Справа №560/288/16-к

Провадження №1-кп/560/33/16

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

04 квітня 2016 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

прокурора: Вирви А.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця судове засідання по кримінальному провадженні №12016180110000003 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В

30.03.2016 року з Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури до Дубровицького районного суду надійшли матеріали кримінального провадження №12016180110000003 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України із затвердженим обвинувальним актом.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, який закінчується 04.04.2016 року. В обгрунтування клопотання прокурор вказує на те, що 02 січня 2016 року приблизно о 23 год. ОСОБА_1, знаходячись в належному ОСОБА_2 будинку, що розташований по вул. Незалежності - 59 в с.Селець Дубровицького району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння під час сварки з ОСОБА_3, що виникла на побутовому ґрунті, в момент розпиття спиртних напоїв, умисно, зі значною силою наніс останньому біля десяти ударів кулаками обох рук та біля двадцяти ударів обома ногами в область голови та тулуба, в результаті чого, відповідно до висновку експертизи №05 від 02.01.2016 року спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, перелому тіла грудини, множинних саден, синців тіла, перелому хрящових частин ребер зліва та закритої тупої травми шиї з ушкодженнями спинного мозку, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3.

04 січня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Незалежності-52 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а 30.03.2016 року обвинувальний акт направлено до суду.

В обгрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на досудовому розслідуванні слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених 177 KПK України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому прокурор вважає, що у разі зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також те, що вищевказані ризики на даний час не зменшилися.

Від обвинуваченого ОСОБА_1 до суду подане клопотання про зміну запобіжного заходу, із тримання під вартою на домашній арешт, яке обгрунтовує тим, що після події, яка мала місце 02.01.2016 року він не зникав і не уникав правоохоронних органів, а одразу цього ж числа прибув із працівниками поліції в Дубровицьке ВП Сарненського ВП ГУНП. За час перебування під вартою щодо нього жодного разу не було застосовано будь-якого виду стягнень адміністрацією СІЗО № 24. А тому вказує, що будь-які об'єктивні докази, які б підтверджували наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України - відсутні.

Крім того просить суд врахувати, що у нього наявне постійне місце проживання, спільно із своєю дружиною ОСОБА_4 виховує трьох малолітніх дітей, які перебувають на їх утриманні.

В судовове засідання захисник обвинуваченого не з'явився, про проведення підготовчого судового засідання був повідомлений в телефонному режимі. Обвинувачений при розгляді клопотання не наполягав на залученні іншого захисника, тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду клопотання без участі захисника, що не суперечить ст.ст. 52,53 КПК України.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого вивчивши зміст поданих клопотань, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовждення тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувальною акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається із даних реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року, обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 квітня 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Даних, які б свідчили про незадовільний стан його здоров'я та необхідність проведення лікування не встановлено. Даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено, а також суд приймає до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України. Зважаючи на підстави, на які посилається обвинувачений в клопотанні про зміну запобіжного заходу, зокрема наявність постійного місця проживання та спільне з дружиною виховання трьох дітей, суд враховує пояснення обвинуваченого надані в суді про те, що шлюб на даний час розірвано.

Крім того, суд враховує загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою у таких випадках, які викладено у правовій позиції ЄСПЛ рішенні у справі «Харченко проти України» згідно якої розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись у кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливість аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги над особистістю.

Крім того пункт 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» передбачає, що суспільний інтерес з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Тому вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що продовження тримання під вартою в даному випадку може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

При розгляді судом клопотання прокурора суд враховує також практику Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», де закріплено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором у повній мірі доведено те, що з часу обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилась. Застосування більш мякого запобіжного заходу не забезпечить досягнення необхідного результату, так, як ОСОБА_1 інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення, а у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, обвинувачений отримає можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити нове кримінальне правопорушення.

Таким чином є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та немає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого для зміни запобіжного заходу на більш м'який.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою визначається в днях та не може перевищувати 60 днів.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задоволити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою до закінчення судового розгляду даного кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 02 червня 2016 року.

Підготовче судове засідання призначити на 14 квітня 2016 року на 15:00

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Рівненського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України у Рівненській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_5