Справа № 2-а-2523/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2009 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої - судді Середи І.В.,
при секретарі – Чорній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що він є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Конституційний суд України прийняв рішення від 09.07.2007 року, яким скасував деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які скорочували суму виплат дітям війни. Проте відповідач відповідний перерахунок пенсії не зробив, в зв'язку з чим позивач просить суд визнати відмову відповідача у виплаті допомоги безпідставною, зобов’язати його нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2007 по грудень 2008 року у розмірі 2601,30 грн., а також поновити строк звернення до суду з даним позовом, так як він дізнався про порушення своїх прав і інтересів лише на початку 2008 року.
Позивач у засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, у позові міститься клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.10), причини своєї неявки суду не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Оскільки у справі достатньо доказів про взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року є особою, яка віднесена до соціальної групи як дитина війни. Даний факт підтверджується паспортом громадянина України серії КК № 783777, виданим Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 14 грудня 2001 року (а.с.5).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на нього розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.
Відповідачем не була нарахована та виплачена позивачу надбавка дітям війни у 2006 році, з 2007 року надбавка дітям війни виплачувалася згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» тільки особам, які є інвалідами. З 1 січня 2008 року надбавка виплачувалась згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» у встановлених законодавством розмірах.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» серед яких: ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п.12 ст.71 яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону. Отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», втратила чинність саме 09.07.2007 року.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного суду України відповідач вказані надбавки позивачці не виплачував і не сплачені вони до цього часу.
За таких обставин суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, оскільки він має право на підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Нарахування та підвищення має бути вчинено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Також, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року (п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Рішенням Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2008 році у розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до відповіді, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (а.с.4), у 2008 році позивачу виплачувалася надбавка до пенсії у розмірі 10%.
Оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), тому суд вважає, що соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати, тому вимога позивача щодо поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що відмова управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% є безпідставною, тому необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок та забезпечити проведення позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року для захисту прав, свобод і інтересів позивача з урахуванням виплачених в 2008 році 10% підвищення.
Щодо позовних вимог про виплату соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року, та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права, що діяли у зазначені періоди.
Керуючись ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року безпідставною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених у 2008 році 10% підвищення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня отримання її копії, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 14 липня 2009 року.
Суддя: