ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2007 р., 14 год. 00 хв.                                                  Справа  № 8/24

Суддя    –  В.С. Русняк

Секретар судового засідання   – А.А. Кокрева

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвард-Сервіс”,                     м. Ужгород

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород

про визнання повністю недійсним Рішення про результати розгляду заяви №912/07 від 07.02.07 та визнання повністю недійсною Вимогу про сплату боргу №Ю-24 від 31.01.07 Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області

Представники:

Від позивача – Рисенко А.А. –директор;

– Юдін О.Ю. –представник, довіреність №01 від 01.03.07;

Від відповідача –Карп’юк В.М. –завідувач юридичного сектору, довіреність №7227/07 від 25.10.06

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Гвард-Сервіс”,   м. Ужгород заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в                       м. Ужгороді, м. Ужгород про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-24 від 31.01.2007 р. та рішення про залишення вимоги про сплату боргу без змін, а заяву без задоволення №912/07 від 07.02.2007 р.

Позивач подав суду позовну заяву про визнання недійсним (нечинним) Рішення  про залишення вимоги про сплату боргу без змін, а заяву без задоволення та визнання повністю недійсною (нечинною) вимогу про сплату боргу №Ю-24 від 31.01.07, мотивуючи свої вимоги, зокрема тим, що він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для нього замінено сплатою Єдиного податку.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні, зокрема зазначає, що оспорюванні рішення Пенсійного фонду та вимога про сплату боргу винесені ним на підставі діючого законодавства та відповідно до його вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді 29.01.2007р. була здійснена позапланова перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ТОВ „Гвард-Сервіс”.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №14 від 30.01.2007р. в якому зазначено, що в результаті перевірки позивачу донараховано внески за ставкою 32,3%, 31,8% та 4% за період з квітня 2005 р. по грудень 2006 р. на загальну суму 179648,23 грн. Встановлено, що враховуючи заборгованість за платником станом на 01.04.2005 р. – 7754,49 грн., платником належало перерахувати внески до Пенсійного фонду в сумі 198625,18 грн. (в т.ч. донарахування по акту перевірки від 30.01.2007 р. в сумі 179648,23 грн.), фактично перераховано до Пенсійного фонду внесків 19075,60грн. та єдиного податку –35528,26 грн. Станом на 30.01.2007 р. за платником рахується заборгованість в сумі 144021,32 грн.

На підставі акту перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в                м. Ужгороді сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ю-24 від 31.01.2007р. про сплату боргу на суму 144021,32 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, та з вимогою про сплату боргу, ТОВ „Гвард-Сервіс” звернулось до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді з заявою про узгодження вимоги №Ю-24 від 31.01.2007 р., в якій просив останнього узгодити, що ТОВ „Гвард-Сервіс” має недоїмку зі сплати страхових внесків у розмірі 0 грн. 00 копійок та скасувати вимогу.

За наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді прийняло рішення №912/07 від 07.02.2007 р. про залишення вимоги про сплату боргу без змін, а заяви без задоволення.

Частиною 1 ст. 18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Проте ці положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що Верховна Рада України не встановила розміру страхових внесків, як це передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин до спірних правовідносин слід застосувати п. 1 ч. 8 Розділу ХV „Прикінцеві положення" Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" яким встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, п. 1 ч. 8 Розділу ХV „Прикінцеві положення" Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Між тим, Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не визначає кола осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та не змінює порядку їх визначення.

Тому, визначення осіб які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування повинно здійснюватися на підставі положень Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням положень Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Позивач за перевірений період був платником єдиного податку, тобто суб’єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвами №0701003673 від 01.01.2005р., №0701004561 від 01.01.2006 р. про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою за ставкою 10%.

Як зазначено у ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку, а Законом України „Про систему оподаткування" збір на обов’язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) (п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування").

Відповідно до п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва".

Відповідно до п. 15 Глави ХV Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Але Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку, Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а також цей закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

Отже, Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" не суперечить положенням Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, позивач не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для нього замінено сплатою єдиного податку, а тому він не повинен сплачувати страхові внески в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати повністю недійсною (нечинною) вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді №Ю-24 від 31.01.07 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю „Гвард-Сервіс”, м. Ужгород боргу.

3.          Визнати повністю недійсним (нечинним) рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді №912/07 від 07.02.07 про залишення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвард-Сервіс”, м. Ужгород про сплату боргу без змін, а заяву про узгодження вимоги без задоволення.

4.          Повний текст постанови виготовлений і підписаний 20.03.2007 р.

5.          Постанова набирає законної сили і підлягає оскарженню в порядку і строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                         В.С. Русняк