01.04.16

справа №482/100/16-ц

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2016 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гажі О.П.

секретаря судового засідання Шведової Я.О.

з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

27.01.2016 року на розгляд суду надійшла вищевказана позовна заява.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що 05.09.2012 року між нею і відповідачем було укладено і нотаріально посвідчено договір позики грошових коштів, відповідно до якого вона надала відповідачу позику у розмірі 80000 гривень строк 4 місяці до 5 січня 2013 року.

Посилаючись на те, що відповідач після закінчення відведеного договором строку для виконання зобов’язання, в порушення своїх зобов’язань, не повернув добровільно позику, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 05.09.2012 року в сумі 80000 гривень, суму інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання в розмірі 63873,79 гривень, 3% річних від простроченої суми в розмірі 7344,66 гривень та пеню в розмірі 41446,57 гривень, а всього боргу в сумі - 192665,02 гривень.

Також, посилаючись на свою хворобу та перебування на лікуванні в медичних лікувальних закладах, позивач обґрунтовуючи цими обставинами поважність пропущення нею строку позовної давності для звернення до суду з позовом, просила суд поновити їй цей пропущений строк позовної давності.

В судовому засіданні, позивач, посилаючись на викладені в позові обставини, на факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, просила суд її позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча належним чином, неодноразово викликався в судові засідання з розгляду даної справи, про що свідчать картки зворотних поштових повідомлень, відправлених судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а тому, відповідно до вимог ст.ст.74 ч.5, 76 ч.8 ЦПК України, він являється таким, що належними чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Про причини неявки відповідач суду нічого не повідомив. Від відповідача не надходило на адресу суду ніяких заява про розгляд справи у його відсутність. Неявка відповідача до суду визнана без поважних причин.

Справа, у відповідності до вимог ст.ст. 169 ч.4, 224-226 ЦПК України, розглянута у відсутність відповідача на підставі наявності в ній достатніх даних і доказів про права та взаємовідносини сторін, в порядку заочного розгляду справи, так як позивач не заперечувала проти такого порядку розгляду даної справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Цей висновок суду грунтується на наступному:

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин і матеріалів справи, між відповідачем та позивачем 05.09.2012 року було укладено і нотаріально посвідчено договір позики, відповідно до якого(п.1 договору) позивачем при укладені цього договору було надано відповідачу грошову позику в сумі 80000 гривень на строк 4 місяці до 05 січня 2013 року, що підтверджується письмовим документом – нотаріально посвідченим договором позики від 05.09.2012 року, який в оригіналі було надано позивачем, як доказ по справі.

Відповідач, отримавши позику, не виконав своїх зобов’язань щодо погашення позики у визначений договором строк, внаслідок чого, станом на день звернення позивача з позовом до суду, у відповідача числиться борг перед позивачем в розмірі 80000 гривень, і який відповідачем позивачу добровільно не повернуто.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення позичених у неї сум у визначені цим договором строки не виконав.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання - являється його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є його прострочення, тобто, невиконання зобов'язання сторонами в обумовлений договором строк.

При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4 договору позики, укладеного сторонами по справі 05.09.2012 року, про виконання зобов’язання повністю або частково позивач, як позикодавець, повинен надати письмову розписку відповідачу, як позичальнику, про підтвердження цього факту, у відповідності з вимогами ст.545 ЦК України, та в разі повного погашення позики – повернути позичальнику борговий документ( цей договір позики).

Наявність на руках у позивача оригіналу цього договору позики, укладеного між сторонами 05.09.2012 року та його безпосереднє дослідження судом, відсутність надання суду відповідачем будь-яких розписок про повне чи часткове виконання ним боргових грошових зобов’язань по цьому договору, свідчить про те, що відповідач не виконав повністю своїх боргових зобов’язань перед позивачем по цьому договору позики.

У відповідності з п.7 цього, вищевказаного договору позики, позичальник, у разі несвоєчасного повернення суми позики у визначені договором строки, зобов’язаний сплатити грошову суму по цьому договору, відповідно до умов ст.625 ЦК України.

Виходячи з вимог п.8 цього договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне позивачеві гроші, позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України в судовому порядку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ч. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Строк виконання позичальником взятих на себе зобов’язань з повернення позики був визначений у договорі датою 05 січня 2013 року(п.1 договору).

В зв’язку з чим, трирічний строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача, що передбачений ст.258 ЦК України, закінчився у неї - 05 січня 2016 року.

Позивач звернулася до суду з даним позовом - 27 січня 2016 року, пропустивши, визначений ст.258 ЦК України, трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом про захист своїх порушених прав, перебіг якого розпочався з 05 січня 2013 року.

Доказів зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до судового розгляду незалежно від сплину позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом свого рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився і такої заяви про застосування до даних спірних правовідносин строку позовної давності не зробив.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з письмовим клопотанням про поновлення їй строку позовної давності, посилаючись на його пропуск з поважних причин, внаслідок перебування на стаціонарному і амбулаторному лікуванні.

Названі позивачем причини пропуску нею строку позовної давності були дослідженні в судовому засіданні і підтвердженні дослідженими в оригіналах медичними документами, копії яких долучені до справи, що підтверджують дійсність факту перебування позивача на лікуванні в період з 04 по 26 січня 2016 року, тобто підтверджують поважність причини пропуску нею строку позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причинами пропущення строку позовної давності, то порушене право підлягає захисту.

За таких вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, через поважність причин пропуску нею строку позовної давності, який відповідно до ст.267 ЦК України, підлягає поновленню.

Виходячи із встановлених обставин щодо невиконання відповідачем умов цього договору позики та наведених вище положень закону, суд приходить до висновку, про доведеність факту порушення відповідачем прав позивача і, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сума отриманої ним позики, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.

Що ж стосується неустойки, на стягненні якої наполягає позивач у своєму позові у виді пені, то суд зазначає, що чинним законодавством передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, зобов'язаний сплатити неустойку яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України, пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Позивач, звертаючись з позовом, просила суд, поряд з відповідальністю, що передбачена ст.625 ЦК України, стягнути з відповідача ОСОБА_2 пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання, виходячи із облікової ставки Національного банку України, розмір якої, за її підрахунками, становить - 41446,57 гривень.

Статтею 625 ЦК України, не передбачено відповідальності боржника, через забезпечення невиконаних зобов’язань шляхом сплати неустойки(штрафу, пені).

Сплата відповідачем пені, на стягненні якої, в розмірі 41446,57 гривень, наполягає позивач у своїх позовних вимогах, також не передбачено умовами, укладеного між сторонами договору позики від 05.09.2012 року, в зв’язку з чим, в цій частині заявленого позову, - вимоги позивача, - задоволенню не підлягають.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних виплат за прострочення відповідачем боргових зобов’язань та 3% річних від простроченої суми, то суд, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, приходить до висновку, що вказані вимоги, відповідно до вищенаведених обставин підлягають задоволенню.

Так, за період з 05.01.2013 року, тобто, з моменту прострочення відповідачем своїх боргових зобов’язань і до 26.01.2016 року, тобто, до дня подання позивачем позову до суду, заборгованість складає 1116 днів.

Сукупний індекс інфляції за той же період часу прострочення виконання зобов’язань, з січня 2013 року по січень 2016 року, - складає 179,842%.

Тому, за таких обставин, сума інфляції за весь цей час прострочення виконання зобов’язань відповідачем буде складати 63873,60 гривень( 80000 грн. боргу х 179,842%(сукупний індекс інфляції) : 100 = 143873,60 грн. – 80000 грн. боргу = 63873,60 гривень).

Крім того, відповідач, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, повинен відшкодувати позивачу 3% річних від простроченої суми, що відповідно складає 7338,08 гривень( 80000 грн. заборгованості х 1116 днів х 3% : 365 днів = 7338,08 грн.).

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, документів, пояснень, вбачається, що відповідач порушив договірні зобов’язання, односторонньо не виконує належним чином своїх зобов’язань перед позивачем по укладеному ним з позивачем договору позики від 05.09.2012 року, порушує умови його виконання, не повернув позивачу борг, а тому, у відповідності до ст.ст. 612, 625, 1046, 1049-1052 ЦК України, відповідач повинен нести відповідальність та відшкодувати позивачу суму боргу в розмірі 80000 гривень за договором позики від 05.09.2012 року, 63873,60 гривень інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що складає 7338,08 гривень, а всього позивачу підлягає відшкодуванню заборгованість в розмірі 151211,68 гривень.

В останній частині заявленого позову, позивачу слід відмовити, через безпідставність заявлених позовних вимог, які не ґрунтуються, як на законі, так і на умовах укладеного сторонами договору позики грошей від 05.09.2012 року.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем були понесені по справі документально підтверджені нею судові витрати в розмірі 1926,66 гривень судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 1512,12 гривень судового збору, що складає 1% від суми задоволеного судом розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 179, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк позовної давності по справі за її позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 борг за нотаріально посвідченим договором позики ВРХ №022148 від 05.09.2012 року в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, стягнути суму інфляції за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 63873,60 (шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят три грн. 60 коп.) гривень, стягнути 3% річних від простроченої суми в розмірі 7338,08 ( сім тисяч триста тридцять вісім грн. 08 коп.) гривень, а всього стягнути борг у розмірі 151211,68 ( сто п’ятдесят одну тисячу двісті одинадцять грн. 68 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі зі сплати судового збору в розмірі 1512,12 гривень.

В задоволені іншої частини розміру заявленого позову, - позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутніми при проголошенні судового рішення, протягом 10 днів з моменту одержання копії цього рішення суду.

Головуючий: