ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

                 

16 березня 2007 р.                                                             Справа  № 14/19

За  адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД", м. Мукачево

до   Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево  

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Мукачівської ОДПІ від 17.08.2006р., від 20.10.2006р., від 15.11.2006р. та від 26.01.2007р.,

                                          Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Кричко В.М.  - представник за дов. від 02.11.2006р.

від відповідача: Скальський Є.В.   –начальник юридичного відділу за дов. від 13.02.2007р. №10-0

У судовому засіданні приймала участь:  Кучінка Т.І. –головний державний податковий ревізор-інспектор Мукачівської ОДПІ, посвідчення серії УЗК №162205 від 10.07.2004р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД",                        м. Мукачево (далі-  позивач) звернулося до господарського суду  з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Мукачівської ОДПІ:

-          від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0 про зменшення суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ;

-           від 20.10.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/1 про зменшення суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ, від 15.11.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/2 про зменшення суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ та від 26.01.2007р. №3160/23-01/22071242/17453/3 про зменшення суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ, як повторно  прийнятих Мукачівською ОДПІ   за результатами адміністративного розгляду скарги платника податків.

Позивач у як позовній заяві (а.с.2-8) так і  представник позивача у судовому  засіданні по розгляду адміністративної справи в обгрунтування позовних вимог посилаються на правомірність віднесення  Товариством до розрахунку бюджетного відшкодування за червень 2006 року ТОВ „ЕНО Меблі Лтд”  суми 350578грн. податкового кредиту за податковими векселями, погашеними за рахунок зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки при розрахунку бюджетної заборгованості  керувалося нормами п.7.7.1 п.7.7 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які визначають  порядок розрахунку бюджетного відшкодування, а також податковим роз’ясненням  Мукачівської ОДПІ, наданим листом від 19.10.2005р. №16123/10/31-00 на запит Товариства. Крім того, Товариством  при проведенні операцій з ПП „Лілія” було дотримано всі вимоги Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірно сформовано податковий кредит за результатами оплати вартості придбаних товарів з ПДВ від ПП „Лілія”, оскільки було одержано не тільки належним чином оформлені податкові накладні від останнього, а й копію свідоцтва про реєстрацію ПП „Лілія” як платника ПДВ.

В зв”язку з вищенаведеним,  позивач вважає, що, оскільки ним було дотримано передбачений податковим законодавством порядок розрахунку бюджетного відшкодування, шляхом включення  податкового кредиту за податковими векселями, погашеними за рахунок бюджетного відшкодування з ПДВ та формування податкового кредиту при проведенні операцій з ПП „Лілія”, а в подальшому і порядок  відшкодування з бюджету ПДВ, висновки, зазначені податковим органом в акті перевірки є неправомірними та необґрунтованими.

          Відповідач  (Мукачівська ОДПІ) та представник відповідача у судових засіданнях  заперечують проти позову з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов від  03.03.2007 року (а.с.133-136), зокрема, посилаються на порушення Товариством вимог п.п.7.7.2 п.7.7  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, шляхом включення до бюджетного відшкодування за червень 2006 року  сум податкового кредиту за податковими векселями, погашеними за рахунок зменшення наявного бюджетного відшкодування по ПДВ на момент їх погашення, оскільки  у відповідності до  вимог  вищенаведеної норми Закону  сума, яка розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту у   наступному   податковому   періоді   має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Враховуючи ту обставину, що Товариством по погашеним векселям не було фактичної сплати податкових зобов”язань по ПДВ „живими” коштами, а тільки їх погашення відбулося за рахунок зменшення наявного бюджетного відшкодування по ПДВ, відповідач вважає, що Товариство не мало право  включати за такими податковими векселями суми до бюджетного відшкодування, а відображати їх у наступних звітних податкових періодах, як наявність податкового кредиту, який дає право на зменшення податкових зобов”язань     у наступних звітних податкових періодах. Крім того, Товариство не мало права включати  до податкового кредиту у перевірених  періодах суми ПДВ на підставі податкових накладних,  отриманих від  ПП „Лілія”, оскільки у останнього до моменту видачі податкових накладних було анульовано податковим органом Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  ПП ”Лілія, а отже не було платником податку у розумінні норми п.1.3 ст. 1  Закону України „Про податок на додану вартість”, в зв”язку з чим ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД"   у відповідності до вимог              ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не мало право формувати податковий кредит  у відповідному періоді за такими податковими накладними.

          За вищенаведених обставин, відповідач вважає правомірними висновки акту перевірки щодо встановлених у позивача правопорушень, які полягали у завищенні останнім бюджетного відшкодування   з ПДВ  та відповідно правомірним   зменшення             ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД"  суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ  за спірними податковими повідомленнями –рішеннями.

          У судовому засіданні 05.03.2007р. при розгляді даної адміністративної справи оголошувалась перерва / ст.150 КАС України/.

У судовому засіданні 16.03.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 22.03.2007р.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

                                   суд встановив, що:

Актом перевірки №611/23-01/22071242 від 16.08.2006р „Про результати  виїзної позапланової перевірки ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД", 22071242 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень місяць 2006р. „  (далі –акт перевірки, а.с.13-33) податковим органом було встановлено у ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" правопорушення, які полягали у  завищенні останнім бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 351142грн. за червень 2006р., шляхом включення до бюджетного відшкодування суми  350578грн. податкового кредиту за податковими векселями, погашеними за рахунок бюджетного відшкодування з ПДВ та включення до бюджетного відшкодування суми  564грн., яка була включена  до податкового кредиту за податковими накладними виданими не платником податку ПП „Лілія”.

          За результатами розгляду матеріалів акту перевірки, Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0 про зменшення ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ.

          Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки, позивачем вищенаведене  податкове повідомлення –рішення було оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст.5 Закону №2181-ІІІ до первинного органу ДПС –Мукачівської ОДПІ,  вищого (обласного) органу ДПС - ДПА у Закарпатській області та  до вищого (центрального) органу ДПС –ДПА України, якими було відмовлено позивачеві у задоволенні його скарг з тих же підстав, що наведені відповідачем у запереченні на позов, в результаті чого  Мукачівською ОДПІ  було повторно прийнято податкові повідомлення-рішення  від 20.10.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/1, від 15.11.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/2 та від 26.01.2007р. №3160/23-01/22071242/17453/3 про зменшення ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" суми 351142грн.  бюджетного відшкодування по ПДВ, які є також предметом судового оскарження по даній справі.

          

          Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

1. Згідно п.п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом  1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”  передбачено, що платник податку  -  особа,  яка  згідно  з  цим  Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  передбачено, що право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачають, зокрема, що податковий   кредит  звітного  періоду  складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду.

Відповідно до  п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого ннаказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, із наступними змінами і доповненнями затвердженими наказом ДПА України №311 від 02.08.2001р. податкова накладна вважається недійсною, тільки у разі заповнення її особою, яка не зареєстрована, як платник податку, чи якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку.

Як вбачається з матеріалів  акту перевірки (стор. 19 акту перевірки, а.с.31), ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД"  враховано в бюджетному відшкодуванні  за червень 2006р.  суму 564,31грн., як фактично сплачена у попередньому податковому періоді Приватному підприємству ”Лілія” за податковими накладними, виданими останнім, у якого    24.11.2005р.  Мукачівською ОДПІ  за  актом  від 24.11.2005р. за №156 (а.с.139) було анульовано Свідоцтво №10456194  про реєстрацію платника податку на додану вартість  ПП ”Лілія” відповідно до розпорядження начальника Мукачівської ОДПІ від 05.10.2005р. №189-р.   

          Відповідно до вимог п.9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”  реєстрація осіб як платників податку на додану   вартість діє до дати її анулювання,  а отже з дати 24.11.2005р. ПП ”Лілія”, у зв”язку з анулюванням його Свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ,  не було платником ПДВ та відповідно з вищевказаної дати не мало право видавати податкові накладні. Отже, ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД"   за податковими накладними отриманими від ПП ”Лілія” після дати 24.11.2005р. не мало  право включати  до податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними, а відповідно є правомірним  виключення перевіркою з його (Товариства) бюджетного відшкодування  по ПДВ за червень 2006р. суми 564грн.  за спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0. Отже в даній частині позовних вимог слід відмовити.

          2.   Як з”ясовано судом у ході судового розгляду даної справи, ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД"  здійснюючи імпорт сировини на митну територію України, здійснює  оформлення зобов”язань по ПДВ з імпорту податковими векселями.

У відповідності до ч.1 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, обставина того, що оформленні  векселями податкові зобов’язання по сплаті ПДВ при імпорті матеріальних цінностей на митну територію України, позивач правомірно погашав за рахунок належних до відшкодування сум ПДВ, що облікуються на картці особового обліку з ПДВ в податковій службі, як це передбачено ч.7 п.11.5. ст..11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відповідності до вимог ч.7 п.11.5. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Описаний вище порядок погашення податкових векселів та послідуюче віднесення сум погашених ПДВ до складу податкового кредиту у наступному звітному періоді також передбачено Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затверджений Постановою КМУ № 1104 від 1.10.1997року з наступними змінами та доповненнями, згідно з ч.3 п.19  якого передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Заявлена до відшкодування у червні місяці 2006р. сума 350578грн. ПДВ виникла, як різниця між наявним від”ємним значенням ПДВ, сформованим з податкового кредиту, в тому числі за погашеними податковими векселями, шляхом зменшення наявного бюджетного відшкодування по ПДВ на такі суми податкових зобов”язань по  виданих податкових векселях, по яких настав строк їх погашення  та з послідуючим їх (сум за такими векселями)  включенням  до податкового кредиту у відповідності до вимог норм  Закону України „Про податок на додану вартість”. Правомірність формування  податкового кредиту (в тому числі  за  виданими  податковими векселями, по яких настав строк їх погашення, шляхом  зменшення наявного бюджетного відшкодування по ПДВ на такі суми податкових зобов”язань) у відповідних звітних періодах не заперечується відповідачем.   

Разом з тим, відповідачем на  вказану суму зменшено Товариству бюджетне відшкодування по ПДВ у червні 2006р., з посиланням на ту обставину, що    Товариством по погашеним векселям не відбулося фактичної сплати податкових зобов”язань по ПДВ „живими” коштами, що не дає право Товариству включати за такими податковими векселями наявні  суми  податкового кредиту до бюджетного відшкодування, а Товариство повинно відображати такі суми, як наявність податкового кредиту, у наступних звітних податкових періодах, який дає право на зменшення Товариству податкових зобов”язань, при їх наявності, у наступних звітних податкових періодах.

Разом з тим, такий висновок податкового органу є неправомірним та безпідставним,  оскільки позивачем було дотримано вимоги норм  Закону України „Про податок на додану вартість” в частині формування бюджетного відшкодування по ПДВ, з тих підстав, що  погашення векселів  за рахунок бюджетного відшкодування рівнозначна відшкодуванню ПДВ з бюджету на розрахунковий рахунок платника і сплаті платником зобов”язань  по векселю грошовими коштами, а тому позивачем не було порушено приписів п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  щодо правомірності формування бюджетного відшкодування по ПДВ у червні  2006р.  Також законодавством не передбачено настання певних вимог, на які посилається відповідач, а саме фактичної сплати сум податку, оскільки  позивач при виконанні передбачених законом умов має законне право на отримання бюджетного відшкодування, в тому числі за вищезазначеними погашеними податковими векселями.         

          З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в даній частині позову підтверджені в повному обсязі матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення відповідача в даній частині позовних вимог спростовуються вищенаведеними обставинами справи та нормами чинного законодавства, а тому підлягає визнанню нечинним частково  податкове повідомлення-рішення від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0 в частині  зменшення ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" суми 350578грн. бюджетного відшкодування по ПДВ.

          Також підлягають  визнанню нечинними частково  податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 20.10.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/1, від 15.11.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/2 та від 26.01.2007р. №3160/23-01/22071242/17453/3 про зменшення ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" суми 350578грн. бюджетного відшкодування по ПДВ, як повторно  прийняті Мукачівською ОДПІ   за результатами адміністративного розгляду скарг платника податків,  оскільки в останніх не зазначено про скасування первинного податкового повідомлення-рішення від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0.

          З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 51, 70, 86, 111, 121, 122, 150, 159-163, 160 п.3, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1.    Адміністративний позов задоволити частково.  

          2.  Визнати  частково нечинними податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0, від 20.10.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/1, від 15.11.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/2 та від 26.01.2007р. №3160/23-01/22071242/17453/3 про зменшення ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД" суми 350578грн. бюджетного відшкодування по ПДВ.

          3. В іншій частині позовних вимог, слід   відмовити.

          4. Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

5.    Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

          Суддя                                                                   В.І. Карпинець