МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 квітня 2016 року Справа № 814/442/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 2338-17, стягнення коштів у сумі 25000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 2338-17, стягнення сплаченої суми грошового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте податковим органом рішення є протиправним, адже не відповідає діючому законодавству України. податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а сплачена сума грошового зобов'язання - стягненню з відповідача.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 05.04.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 2013 р. позивач є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4461 куб. см.

09.06.2015 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 2338-17, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

31.07.2015 р. позивач сплатив визначену суму грошового зобов'язання, що підтверджується квитанцією № 0.0.416522661.1.

У лютому 2016 р., зважаючи на судову практику в аналогічних спорах, позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення суми грошового зобов'язання як помилково сплаченої, однак отримав письмову відмову від 15.03.2016 р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, згідно якого ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) запроваджено транспортний податок.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4 ст. 267 ПК України).

Згідно п.п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Миколаївською міською радою прийнято Положення про податок на майно, затверджене рішенням від 18.03.2015 р. № 46/24.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення про податок на майно встановлено ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, п. 10.2 ст. 10 ПК України).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (п. 10.3 ст. 10 ПК України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10.5 ст. 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків на 2015 р., таке рішення мало бути прийняте до 15.07.2014 р.

З огляду на викладене, оскільки рішення Миколаївської міської ради "Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 р. № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва" в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 18.03.2015 р., тобто після 15.07.2014 р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 р.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень зазначеного рішення у 2015 р. при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 43.1 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.06.2015 р. № 2338-17.

3. Стягнути з державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачену суму грошового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 07.04.2016 р.

Суддя Є.В. Марич