КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.07.2009                                                                                           № 1/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Тищенко  О.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Юраков Є.Ю. (довіреність № 481 від 01.07.2009 р.)            

від відповідача: Григоренко Т.П. – Голова правління (витяг з протоколу № 17

                                                                                             від 17.12.2003 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2009

 у справі № 1/78 (суддя Мельник В.І.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-10"

 про                                                   стягнення 37648,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Обчислювач-10” про стягнення з відповідача       31095,29 грн. основного боргу та 6553,56 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2009 р. у справі            № 1/78 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 03257/4-08 від 21.10.2003 р. на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язувався надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом  Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (надалі - Правила).

Згідно п. 2.1. Договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 „Вода питна”.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.4. Договору).

Як зазначено в п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2. Правил.

На виконання умов Договору за період з 01.11.2006 р. по 01.12.2008 р. позивачем було надано, а відповідачем спожито послуг на суму 73894,87 грн., а сплачено відповідачем лише 42799,58 грн.    

Оскільки, на думку позивача, зобов’язання за Договором відповідачем виконуються неналежним чином, він просить стягнути з відповідача        31095,29 грн. основного боргу та 6553,56 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи такий висновок поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі маршрутних листів, платіжних вимог-доручень і розшифровок рахунків абонента за спірний період, дебетово-інформаційними повідомленнями.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до статті 22  Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.  

Як вірно встановлено судом першої інстанцїі за спожиту питну воду (холодну воду) за період з 01.11.2006 р. по 01.12.2008 р. відповідач розрахувався в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту гарячу воду, суд вважає, що дані вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил встановлено, що абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Тобто, один рахунок-один договір. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Отже, умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший  абонентський номер.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Згідно вищенаведеного закону та тарифів, які затверджені Київською міською державною адміністрацією  не існує такий вид комунальної послуги, як питної води, що використовується для приготування гарячої води.

Оскільки оплата послуг з постачання питної води, що використовується для приготування гарячої води, не регулюється умовами Договору, то вимоги позивача є необгрунтованими.

Позивач не навів інших підстав (матеріально-правових фактів) для стягнення вартості поставленої холодної води, що була використана для виготовлення гарячої води.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за Договором є неправомірними, оскільки умовами договору не передбачений обов’язок відповідача сплачувати Відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київводоканал” за поставлену холодну воду, що була використана для виготовлення гарячої води.

Позивач належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2009 р. у справі № 1/78 – без змін.

          Матеріали справи № 1/78 повернути Господарському суду м. Києва.

          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Тищенко  О.В.

 06.07.09 (відправлено)