ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

                 

16 березня 2007 р.                                                             Справа  № 14/20

За  адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,  м. Київ

в особі Закарпатської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,                        м. Ужгород

до   Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 11.12.2006р. №0001931742/0,

                                          Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Кривка В.І.   - представник за дов. від 10.01.2007р.

від відповідача: Скальський Є.В. –начальник юридичного відділу за дов. від 13.02.2007р. №10-0

у судовому засіданні приймав участь: Симчера В.Ю. –начальник управління Мукачівської ОДПІ, посвідчення  серії УЗК №167841 від 26.05.2005р.  

         Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”,  м. Київ в особі Закарпатської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,                        м. Ужгород   (далі-  позивач, товариство в особі філії) звернулося до господарського суду  з  позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 11.12.2006р. №0001931742/0 про визначення  Закарпатській філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород суми 82187,10грн. податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб (в тому числі у сумі 27395,70грн. –основного платежу та у сумі 54791,40грн. –застосовані штрафні (фінансові) санкції по ньому).

          Позивач як у позовній заяві (а.с.2-5) так і   представник позивача у судовому  засіданні по розгляду адміністративної справив обгрунтування позовних вимог посилаються на правомірність не проведення товариством в особі філії  у перевіреному періоді утримання податку з доходів фізичних осіб, з  посиланням на слідуючі обставини:

          - філією  товариства не було отримано дохід  у вигляді оплати вартості за надані фізичним особам –абонентам послуги за  укладеними з ними оплатними договорами про надання послуг телефонного зв”язку, оскільки вказані суми філією  товариства були відображені  як дебіторська заборгованість та за спливом строку давності такі суми було правомірно списано як   безнадійна заборгованість та фізичні особи -  абоненти не перебували  у трудових відносинах з філією  товариства та не були пов”язаними особами;  

          - філією  товариства у відповідності до умов колективного договору   було оплачено ПП Еллінгер Л.Г. за надані ритуальні послуги по похованню колишнього працівника філії та родичам померлого допомога по похованню не надавалась та такі    родичі померлого  не звертались до філії із  заявою про надання їм допомоги на поховання та  відповідно  філією грошова допомога їм не виплачувалась, що також підтверджує   відсутність у філії  будь-яких доказів цього.

          За вищенаведених обставин, позивач вважає, що податковим органом  неправомірно  визначено товариству в особі філії податкове зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 27395,70грн.  та відповідно є неправомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій по ньому у сумі 54791,40грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2006р. №0001931742/0.

          Відповідач (Мукачівська ОДПІ) та  представник відповідача у судовому  засіданні заперечує проти позову з підстав наведених у запереченні проти позову (а.с.125), зокрема з посиланням на ті обставини, що:

          - оскільки, на думку відповідача, філією  товариства  було безкоштовно надано послуги телефонного зв”язку фізичним особам –абонентам, у зв”язку з неотриманням від таких абонентів коштів за такі послуги, у зв”язку з їх списанням як безнадійної заборгованості, тому такі послуги відповідно до вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” повинні вважатися  додатковими благами, наданими особою, що не є працедавцем   та повинні прирівнюватися з метою оподаткування до подарунків та відповідно повинні включатися до складу загального місячного  оподатковуваного доходу  з подальшим оподаткуванням, передбаченим вимогами даного Закону  для оподаткування спадщини. За таких обставин, на думку відповідача, філія  товариства повинна виступати  податковим агентом по відношенню до даних фізичних осіб - абонентів, тобто особою відповідальною за утримання та перерахування податку до бюджету;

          - філією  товариства перераховано кошти на поховання померлого працівника філії в сумі, що перевищує встановлений подвійний розмір такої суми соціальної пільги, а отже така операція філією  товариства повинна була бути включеною до оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковуватись за ставкою встановленою п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.  

          За  вищенаведених обставин, відповідач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для визнання його нечинним .  

          У судовому засіданні 05.03.2007р. було оголошено перерву відповідно до вимог ст.150 КАС України.

          У судовому засіданні 16.03.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 21.03.2007р.  

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

                                   суд встановив, що:

          Актом  від 28.11.2006р. №870/23-01/25438186 "Про результати виїзної планової перевірки ЦЕЗ №3 ЗФ ВАТ „Укртелеком” код за ЄДРПОУ 25438186 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 01.10.2004року по  30.06.2006року” (далі - акт перевірки, а с. 9-29) податковим органом встановлено порушення товариством ч.3  п.п.4.2.9 п.4.9 та ч.3 п.п.4.3.21 „б” п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

          За результатами розгляду  матеріалів даного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2006р. №0001931742/0 про визначення  Закарпатській філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород суми 82187,10грн. податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб (в тому числі суми 27395,70грн. –основного платежу та суми 54791,40грн. –застосованих штрафних (фінансових) санкцій по ньому), яке і є предметом судового оскарження по даній справі.

          Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірного питання  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю,  виходячи з наступного:

          

1.  Додатком №10 до Колективного договору у Переліку додаткових, не передбачених законодавчими актами України, трудових і соціально-побутових пільг, в розділі 1  зазначено, що  з метою соціального захисту працівників Товариства передбачено такі  види матеріальної допомоги, зокрема  у п.1.3 „матеріальна допомога у зв”язку із сімейними обставинами та стихійним лихом” у абзаці 2 зазначено,  що у разі смерті працівника Товариства   всі витрати на поховання проводяться за рахунок Генеральної дирекції чи філії або надається допомога родині у розмірі до 600грн.   (а.с.128).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв”язку зі смертю колишнього працівника Закарпатської філії  Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, філією  товариства платіжним  дорученням  №1 від 04.01.2006р. (а.с.129) було перераховано на користь одержувача  ПП Еллінгер Л.Г. кошти у сумі 1950грн. за надані ритуальні послуги по похованню колишнього працівника філії на підставі виставленого рахунку №1 від 02.01.2006р. (а.с.112). Вказана операція філією  товариства була відображена у картці рахунку:84 у видах  витрат, як Інші операційні витрати за Січень 2006р., як послуги сторонніх організацій (а.с.127).  Дана обставина підтверджує той факт, що  вказана операція не була пов”язана із здійсненням філією товариства  виплати вказаної суми, як на користь померлого  працівника філії або на користь  його родичів.  

Підпунктом „б” 4.3.21 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що  до   складу   загального місячного або річного оподатковуваного доходу  не  включаються   кошти або вартість майна (послуг),  що  надаються  як допомога на поховання платника податку працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону. Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже вказана норма Закону передбачає обов”язковою умовою надання підприємством платнику податку саме коштів,  у вигляді допомоги на поховання платника податку працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, тобто надання працедавцем допомоги на поховання померлого платника податку, шляхом виплати грошових коштів родичам померлого разом із заробітною платою померлого в останньому місяці його роботи на підприємстві або виплати такої допомоги грошовими коштами, окремо від такої зарплати померлого, по окремій відомості.

Оскільки філією товариства сума 1950грн.  була перерахована іншому  суб”єкту господарювання (в даному випадку  -  приватному підприємцю) за надані ритуальні послуги по похованню колишнього працівника філії, у відповідності до абз.2 п.1.3 Розділу 1 Додатку №10 до Колективного договору,  а не була здійснена філією товариства така  оплата послуг на поховання померлого працівника філії,  у вигляді надання  допомоги на поховання такого померлого платника податку на підставі заяви родичів   такого померлого  працівника філії,  то вищенаведена обставина не давала  право  податковому органу для застосування до вказаної суми вимог, передбачених п. п. „б” 4.3.21 п.  4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Отже, посилання відповідача   на вищезазначену норму Закону, як на підставу для внесення філією  товариства вказаної суми коштів, перерахованої приватному підприємцю за надані ритуальні послуги по похованню колишнього працівника філії,  до складу загального місячного оподатковуваного доходу померлого працівника за його останнім місцем роботи або до оподатковуваного доходу  родичів померлого,  судом не приймається  до уваги та є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на вищенаведене та з тієї підстави, що, як було зазначено вище,  обов”язковою умовою передбаченою вищезазначеною нормою Закону є саме факт надання допомоги на поховання  у вигляді здійснення виплати певної суми  грошовими коштами родичам померлого або у вигляді   оплати послуг на поховання померлого працівника філії на підставі заяви родичів   такого померлого  працівника філії. В даному випадку,  Товариство, як працедавець, самостійно взяло на себе всі  витрати на поховання колишнього працівника за власний рахунок, що прямо передбачено п.1.3 розділу 1 витягу з додатку №10 до Колективного договору Переліку додаткових, не передбачених законодавчими актами України, трудових і соціально-побутових пільг.

Враховуючи вищезазначені обставини, є неправомірним визначення податковим органом Закарпатській філії  Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” суми 76,70грн.  податку з доходів фізичних осіб по операції з  взятих на себе витрат по похованню колишнього працівника та відповідно неправомірним застосування до такої суми штрафних (фінансових) санкцій  за спірним податковим повідомленням –рішенням.

2.  Як вбачається з матеріалів справи,  на підставі укладених між Закарпатською  філією  Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” та фізичними особами-абонентами договорів  про надання послуг електрозв”язку, філією  товариства  надавались споживачам вищезазначені послуги, а останні мали оплачувати одержані послуги, тобто в процесі виконання свої обов”язків філія товариства  мала на меті отримати дохід у вигляді оплати наданих ним послуг абоненту  за договором про надання послуг електрозв”язку, а не безоплатно надавати абоненту вказані послуги. Філією  товариства  на підставі протоколів засідання комісії по списанню безнадійної до стягнення дебіторської заборгованості було  прийнято відповідні рішення  про списання з балансу суми 210148,35грн.  дебіторської заборгованості фізичних осіб –дебіторів за надані послуги електрозв”язку, в зв”язку із закінченням трирічного терміну позовної давності (а.с.32-111).  До списання вищевказаної суми дебіторської заборгованості, як безнадійної заборгованості, за спливом терміну позовної давності, філією товариства    вживались заходи до її самостійного погашення абонентами –дебіторами, шляхом надсилання останнім претензій –попереджень, що підтверджено долученими до матеріалів справи витягами з журналів реєстрації претензій –попереджень  по абонентам, знятим з обліку, як отримувачами послуг по яких наявні непогашені суми отриманих послуг за укладеними договорами (а.с.132-237).

Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” термін додаткові  блага  визначено як  кошти, матеріальні  чи  нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Частиною 3 підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що  якщо додаткові  блага  надаються особою,  що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Отже, в даному випадку дана норма Закону передбачає обов”язковою умовою –надання підприємством за власною ініціативою безоплатно послуг платнику податку, тоді як  вищенаведеним зазначено, що між філією  товариства та фізичними особами було укладено цивільно-правові угоди про надання послуг електрозв”язку на платній основі.     

Неотримання філією товариства від фізичних осіб по тій чи іншій причині коштів за надані послуги електрозв”язку на підставі укладених договорів  та їх списання філією  товариства   за спливом строків  позовної давності, як безнадійної заборгованості, у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на вищенаведене, не може вважатися відповідно до вимог вищенаведеної норми закону, як надання безоплатно послуг фізичним особам та які можуть бути об”єктом оподаткування у даних громадян податком з доходів фізичних осіб.     

Отже, з огляду на вищенаведене, посилання відповідача на обставину того, що філією  товариства   було безкоштовно надано фізичним особам –абонентам послуги телефонного зв”язку,  у зв”язку з  неоплатою останніми наданих їм послуг та відповідно віднесення таких послуг до  додаткових благ, наданих особою, що не є працедавцем у відповідності до вимог норм Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” є  безпідставним також і з тієї підстави, що філія  товариства   при укладенні договорів мала на  меті отримати дохід у вигляді оплати наданих ним послуг  та їх неоплата в майбутньому абонентами за надані їм філією  товариства   послуги  до закінчення терміну позовної давності не могла була бути передбачена надавачем таких послуг (філією  товариства) в момент укладення договорів про надання послуг електрозв”язку.  

Слід зазначити, що філія товариства  тоді б могла  виступати податковим агентом по відношенню до фізичних осіб, коли б надавала свої послуги, як було зазначено вище, за власною ініціативою фізичним особам на безоплатній основі та без укладення цивільно-правових угод на надання таких послуг.

Оскільки вищезазначені послуги електрозв”язку надавались філією товариства фізичним особам –абонентам на оплатній основі та на підставі укладених цивільно-правових угод на надання таких послуг, посилання відповідача на обставину того, що філія товариства  є податковим агентом по відношенню до даних абонентів є також неправомірним, з огляду на вищенаведене.

Додаткове посилання відповідача на обставину неможливості прийняття філією  товариства   рішення про списання таких сум, як безнадійної заборгованості з підстави невжиття заходів до стягнення такої заборгованості з даних фізичних осіб, шляхом подання позову до суду не може вважатися також правомірним, оскільки  такий обов”язок підприємства повинен застосовуватися в тому випадку, коли така заборгованість виникла у суб”єкта підприємницької діяльності (в даному випадку –якщо б такі громадяни були зареєстровані як приватні підприємці) перед підприємством і невжиття таких заходів щодо її (заборгованості) стягнення, в тому числі через суд, є підставою для неможливості віднесення таких сум підприємством до валових витрат та відповідно зменшення за рахунок цього об”єкту оподаткування  по податку на прибуток підприємства. В даному випадку вжиття заходів або невжиття   заходів стягнення філією  товариства   сум заборгованості з даних фізичних осіб –громадян, які не є суб”єктами підприємницької діяльності шляхом подання або неподання позову до суду, є правом підприємства та податковим органом не доведено та матеріалами справи не підтверджено віднесення такої заборгованості  на валові витрати.

Враховуючи вищезазначені обставини, є неправомірним визначення податковим органом Закарпатській філії  Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” суми 27319грн. податку з доходів фізичних осіб з сум, списаних філією  товариства, як безнадійна заборгованість по наданих послугах  електрозв”язку    після закінчення строку позовної давності та відповідно неправомірним застосування до такої суми штрафних (фінансових) санкцій  за спірним податковим повідомленням –рішенням.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підтверджені в повному обсязі матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними обставинами справи, а тому підлягає визнанню нечинним повністю податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 11.12.2006р. №0001931742/0 про визначення Закарпатській філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород суми 82187,10грн. податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб (в тому числі суми 27395,70грн. –основного платежу та суми 54791,40грн. –застосованих штрафних (фінансових) санкцій по ньому).

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  5, 11, 69, 70, 71, 111, 121, 122, 150, 160, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           1.   Позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 11.12.2006р. №0001931742/0 про визначення Закарпатській філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород суми 82187,10грн. податкового зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб (в тому числі суми 27395,70грн. –основного платежу та суми 54791,40грн. –застосованих штрафних (фінансових) санкцій по ньому).

          3.   Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

4.    Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України.

              

          Суддя                                                                           В.І. Карпинець