АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

05 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк», Банк) звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, посилаючись на невиконання боржником умов кредитного договору.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту та відсотками в сумі 22 736,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2014 року становить 294 461 грн. 29 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1, про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись в вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом за неповного з'ясування обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Посилався на те, що рішення ухвалене на підставі матеріалів і доказів наданих позивачем, однак вони є неналежними доказами у справі.

Крім цього, вказував, що позовну заяву подано неповноважною особою.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ «Укрсиббанк» - Гіль Н.В. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила відхилити.

ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.

ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11080806000 за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 34 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку та а умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює 171 700,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору.

Згідно п.п. 1.2.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток 1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 22 листопада 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов розділу 11.

Відповідно до п.п. 1.3.1. Кредитного договору за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,3% процентів річних.

Нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно правових актів НБУ та чинного законодавства (п.п. 1.3.3. Кредитного договору).

Відповідно п. 7.1 Кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме: розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання. Позичальник повинен сплатити пеню за цим Договором за першою вимогою Банку.

Належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором забезпечувалось заставою нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки № 31778 від 22 листопада 2006 року та порукою, згідно договору поруки № 62464 від 22 листопада 2006 року, укладеного з ОСОБА_2

Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Умовами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконував у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 11080806000 станом на 20.10.2014 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 22736,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2014 року становить 294 461,29 грн. з яких: 22351,95 доларів США (289485,02 грн.) - заборгованість за кредитом у тому числі 1034,43 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 256,02 доларів США ( 3 315,77 грн.) - заборгованість по процентах за користування кредитом у тому числі 56,14 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; 91,62 долари США (1186,61 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 36,59 долари США (473,89 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору Банк має право у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, та/або у випадку порушення позичальником/заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 договору.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що боржник не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, застосувавши положення ст. 554 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його правильним з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Належне виконання зобов'язання за кредитними договорами забезпечувалось порукою.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно п. 1.1. Договору поруки № 62464 від 22 листопада 2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», та ОСОБА_2, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № 11080806000, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодуванням можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п.п. 1.3 Договору). Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.п. 1.4 Договору).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, про що ухвалив відповідне рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовну заяву подано від імені банку неповноважною особою з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано представником ПАТ «Укрсиббанк» - Останковою В.О. Повноваження представника підтверджуються довіреністю, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 5). Додана до матеріалів справи довіреність по формі і змісту відповідає вимогам законодавства, на день звернення до суду з позовною заявою була чинна та не скасована.

Довіреність видана директором з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування ПАТ «Укрсиббанк» Гійомом де Торгоф, який згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є особою, яка (згідно статуту) уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (а.с. 8).

Посилання апелянта на те, що Банком не доведено факту отримання позичальником грошових коштів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за кредитом, вбачається, що ОСОБА_1 до січня 2014 року здійснював погашення заборгованості за наданим кредитом, а відтак всупереч твердженням визнавав наявність договірних зобов'язань.

Крім того, згідно п. 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № 26209052741601 у Банку для подальшого використання за цільовим при значенням.

Наданий відповідачем розрахунок в повній мірі відображає розмір заборгованості за договором, завірений уповноваженою особою та скріплений печаткою банку.

Апеляційна скарга не містить доводів, що судом невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав неналежну оцінку наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/18911/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2556/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.