Справа № 2-200    

        2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009р.                                           Дружківський  міський  суд  Донецької області

 у складі:

головуючого-судді                                             Панової Т.Л.

при секретарі                                                       Костіній І. В.

з участю прокурора                                            Симоняна А.А.

позивача                                                              ОСОБА_1  

відповідача                                                          ОСОБА_2

представника відповідача                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки Донецької області цивільну справу за позовом

прокурора м.Дружківка в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення коштів

встановив:

Прокурор м.Дружківка звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якому зазначив в липні 2007року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому гроші в сумі 6000грн на потреби бізнесу. 31 липня 2007року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 6000грн, про що отримав розписки підписані останнім. Строки повернення боргу в розписці не обговорювалися.

Таким чином між ОСОБА_1им та ОСОБА_2 був укладений правочин, вчинений в письмовій формі.

До теперішнього часу гроші відповідач до наступного часу не повернув.

10 жовтня 2008року ОСОБА_1 письмово звернувся до ОСОБА_2 з вимогою негайно повернути борг, але відповіді не отримав.

Вважає, що відповідач повинен був повернути борг протягом тридцяти діб після отримання вимог позикодавця.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1а борг у сумі 6000грн.

Під час розгляду справи прокурор та ОСОБА_1 надали заяву про зміну підстав позову, в якій зазначили, що в липні 2007року до ОСОБА_1а звернувся ОСОБА_2 з пропозицією надати йому гроші в сумі 6000грн для того, щоб він придбав транспортний засіб для спільного зайняття бізнесом. 31 липня 2007року ОСОБА_1 погодившись з пропозицією ОСОБА_2 передав останньому гроші в сумі 6000грн, про що отримав розписку підписану останнім.

Протягом тривалого часу транспортний засіб для спільного зайняття бізнесом ОСОБА_2 не придбав, проте отримані гроші відповідач до наступного часу ОСОБА_1у не повернув. В тім і плани щодо зайняття спільним бізнесом з часом відпали.

На вимогу ОСОБА_1а про негайне повернення коштів, ОСОБА_2 не відповів. Особа, яка придбала майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути це майно й тоді, коли підстави, на яких воно було придбано, з часом відпали.

 Просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1а 6000грн, які до теперішнього часу зберігаються відповідачем без достатніх правових підстав.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та прокурор підтримали позовні вимоги. ОСОБА_1 пояснив, що в липні 2007 року він отримав в банку кредит в сумі 30 000грн, за які хотів придбати собі автомобіль і займатися перевозкою пасажирів, оскільки мав на цей вид діяльності ліцензію і раніше займався такою діяльністю. ОСОБА_2 було відомо, що у нього є гроші і він запропонував йому свої послуги по купівлі автомобіля, а саме пообіцяв, що протягом місяця купить і пригонить йому автомобіль із Польщі, для чого попросив у нього 6000грн. Більшу суму ОСОБА_2 не просив.  31 липня 2007року він передав ОСОБА_2 6000грн, про що останній написав розписку. Нотаріально ці відносини ОСОБА_2 відмовився оформляти. Пройшов час, однак автомобіль ОСОБА_2 не пригнав і гроші в сумі 6000грн відмовився йому повертати.

Вони домовлялися з ОСОБА_2, якщо він пригонить йому автомобіль, то  буде працювати у нього, як приватного підприємця, по трудовому договору водієм на цьому автобусі. Ніякого іншого сумісного бізнесу не малося на увазі. На час передачі коштів, йому навіть не було відомо, що ОСОБА_2 був зареєстрований як приватний підприємець, і займався якоюсь діяльністю. Договору про сумісну діяльність вони не укладали. На даний час він не бажає мати ніяких відносин з ОСОБА_2. Йому необхідно погашати кредит, о грошей у нього не має. Оскільки ОСОБА_2 не виконав зобов'язання щодо придбання та доставки йому автомобіля, вважають, що гроші в сумі 6000грн знаходяться у ОСОБА_2 безпідставно, тому підлягають поверненню ОСОБА_1у. Просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1а 6000грн.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, пояснили, що в липні 2007року він разом зі ОСОБА_1им домовилися про зайняття спільним бізнесом: пасажирськими перевозками. ОСОБА_1, як приватний підприємець, мав ліцензію на цей вид діяльності. Він, також був приватним підприємцем, і займався на той час ремонтом автомобілів. Планували, що він буде працювати на придбаному автомобілі, ремонтувати його в необхідних випадках, а прибуток від перевозок ділити порівну між ним і ОСОБА_1им. Для здійснення цієї діяльності домовилися, що ОСОБА_1 отримає кредит в банку для придбання автомобіля у сумі 30 000грн. Цієї суми на той час було достатньо, щоб придбати автомобіль в Польщі і переправити його на територію України. ОСОБА_1 обіцяв передати йому гроші в сумі 30 000грн для здійснення всіх необхідних процедур по придбанню і перевозки автомобіля.  Він домовився із знайомою йому громадянкою Польщі, що вона допоможе йому знайти автомобіль, для чого повинен був передати їй гроші в сумі 30 000грн. 31 липня 2007року  ОСОБА_1 передав йому замість 30 000грн тільки 6000грн, що було недостатньо для придбання автомобіля. Решту суми відмовився надавати.  Він доклав свої 10 тисяч грн. і передав їх громадянки Польщі ОСОБА_4, яка на той час гостила в м. Дружківка. Пообіцяв, що залишок суми  передасть їй протягом місяця. Надіявся, що ОСОБА_1 все ж таки надасть йому гроші, як домовлялися, чи сам у когось позичить. Однак він не зміг найти залишок суми і передати їй, тому угода по купівлі автомобіля в Польщі не відбулася. Вважає, що в цьому винний ОСОБА_1, оскільки він не надав гроші в необхідній сумі  і угода  не відбулася. Гроші не були повернуті громадянкою Польщі, в подальшому зв'язок з нею був втрачений.  Він як і ОСОБА_1 також втратив свої кошти в наслідок цих обставин, тому вважає, що 6000грн не повинен повертати ОСОБА_1у. Крім того вважають, що домовленість про купівлю автомобіля і подальшу сумісну діяльність існувала між двома приватними підприємцями, що свідчить про те, що спір повинен розглядатися господарським судом, а не судом загальної юрисдикції. Просять в позові відмовити.

Суд дослідивши докази по справі, вважає, що позов прокурора в інтересах ОСОБА_1а про стягнення коштів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

  Суд вважає встановленим, що між позивачем ОСОБА_1им та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір, згідно якому ОСОБА_2 зобов'язався придбати для ОСОБА_1а протягом місяця автомобіль, для чого 31 липня 2007року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 6000грн., що підтверджується поясненнями сторін і розпискою (а.с. 12).

 Судом встановлено, що в зазначений строк ОСОБА_2 не придбав автомобіль для ОСОБА_1а і не повернув йому отримані 6000грн, що також підтверджується поясненнями сторін.

Суд вважає, якщо, за ствердженням ОСОБА_2, ОСОБА_1 повинен був передати йому 30 000грн, але не виконав свого обов'язку, то і у ОСОБА_2 не було підстав для отримання у ОСОБА_1а саме 6000грн і  виконання свого зобов'язання  щодо купівлі і доставки йому автомобіля і тим більше для передання отриманих  грошей громадянки Польщі.

  Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або  зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки угода по купівлі автомобіля не відбулася, зобов'язання ОСОБА_2 щодо придбання і доставки автомобіля ОСОБА_1у не виконано, передані в рахунок вартості автомобіля ОСОБА_1им 6000 грн йому не повернуті, суд вважає що гроші знаходиться у відповідача безпідставно, і ОСОБА_1у діями ОСОБА_2 завдані збитки у розмірі неповернутих 6000грн, які  і підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1а.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, що зобов'язання по придбанню і доставки автомобіля було не виконано з вини  ОСОБА_1а, оскільки відповідач не надав суду доказів, що ОСОБА_1 повинен був передати йому кошти в сумі 30 000грн, також не надав суду доказів, що дійсно існувала домовленість між ОСОБА_2 та продавцем автомобіля про його ціну і порядок оплати.

ОСОБА_2 посилається як на доказ, на показання  свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що в його присутності у липні 2007року ОСОБА_2 домовлявся з ОСОБА_4, яка на той час мешкала в Польщі, що вона допоможе йому знайти в Польщі автомобіль для придбання, для чого їй необхідно було передати 30 000грн. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 тільки 6000грн,  ОСОБА_2  доклав свої гроші 10 000грн і передав їх ОСОБА_4. А решту обіцяв передати протягом якогось часу. Однак решту коштів не передав і угода по купівлі автомобіля не відбулася. Зв'язок з ОСОБА_4 був втрачений і гроші не повернуті. ОСОБА_4 є колишньою дружиною його брата.  Також ОСОБА_5 пояснив, що начебто між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладався договір намірів, однак він його зміст не читав, раніше цей договір знаходився у нього, де він може бути на даний час він стверджувати не може, оскільки вже неодноразово міняв місце мешкання.      

 Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5, оскільки вони суперечать показанням ОСОБА_2. ОСОБА_2 протягом усього розгляду справи стверджував, що ніякого договору про сумісну діяльність між ним і ОСОБА_1им не укладалося, і тільки після того, як про це заявив в суді свідок ОСОБА_5, ОСОБА_2, став наполягати, що дійсно між ними, як між двома підприємцями був укладений договір про наміри. Договір укладався в одному екземплярі і  зберігався у ОСОБА_5. А він про таку обставину забув.

При цьому, судом ще під час попереднього розгляду справи було рекомендовано ОСОБА_2 надати докази, які б підтверджували, що дійсно між ним та ОСОБА_1им існували відносини спільної діяльності як між двома підприємцями.

ОСОБА_1  в судовому засіданні заперечив факт укладання такого договору, і стверджує, що ОСОБА_2 більшої суми у нього і не просив, а навпаки, той же  ОСОБА_5  зайняв у нього в борг 5000 грн, крім того ще ОСОБА_6 він передав 2000грн. Вважає, що всі троє його обманули і видурили у нього гроші, під видом придбання автомобіля.      

Суд також не може погодитися з позицією відповідача та його представника, що в даному випадку існує спір між двома підприємцями, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

ОСОБА_2 не надав суду доказів, що придбаний автомобіль він збирався використовувати для здійснення своєї господарської діяльності як підприємець. ОСОБА_2 пояснив, що він планував здійснювати на цьому автомобілі  перевозку пасажирів, однак як свідчать матеріали справи (а.с. 25), ліцензія для перевозки пасажирів мав тільки  ОСОБА_1. І за поясненнями ОСОБА_1а, ОСОБА_2 мав працювати у нього за трудовим договором. Відповідач і його представник, посилаються на те, що сам позивач в позові зазначає, що транспортний засіб необхідний був для спільного зайняття бізнесом. Однак суд вважає, що спільне зайняття бізнесом не свідчить, що в даному випадку ОСОБА_2 використовував би транспорт для своєї підприємницької діяльності, яка у нього була на той час в виді ремонтів автомобілів.  

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1а підлягають задоволенню в повному обсязі.

 На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь місцевого бюджету підлягають стягненню витрати по судовому збору у сумі 60грн, та на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецьк витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять)грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  88, 131, 209, 212-215, 223-226 ЦПК України, ст. 612, ст.1212 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч)грн..

Стягнути з ОСОБА_2на користь місцевого бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 60 (шістдесят)грн, та на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецьк витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять)грн.

         Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його  проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або через двадцять днів після подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана у цей строк, або  після розгляду справи апеляційним судом, якщо його  не скасовано.

        Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: