АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/908/16Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 20 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

секретарОСОБА_5

за участю:

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_8 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 624 996 грн. та судові витрати в сумі 3441 грн.

Під час проведення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на погашення боргу за рішенням суду від 10.12.2013 року, ФОП ОСОБА_9 повідомив про укладення між ним та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу крупоцеху КОПКЗК- 2 ДЛ від 01.12.2012 року та укладення між ними договорів оренди від 02.12.2012 року та 08.01.2014 року.

Після ознайомлення з рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_8 позивачу стало відомо про укладення вказаних договорів.

ОСОБА_7 вважає, що договір купівлі-продажу крупоцеху, укладений 01.12.2012 року є недійсним, оскільки він був укладений не для настання реальних наслідків, а з метою унеможливлення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2013 року та ненадання можливості звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_8 для задоволення вимог позивача як стягувача.

Враховуючи наведене, ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу крупоцеху КОПКЗК-2 ДЛ від 01.12.2012 року, що був укладений між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_8

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, та посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 624 996 грн. та 3441 грн. судового збору, а всього 628 437 грн. (а.с. 8).

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_10 від 03.02.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду (а.с. 9).

Під час виконання рішення суду державним виконавцем 14.02.2014 року було складено ОСОБА_6 опису і арешту майна, до якого було включено крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, належний, на думку державного виконавця, боржнику ОСОБА_8 (а.с. 46-49).

Однак, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року було встановлено, що вказаний крупоцех на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9, належить останньому, у зв’язку з чим визнано за ФОП ОСОБА_9 право власності на нього (а.с. 27-30).

Крім того, належність вказаного майна ФОП ОСОБА_9 встановлено і рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 року (а.с. 24-25).

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що договір купівлі-продажу від 01.12.2012 року було укладено між сторонами не для настання реальних наслідків, а з метою унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_8 на його користь заборгованості. Тому позивач вважає вказаний договір фіктивним.

Однак, таке твердження позивача спростовується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема і ОСОБА_6 приймання-передачі від 01.12.2012 року, згідно якого ФОП ОСОБА_8 передав ФОП ОСОБА_9 вказаний крупоцех. Підписанням зазначеного ОСОБА_6 сторони засвідчили, що покупець повністю сплатив вартість матеріальних цінностей за Договором купівлі-продажу і у сторін відсутні будь-які претензії по даному Договору (а.с. 53).

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що договір купівлі-продажу вказаного майна було укладено значно раніше винесення Соснівським районним судом м. Черкаси рішення про стягнення з ОСОБА_8 боргу на користь ОСОБА_7

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних та визнанні договору купівлі-продажу від 01.12.2012 року недійсним.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вирішено справу на підставі повного та всебічного дослідження доказів, та з урахування положень ст. ст. 203, 215, 655 ЦК України щодо недійсності правочину, а також відповідних роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З огляду на викладене, судом першої інстанції винесено законне та обгрунтоване рішення, тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2016 року – залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :