УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 876/1438/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису в трудовій книжці, -

У Х В А Л И В:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративнимпозовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Наказ від 06 листопада 2015 року №591о/с начальника Головного Управління МВС України в Київській області, в частині звільнення 06.11.2015 р. капітна міліції ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України з посади заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС за п.64 "г" - скорочення штатів; поновити капітана міліції ОСОБА_1 на посаду заступника 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС з 07.11.2015р.,рішення про поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на користь капітана міліції - ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 07.11.2015 р. по день ухвалення судом рішення (постанови) у цій справі, виплатити заробітку за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на користь капітана м міліції - ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час затримки у здійсненні повного розрахунку при звільненні, починаючи з 07.11.2015р. по день ухваленням судом рішення (постанови) у цій справі; визнати недійсним запис в трудовій книжці капітана міліції ОСОБА_1 за №7 від 06.11.2015р. про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом №591 о/с від 06.11.2015р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 29 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області №591 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби відділу зони ЧАЕС.ПоновленоОСОБА_1 на посаді заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС з 06 листопада 2015 року.Стягнено з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 6314 грн. 03 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. Врешті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржили ОСОБА_1 та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Позивач в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на неправильність висновку суду першої інстанції про те, що не було надано письмового попередження про скорочення штату,не було розглянуто заяви про працевлаштування капітана міліції, не розглянуто рапорт про звільнення у зв'язку з переходом в поліцію, незрозумілі покликання суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки в повному розрахунку при звільненні. Також суд першої інстанції в оскаржуваній постанові нічого не вказав про задоволення чи відмову у задоволенні позовної вимоги, заявленої ним до Головного управління Національної поліції Київської області.

Головне управління МВС України в Київській області з постановою Львівського окружного адміністративного суду не згодне повністю через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону, відтак відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні приписами наведених вище нормативно - правових актів і згідно чинного законодавства,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримання вимог поданої ним апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 22.01.2001 року. З 01.06.2013 року призначений на посаду інспектора охорони об'єктів взводу міліції Чорнобильського міжрайонного відділення ДСО УДСО при ГУМВС України в Київській області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області «По особовому складу» від 06.11.2015 року № 591 о/с, згідно із пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил по Відділу зони Чорнобильської АЕС за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1, заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони зони радіоактивного забруднення). Зі змістом вказаного наказу позивач ознайомлений 10.11.2015 року о 19 год. 50 хв., про що свідчить підпис позивача на наказі - «категорично не згідний».

В силу норми пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, законодавством імперативно визначено спосіб і час попередження відповідних працівників.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються із служби в запас (постановою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Зважаючи на вищевикладене, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 04.11.2015 року на ім'я начальника Головного управління МВС України в Київській області полковника міліції Трояна В.А. подано рапорт про звільнення у зв'язку з переходом на службу до Національної поліції України. Рапорт позивача від 04.11.2015 року був завізований начальником ВЗ ЧАЕС Семенюком Б.А., а саме наявна резолюція «не заперечую».

Разом з тим, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області при прийнятті спірного наказу про звільнення позивача не обґрунтував відсутність можливості подальшого його використання на службі та не перевірив можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.

В матеріалах справи є заява позивача від 07.11.2015 року, адресована начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області, в якій позивач просить прийняти та призначити його на службу до поліції на посаду заступника командира взводу відділу поліції Чорнобильської АЕС.

Проте, в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», до прийняття спірного наказу (06.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції.

Крім того, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, начальником ГУМВС України в Київській області залишено поза увагою та взагалі не розглянуто рапорт на його ім'я, поданий 04.11.2015 року, в якому було висловлено бажання проходити службу в Національній поліції України, як це передбачено пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не доведено правомірність оскаржуваного наказу начальника ГУМВСУ в Київській області в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно із пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил по Відділу зони Чорнобильської АЕС за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Окрім того, відповідач не обґрунтував неможливість подальшого використання позивача на службі, не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 591 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС.

Твердження позивача, що його звільнення проведено без згоди профспілкової організації, підставно не враховано судом першої інстанції, оскільки згідно листа Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України від 21.12.2015 року ОСОБА_1 не є членом жодної з первинних профспілкових організацій підпорядкованих Київській області.

При цьому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати УМВС України в Київській області та утворити Управління Національної поліції в Київській області.

Оскільки діяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не припинена, що підтверджується даними про юридичну особу станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено, а саме на посаді заступника командира 4-го взводу батальйону патрульної служби (з охорони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС з 06.11.2015 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з 07.11.2015 року по день ухвалення судового рішення то відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Таким чином, всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 6314,03 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь капітана міліції ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час затримки у здійсненні повного розрахунку при звільненні, починаючи з 07.11.2015 року по день ухвалення судовим рішенням (постанови) у цій справі то відповідно до листа відділу зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області від 17.12.2015 року за № 48, позивачу при звільненні було нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 41 день у розмірі 2398,50 грн., та одноразову грошову допомогу у розмірі 18804,24 грн. Згідно виписки з банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20.01.2016 року 30.12.2015 року позивачу було нараховано зарплату у розмірі 18522,18 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь капітана міліції ОСОБА_1 середній заробіток за увесь час затримки у здійсненні повного розрахунку при звільненні, починаючи з 07.11.2015 року по день ухвалення судовим рішенням (постанови) у цій справі, задоволенню не підлягає, оскільки відновлення порушеного права позивача здійснено судом шляхом стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з відповідача в розмірі 6314,03 грн.

Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не прийнято жодного рішення щодо уточнення та збільшення позовних вимог то колегія суддів такі відхиляє, оскільки із журналу судового засідання (а.с. 121) та звукозапису судового засідання 29.01.2016 року вбачається, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29січня 2016 року у справі № 813/6190/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя М.В. Костів

суддя З.М. Матковська

повний текст ухвали виготовлений 05.04.2016