Справа № 498/152/16-ц

Номер провадження 2/498/102/16

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н НЯ

іменем України

31 березня 2016 р. смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Рімашевської О.В

за участю секретаря судового засідання Правда Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів, інфляційних нарахувань на суму заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначив, що 30 жовтня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав у позивача в борг 8000,00 грн. строком до березня 2013 року. Факт укладення договору позики підтверджений розпискою відповідача. Позивач вказує на порушення відповідачем взятих на себе за договорами позики зобов»язань, а саме – неповернення коштів у встановлений договором строк. Позивач вказав, що він неодноразово звертався до відповідача із вимогами повернути борг, але відповідач від нього ухиляється, кошти не повертає, посилаючись на важке матеріальне становище. Посилаючись на діюче законодавство, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики:

-Від 30.10.2012 року в сумі 46954,92 грн., яка складається з 8000,00 грн – сума боргу, 32000,00 грн. – проценти за користування коштами, 6273,12 грн. – інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення виконання зобов»язання, 681,80 грн. – 3% річних за користування коштами за період прострочення зобов»язання.

Позивач в судове засідання не з»явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих письмових доказів. Позов підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих письмових доказів. Позов підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує. До заяви додав оригінал боргової розписки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з"явився, хоча про дату розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією за останнім відомим місцем проживання та шляхом виклику через засоби масової інформації. Причин неявки суду не повідомляв; про розгляд справи у його відсутність суд не просив.

Оскільки відповідач, який був належним чином повідомлений про дати розгляду справи не з»явився в судове засідання, причин неявки суду не повідомляв, про розгляд справи за його відсутності не просив, позивач та його представник не заперечують проти заочного розгляду справи, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України справа підсудна суду.

За ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню в судовому засіданні.

У ст.. 1046 ЦК України вказано, що за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Договір займу є виконаним з моменту передачі грошей. У ч.2 ст. 1047 ЦК України зазначено, що у підтвердження договору позики може бути надана розписка позичальника.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові ВСУ від 18.09.2013 року в справу № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Аналіз вказаної правової позиції свідчить про те, що розписка позичальника свідчить не лише про укладення між сторонами договору позики на певних умовах, а і про фактичне отримання позичальником коштів.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов"язання повинно виконуватись належним чином відповідно умовам договору та вимогам законодавства.

Позивачем суду наданий оригінал розписки, складеної відповідачем ОСОБА_2В, в якій вказано, що ОСОБА_2 бере у борг у ОСОБА_1 8000,00 грн. з умовою сплати 800,00 грн. щомісячно, а в березні 2013 року сплатити 8800,00 грн. Розписка датована 30.10.2012 року.

Із позовної заяви вбачається, що позивач звертався до відповідача із проханням виконати зобов"язання та повернути суму боргу, але відповідач до теперішнього часу ухиляється від виконання взятих на себе зобов»язань, борг не повернув, про що свідчить оригінал розписки позичальника, наданий представником позивача. Будь яких даних про часткову або повну оплату боргу за договором позики суду не надано.

Таки чином суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору позики від 30.10.2012 року на суму 8000,00 грн., на підтвердження якого позичальником складена відповідна розписка про отримання коштів.

Також суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору позики, оскільки відповідачем забов"язання про повернення боргу у строк, зазначений в розписці, не виконаний, про що свідчить наявність у позивача оригіналу розписки.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу за договором позики.

Розглянувши позов в частині стягнення відсотків за договором позики, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У ч.2 вказаної статті зазначено, що договір займу вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п"ятидесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян та не пов"язаний із здійсненням підприємницької діяльності.

У наданій позивачем розписці від 30.10.2012 року зазначено про обов"язок відповідача сплачувати відсотки за користування позикою в сумі 800,00 грн. щомісячно, що становить 10% в місяць від суми позики, тому суд визнає обгрунтованими посилання позивача на обов»язок позичальника сплатити проценти за користування коштами. Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості процентів за договором позики, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо правильності здійснених позивачем розрахунків. За розрахунками позивача сума процентів за договором позики становить 32000,00 грн., із розрахунку: 800,00 грн. (щомісячний платіж, обумовлений договором) х 40 місяців (період з 30.10.2012 року по 01.02.2016 року). Суд визнає позов в цій частині обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму займу, він повинен сплатити грошову суму відповідно ст.. 625 ЦК України.

У ст.. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний уплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми.

Позивачем наданий грунтовний та повний розрахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних на суми заборгованості за договором позики, із якого вбачається, що за договором від 30.10.2012 року сума інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період прострочення боргу (період з квітня 2013 року по грудень 2015 року) становить 6273,12 грн, 3% річних складають 681.80 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, здійснені з посиланням на періоди та встановлений індекс інфляції на відповідний період, суд приймає надані позивачем розрахунки та вважає необхідним задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд приймає до уваги положення ст. 257 ЦК України, за яким строк позовної давності встановлюється тривалістю три роки. Але відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Приймаючи до уваги відсутність заяв сторін про необхідність застосування судом строків позовної давності до спірних правовідносин, строк позовної давності до спірних правовідносин при прийнятті рішення не застосовується.

Оцінивши всі надані позивачем докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин, факт укладення між сторонами договору позики у простій письмовій формі, який підтверджується розпискою позичальника, факт ухилення позичальника від виконання взятих на себе за договором позики зобов»язань. Судом також перевірені та прийняті розрахунки позивача щодо сум складових заборгованості відповідача за договором позики.

На підставі наведеного суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики:

-від 30.10.2012 року в сумі 46954,92 грн., яка складається з 8000,00 грн – сума боргу, 32000,00 грн. – проценти за користування коштами, 6273,12 грн. – інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення виконання зобов»язання, 681,80 грн. – 3% річних за користування коштами за період прострочення зобов»язання;

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати…. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач є інвалідом 2-ї групи, його на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» було звільнено від сплати судового збору при поданні позову, і сума судового збору має бути стягнута з відповідача.

Враховуючи положення ЗУ «Про судовий збір» на час розгляду справи щодо розміру судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави 551,20 грн.

Керуючись ст. 10,11, 60,79,84, 88, 212-215,224-227 ЦПК України, 1046, 1047,1048,1049,1050, 267,625 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30.10.2012 року станом на 15.09.2015 року в сумі 46954,92 грн. (сорок шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні 92 копійки), з яких 8000,00 грн – сума боргу, 32000,00 грн. – проценти за користування коштами, 6273,12 грн. – інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення виконання зобов»язання, 681,80 грн. – 3% річних за користування коштами за період прострочення зобов»язання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 551,20 грн. (п’ятсот п’ятдесят одну гривню 20 копійок)

Копію заочного рішення надіслати відповідачу  ОСОБА_2

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Одеської області через Великомихайлівський районний суд протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.В. Рімашевська