжних доручень позивача, а саме: платіжне доручення № 28 від 22.01.2009 року, платіжне доручення № 29 від 22.01.2009 року, платіжне доручення № 27 від 22.01.2009 року, платіжне доручення № 49 від 11.02.2009 року, платіжне доручення № 50 від 11.02.2009 року.
Як зазначає позивач, всі вищевказані платіжні доручення були прийняті відповідачем до виконання, але до теперішнього часу розрахункові документи позивачу не повернуті і не виконані.
Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, підставою виникнення позовних вимог є правовідносини, які виникають з договору № 10/11 від 03.01.2006 року про відкриття та розрахунково – касове обслуговування банківського рахунку в національній валюті, відповідно до якого Акціонерний комерційний банку зобов’язується здійснювати розрахункове і касове обслуговування позивача, при цьому забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок останнього, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання зазначених вимог майновими, а отже, з даної позовної заяви повинно сплачуватись державне мито у розмірі, встановленому п. „б” частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.09.1993р. № 7-93 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України N 3096-III від 07.03.2002 року.
Відповідно до п. „б” частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.09.1993р. № 7-93 із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів справляється державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів звертає увагу на те, що додане до позовної заяви платіжне доручення № 118 від 25.03.2009 року про сплату державного мита в розмірі 85,00 грн. відповідає вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 та Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.09.1993р. № 7-93.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.
Тому, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Святошин” на ухвалу Господарського суду міста Києва 28.04.2009 року у справі № 05-5-25/20662 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва 28.04.2009 року у справі № 05-5-25/20662 скасувати.
3.Справу № 05-5-25/20662 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
06.07.09 (відправлено)