Справа № 357/15768/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.

Провадження № 22-ц/780/2411/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 18 05.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2016 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді:          Яворського М.А.,  

суддів:                                Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря       Дрозд Р.І.,                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання недійсним договору,-

                                                      ВСТАНОВИЛА:                                                  

У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст.ст. 220, 799 ЦК України та просив визнати недійсним договір фінансового лізингу №000561 від 29 квітня 2014 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2, стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на його користь суму 47400,00 грн, сплачену на виконання зазначеного договору фінансового лізингу та судові витрати.

Свої вимоги позивач  обґрунтовував тим, що 29 квітня 2014 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір № 000561 фінансового лізингу, згідно якого відповідач зобов’язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «Тоуоtа Соrоllа», а позивач зобов’язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 5.1 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу. Позивач вказував на те, що 29 квітня 2014 року він сплатив на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 23 700,00 грн та комісію за організацію лізингу в розмірі 23700 грн., але автомобіль так і не отримав. Вказував на те, що оскільки договір № 000561 фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений, то він вважається недійсним і відповідач повинен повернути позивачу сплачені ним кошти.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000561 від 29 квітня 2014 року укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 суму 47 400,00 грн, сплачену ним на виконання зазначеного договору фінансового лізингу та судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ЛК «Еталон» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування та неправильність встановлення судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 29 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 укладено договір № 000561 фінансового лізингу з додатками, згідно якого предметом лізингу по даному договору є: автомобіль «Тоуоtа Соrоllа». За умовами вказаного договору ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» зобов’язувалося придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «Тоуоtа Соrоllа», а ОСОБА_2 зобов’язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п.1.3 договору, замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу.

Згідно до п. 2.1 договору, авансовий платіж - сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі вказаному в Додатку №1 до даного договору, сплачена лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця до дати передачі предмета лізингу.

Відповідно до п. 5.1 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Також встановлено, що 29 квітня 2014 року позивач сплатив на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 23 700,00 грн (копія квитанції №ПН86657 від 29 квітня 2014 р.) та відповідну комісію за організацію лізингу в розмірі 23 700,00 грн (копія квитанції № ПН86605 від 29 квітня 2014 р.)

Судом встановлено, що відповідач на даний час не передав позивачу предмет лізингу по вказаному договору.

  Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи вимоги ОСОБА_2,  суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що оскільки оспорюваний договір не був посвідчений нотаріально то відповідно до норм ст. 203 ч.4, та ст. 799 ч.2 ЦК України він вважається недійсним.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді справи №6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, який є обов’язковим згідно до норм ст. 3607 ЦПК України при розгляді вказаної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 000561 від 29 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», нотаріально посвідчено не було.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про неналежність і недопустимість доказів, на які посилається апелянт, як на підставу своїх доводів і заперечень, та не є такими, що можуть бути враховані судом

Ураховуючи викладені обставини, а також те, що апелянт не надав  суду достатні та допустимі докази щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів  вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 203, 213-215, 220, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

                                                       УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон»  відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                 М.А.Яворський                                  

Судді                                                              Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_3