Справа № 361/10256/14-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.

Провадження № 22-ц/780/2454/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 58 05.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, скасування актів та постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції в Київській області у відповідності до ст.ст. 383, 384 ЦПК України та просила суд визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ ОСОБА_3 неправомірними та незаконними, скасувати акти державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ ОСОБА_3 від 09.07.2015 р., від 10.07.2015 р., від 17.07.2015 р., скасувати Акт опису й арешту майна виданого державним виконавцем Сергієнком Олексієм Миколайовичем ВДВС Броварського МРУЮ від 20.07.2015 р., скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.07.2015 р. ВП № 46326325, № 46326554, № 46326084, № 46325760.

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що старшим державним виконавцем ВДВС Броварського МРУЮ ОСОБА_3 відкрито провадження ВП № 46503043 про примусове виконання виконавчого листа від 29.12.2014 р. по справі № 361/6984/13-ц, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області про вселення ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та виселення із зазначеної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6

За результатами проведених дій, ним же складено наступні документи: Акти державного виконавця від 09.07.2015 р., від 10.07.2015 р. та від 17.07.2015 р. Акт опису й арешту майна розпочатого 17.07.2015 р. та закінченого 20.07.2015 р. та Постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.07.2015 р. за №№ ВП 46326325, ВП 46326554, ВП 46326084, ВП 46325760.

Заявник в скарзі посилалася на те, що вчиняючи дані виконавчі дії щодо виконання рішення, ОСОБА_3 провів їх упереджено та не об’єктивно, а саме: належним чином не повідомив боржників про відкриття виконавчого провадження; із залученням понятих, які не мають особистої зацікавленості у провадженні виконавчих дій; не проведено належним чином опису майна; не проведено оцінку описаного майна; незаконно накладено арешт на майно; не надано примірник Акта опису і арешту майна, що загалом призвело до порушення гарантованих прав та інтересів - боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явились в судове засідання,  перевіривши матеріалами справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312  ЦПК України за наслідками розгляду скарги на  ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд  має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу  з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив з того, що доводи скарги є недоведеними, такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах законодавства, так як рішення суду про виселення фактично виконано, що визнається сторонами, тому постанова від 20.07.2015 р. про закінчення виконавчого провадження та дії держвиконавця відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 361/6984/13-ц від 29.12.2014 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 02.02.2015 року відкрито виконавче провадження про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із квартири №142, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності 4-А та направлено сторонам рекомендованою кореспонденцією, однак відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

В період з 12.05.2015 по 20.07.2015 по вищевказаному виконавчому провадженню проводилося виконання.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем Сергієнко О.М. складено, окрім всього, оскаржувані акти:

09.07.2015 року про перенесення виконавчих дій в зв'язку з тим, що все майно не описане (а.с.74).

10.07.2015 року про перенесення виконавчих дій за письмовою заявою боржників (а.с.76-77).

17.07.2015 року про перенесення виконавчих дій в зв'язку з тим, що все майно не описане (а.с.78).

20.07.2015 року Акт опису й арешту майна та Постанова про закінчення виконавчих дій (а.с.27,33).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають ст.ст. 58,59 ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що понятими можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, за адресою (АДРЕСА_2), вказаною у виконавчому документі, було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, отже скаржник про відкриття виконавчого провадження була повідомлена належним чином (а.с.66,67).

Стосовно вимог неправомірного залучення понятих, які мають особисту зацікавленість у провадженні виконавчих дій, то в судовому засіданні ані заявник, ані його представник не надали жодних доказів, які б підтверджували факт зацікавленості понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Щодо вимог ОСОБА_2 про скасування актів від 09.07.2015 р., від 10.07.2015 р. та від 17.07.2015 р. суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо їх скасування, оскільки вони відповідають вимогам п. 1.5.2. «Інструкцією з організації примусового виконання рішень».

Відповідно до п. 4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Пунктом 8.6 «Інструкції з примусового виконання рішень» передбачено, при виконанні рішення про виселення боржника його майно може бути передане державним виконавцем на зберігання на строк не більше двох місяців. Майно в цьому випадку описується за правилами, встановленими для опису й арешту майна. Арешт на майно в цьому випадку не накладається. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, державний виконавець повідомляє органи державної податкової служби для здійснення подальшого розпорядження ним у порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

При виконанні примусового виселення боржників ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із займаної квартири було описане майно та передано на відповідальне збереження ОСОБА_9 про що складено Акт опису й арешту майна від 20.07.2015 року (а.с.27).

Відповідно п. 4.2.2. «Інструкції з примусового виконання рішень» Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Як вбачається з Акту опису майна від 20.07.2015 року, боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ознайомлені з його змістом, про що свідчать їх підписи (а.с.27,32).

Відповідно до «Інструкції з примусового виконання рішень» арешт державного виконавця застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Отже акт опису та арешту майна був складений не з метою здійснення реалізації арештованого майна, що підлягає стягненню, а з метою його збереження та усунення порушень і прав боржників, а дії державного виконавця відповідають вимогам Закону.

В даному випадку державний виконавець не накладав арешт на майно скаржника, а всього лише виконував приписи «Інструкції з організації примусового виконання рішень», а саме якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження. Тобто в даному випадку державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, про що зазначено в акті.

Тому посилання скаржника на необхідність проведення оцінки майна, суд правомірно вважав не обгрунтованими, оскільки оцінка майна застосовується до майна, яке підлягає арешту для забезпечення реалізації виконання рішення суду щодо грошових зобов'язань, а не виконання рішення суду про виселення.

Також судом встановлено, що у зв'язку з виконанням вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем відповідно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.07.2015 року.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного/повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Вбачається, що рішення суду про виселення фактично виконано, що визнано сторонами в суді, а тому постанова від 20.07.2015 року про закінчення виконавчого провадження та дії держвиконавця відповідають вимогам закону, а посилання скаржника на неправомірність постанови державного виконавця є необгрунтованими та такими, що суперечить вимогам ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяль­ність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Колегія суддів, перевіряючи ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що суд, правильно встановивши обставини у справі, постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала – залишенню без змін.

Керуючись  ст.ст. 15, 19, 25, 29, 31, 47, 49, 78 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 1.5.2., 4.2.2., 8.6. «Інструкції з організації примусового виконання рішень»ст.ст. 10, 60, 212, 303-304, 307, 312-315, 317, 319, 383, 387 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                          М.А. Яворський

судді:                                                                                      Т.Ц.ОСОБА_10Фінагєєв