ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2006 р. Справа № 8/196
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача:
Кучевської Г.В. - представника за довіреністю від 25.04.2005р.;
від відповідача:
Демчук Л.Г. - представника за довіреністю №02-11-39 від 12.01.2005р.
(присутньої в судовому засіданні 06.06.2006р. та 27.06.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "28" лютого 2006 р. у справі № 8/196 (суддя Степанюк А.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво",
м. Хмельницький
до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
про зобов'язання до внесення змін в договір оренди,
з перервами в судовому засіданні з 06.06.2006р. по 27.06.2006р.,
з 27.06.2006р. по 06.07.2006р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.02.2006р. у справі №8/196 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" (м. Хмельницький) до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (м. Хмельницький) про зобов'язання до внесення змін в договір оренди задоволено: внесено зміни в договір оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру "Сілістра" №2 від 20 червня 2000 року, що укладений між виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради м. Хмельницький та товариством з обмеженою відповідальністю "Браво", викладено пункт 5.2 в новій редакції: "Передавати, за згодою Орендодавця, частину орендованого цілісного майнового комплексу в суборенду фізичним та юридичним особам". Стягнуто з Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видано наказ.
Ввжаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наводить таке.
- судом не враховано, що позивач є орендарем цілісного майнового комплексу, а не нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, адже лише орендар вказаного майна відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може передавати його в суборенду;
- скаржник наголосив, що законодавець визначив цілісний майновий комплекс як неподільний об"єкт оренди, а при передачі в суборенду частини цілісного майнового комплексу ця неподільність втрачається;
- безпідставним є висновок суду першої інстанції, що виконавчим комітетом приймаються рішення, якими усувається конкуренція або необґрунтовано сприяється окремим конкурентам у підприємницькій діяльності;
- недоречним, на думку відповідача ( скаржника ), є посилання суду на незазначення першим, в чому саме буде полягати порушення прав виконавчого комітету у разі зобов"язання внести доповнення до договору;
- має місце порушення господарським судом Хмельницької області приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" й "Про оренду державного та комунального майна", оскільки зобов"язано власника розпорядитись майном, що недопустимо, так як власник має право розпоряджатись майном на свій розсуд.
У судових засіданнях представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач у письмовому відзиві за №94 від 05.06.2006 р. проти доводів скарги заперечив, посилаючись, зокрема, на таке:
- стаття 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не забороняє передачу в суборенду частини цілісного майнового комплексу;
- має місце порушення відповідачем приписів ст.ст.18 та 25 ГК України, оскільки виконком, надавши в оренду інший аналогічний цілісний майновий комплекс іншому суб"єкту підприємницької діяльності з правом суборенди, усунув конкуренцію та сприяв окремому конкуренту у підприємницькій діяльності, тим самим поставив певних суб"єктів у нерівне становище;
- не зрозуміло, яке саме право відповідача буде порушено внесенням змін до договору, оскільки для практичного одержання в суборенду частини цілісного майнового комплексу додатково необхідно буде отримати згоду власника - відповідача.
У судових засіданнях представник позивача підтримав вищевикладену позицію, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду, викладені у рішенні, на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до укладеного сторонами договору оренди № 2 від 20.06.2000р., із змінами та доповненнями відповідач передав в оренду позивачеві цілісний майновий комплекс кінотеатр “Сілістра” загальною площею –1389 кв.м., під культурно-просвітницький та спортивний комплекс.
Згідно з п. 2.2. Статуту ТОВ “Браво” основним видом його діяльності є надання фізкультурно-оздоровчих послуг для громадян, підприємств, організацій.
Як свідчать надані позивачем документи, протягом 2004 року до позивача звертались господарюючі суб’єкти з проханням надати в суборенду частину орендованого комплексу площею –177 кв.м., для здійснення господарської діяльності з надання додаткових послуг та, відповідно, залучення додаткових відвідувачів в орендований заклад.
Матеріали справи свідчать, що на протязі 2004-2005 років ТОВ “Браво” неодноразово зверталось до відповідача із пропозицією внести доповнення в укладений договір оренди щодо доповнення договору оренди пунктом про можливість передачі Орендарем за згодою Орендодавця в суборенду фізичним та юридичним особам частини орендованого цілісного майнового комплексу (листи: № 34, від 05.03.04р., № 112 від 15.04.05р., № 198 від 23.08.05р., № 22 від 22.01.04р., № 109 від 06.08.04р., № 153 від .23.09.04р., № 211 від 14.09.05р., № 265 від 12.12.05р.).
В подальшому саме з такою вимогою позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області, яким позовні вимоги задоволено.
В основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції покладено те, що право потенційного орендаря, і позивача, зокрема, на передачу в суборенду частини орендованого майна законодавець передбачив у п.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Проте, з таким висновком господарського суду не можна погодитись з огляду на таке.
Статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко визначені об'єкти оренди, а саме: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Статтею 22 вищевказаного Закону передбачається, яким чином передається в суборенду кожний, із вказаних в ст.4 цього ж Закону, об'єкт оренди.
Зокрема частиною 4 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що передача цілісних майнових комплексів в суборенду забороняється.
Проаналізувавши норму вищезазначеної статті, можна зробити висновок про те, що як орендодавцю, так і орендарю забороняється передавати цілісний майновий комплекс у суборенду.
ТОВ "Браво" не є орендарем нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передавати в суборенду, а є орендарем цілісного майнового комплексу. Тому, відповідно до ч.2 ст.22 вищевказаного Закону у позивача, як орендаря цілісного майнового комплексу, відсутнє право на передачу в суборенду цілісного майнового комплексу.
Таким чином, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для внесення доповнення до договору оренди саме в редакції позивача.
Крім того, слід зазначити таке.
Згідно зі ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет Хмельницької міської ради, як орган місцевого самоврядування, від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування об'єктами права комунальної власності лише відповідно до закону.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарський суд оскаржуваним рішенням вніс зміни в договір оренди цілісного майнового комплексу, тим самим зобов'язавши виконавчий комітет Хмельницької міської ради вчиняти дії, які, на думку судової колегії, суперечать вимогам ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та порушують права власника по здійсненню володіння та користування майном в межах закону.
За таких обставин помилковим є висновок місцевого господарського суду про можливість та необхідність задоволення позовних вимог.
Судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого суду стосовно того, що виконавчим комітетом приймаються рішення, якими усувається конкуренція або необґрунтовано сприяється окремим конкурентам у підприємницькій діяльності (зокрема, прийняття рішення №516 від 26.08.2004р., у відповідності з яким іншому суб'єкту підприємницької діяльності надано право передачі в оренду іншого аналогічного цілісного майнового комплексу з правом суборенди), оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що вказані цілісні майнові комплекси були передані в оренду для здійснення одного виду діяльності. Ця обставина унеможливлює конкуренцію між даними суб'єктами підприємницької діяльності.
Окрім того, слід зазначити, що у разі порушення вимоги стосовно заборони прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування акту, що визначає привілейоване становище суб'єктів господарювання, інші суб'єкти можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку ( п.2 ст.25 ГК України).
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький задовольнити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 лютого 2006 року у справі №8/196 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання до внесення змін в договір оренди відмовити.
3.Матеріали справи №8/196 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Шкляр Л.Т.
судді::
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,4 - в наряд