Справа № 352/2740/14-ц

Провадження № 22-ц/779/804/2016

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого – Малєєва А.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, СК «Оранта», ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, –

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3, ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» національної страхової компанії «Оранта» 20520 грн матеріальної шкоди та 21325 грн збитків у вигляді курсової різниці валюти та 12000 грн моральної шкоди (а.с. 36-39). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.09.2014 відповідач ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Пежо д.н.з. НОМЕР_2, спричинивши йому механічні пошкодження. Управляв вказаним автомобілем ОСОБА_2 Позивач вказав, що на 28.11.2014 позичив у ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 2500 доларів США на ремонт власного автомобіля. Оскільки на день позики курс долара США відносно гривні становив 14,94 грн за 1 долар США, то просив стягнути курсову різницю, яка на день звернення до суду становила 21325 грн з розрахунку 23,50 грн за 1 долар США.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2015 року залучено до участі в даній справі на стороні відповідача – національну страхову компанію «Оранта» (а.с. 54).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року до участі в даній справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» (а.с. 62).

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, СК «Оранта», ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовлено у зв’язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним. Апелянт зазначив, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2014 притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. На думку позивача, з вказаного випливає, що винним у вчиненні ДТП був відповідач. При зіткненні автомобіль позивача отримав значні технічні ушкодження. За власні кошти позивач провів відновлювальний ремонт, про що свідчать товарний чек, ОСОБА_1 про виконання робіт, а також відповідь на запит адвоката приватним підприємцем, що здійснював ремонт автомобіля.

Апелянт звертає увагу, що на момент звернення до суду всі ремонтні роботи уже було проведено, при цьому жодних дій з боку НАСК «Оранта», спрямованих на виплату відшкодування потерпілій особі вчинено не було. Крім того, відповідачем НАСК «Оранта» не було роз’яснено позивачу його прав стосовно можливості здійснення страхового відшкодування, а судом не встановлено розміру страхових сум, у межах яких здійснюється страхове відшкодування. ОСОБА_2 вважає, що судом не було досліджено питання відшкодування йому моральної шкоди. Так, внаслідок пошкодження транспортного засобу, який використовувався позивачем – інвалідом ІІ групи, людиною похилого віку для задоволення власних побутових потреб. Позивач змінив звичайний спосіб життя, що завдало йому особливих моральних страждань.

Просить рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали апеляцію, просили її задовольнити, вказавши, що позов пред’явлений до трьох відповідачів і головне щоб він був задоволений.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник апеляцію заперечили. ОСОБА_3 дійсно вчинив ДТП під час виконання трудових обов’язків і його притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення. Він своєчасно повідомив страхову компанію. Вважає, що за позовом повинна відповідати СК «Оранта», яка мала достатньо інформації про ДТП, але не вжила дій для виплати.

Представник ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» заперечив апеляцію. Саме для таких випадків і було укладено договір страхування з СК «Оранта». Після ДТП страхову компанію було повідомлено відповідно до закону і договору. Чому СК «Оранта» не направила комісара, не провела огляд автомобіля потерпілого і не виплатила страхове відшкодування невідомо. Але, вважають, саме СК «Оранта» і повинна відповідати за цим позовом.

Представник СК «Оранта» категорично заперечив апеляцію. По-перше, позивач не звертався протягом року з моменту пригоди, тоді як ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що письмове звернення мало бути протягом 30 днів. Це підстава для відмови у відшкодуванні. Позивач не звертався в СК «Оранта». По-друге, потерпілий не сприяв СК «Оранта», не надав для огляду ТЗ, необхідні документи тощо. СК «Оранта» не мала даних, де автомобіль і не могла оглянути. ОСОБА_2 повинен був зберігати пошкоджений ТЗ, але натомість він його відремонтував. Саме дії позивача, який міг виконати приписи закону і не виконав, і призвели до неможливості виплати страхових сум. СК «Оранта» не повинна проводити розшук потерпілих. Позивачем не виконано приписи ст.ст. 33-1 – 37 згаданого Закону, що теж є підставою для відмови у відшкодуванні. По-третє, розмір страхового відшкодування визначається на підставі «Автотоварознавчого дослідження», яке за ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» застосовується в таких випадках. Натомість позивач надав інші документи, які не можуть бути доказом розміру збитків. По-четверте, пошкодження заподіяні майну, а не здоров’ю, і тому законні підстави для задоволення моральної шкоди відсутні. Просив відхилити апеляцію щодо них.

Заслухавши сторони, їх представників, суддю доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогами рішення суду у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач як потерпілий не вчинив необхідних, передбачених законом дій для отримання страхового відшкодування, не надав належних доказів розміру заподіяної шкоди у вигляді експертного висновку, хоча такі можливості мав. Відсутні також і докази заподіяння позивачеві моральної шкоди, оскільки ушкодження здоров’я як підстави для відшкодування моральної шкоди, не було. На основі цих мотивів судом відмовлено у позові за безпідставністю і недоведеністю. Тобто, потерпілому шкода заподіяна, але він сам не вчинив необхідних дій для отримання відшкодування.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, відмова у позові в цьому випадку, вважає колегія суддів, суперечить принципу справедливості.

ОСОБА_6 матеріалів справи, 29.09.2014 відповідач ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Пежо д.н.з. НОМЕР_2, спричинивши йому механічні пошкодження. Управляв вказаним автомобілем ОСОБА_7 відповідно до копії Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2014 року (а.с. 14).

Відповідно до копії Довідки ВДАІ м. Івано-Франківськ внаслідок ДТП автомобіль «Пежо» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження: дві правих дверки, праве переднє крило, праве дзеркало, бокова права частина, правий ліхтар (а.с. 13).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 15).

ОСОБА_6 копії Товарного чека № 23 від 24.10.2014, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (а.с. 12) загальна сума збитків завданих ДТП становить 10670 грн (а.с. 11).

На момент вчинення ДТП страховою компанією АТ «Оранта», видано ТОВ Івано-Франківський хлібокомбінат, працівником якого являється відповідач (а.с. 29), поліс № АС/7824696 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_6 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Строк дії поліса з 00 год. 00 хв. 11 травня 2014 року до 10 травня 2015 року. Автомобіль ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_3 є забезпеченим транспортним засобом (а.с. 25, 28).

02.10.2014 Дикун В, М. звернувся із заявою до страхової компанії НАСК «Оранта», в якій повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась 29.09.2014. Потерпіла особа з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до НАСК «Оранта» не зверталася, пошкоджений транспортний засіб для огляду не представлений відповідно до копії Довідки НАСК «Оранта» № (38)19 від 15.06.2015 (а.с. 91).

На а.с. 41 міститься копія Розписки від 28.11.2014 згідно якої позивач ОСОБА_2 позичив 2500 доларів США у ОСОБА_5 для ремонту автомобіля «Пежо».

ОСОБА_6 відповіді № 04/03-01 від 04.03.2016 на Запит адвоката позивача (а.с. 108), наданої приватним підприємцем ОСОБА_9 ОСОБА_2 звернувся до останнього

у зв’язку з пошкодженням автомобіля (а.с. 109). Між ними було укладено договір про проведення ремонтних робіт, оплата за надані послуги відбулася 28.11.2014, після підписання ОСОБА_9 прийому-виконання робіт, вартість яких становить 9850 грн (а.с. 8).

На а.с. 6 міститься копія ОСОБА_10 ААА № 454346 ОСОБА_2 згідно якого він отримує пенсію за інвалідністю ІІ групи.

Оцінюючи наведені фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для відмови у позові про стягнення матеріальної шкоди відсутні, а обов’язок її відшкодувати належить покласти на СК «Оранта».

Позивачеві заподіяна шкода і винуватцем є Дикун, що не оспорюється. За змістом ст. 1166, 1167 ЦК України шкода повинна була б бути відшкодована заподіювачем – ОСОБА_3. Разом з тим, у цій справі є юридична особа, яка в силу закону відповідальна за шкоду, що заподіяна її працівником і тому Дикун не повинен відповідати за цією вимогою.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-108 цс13, в силу того, що Дикун вчинив дане ДТП під час виконання трудових обов’язків водія у ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат», в дію вступають положення ч. 1 ст. 1172 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, які в сукупності утворюють правову підставу для покладення обов’язку відшкодування шкоди на відповідальну юридичну особу, діяльність якої є джерелом підвищеної небезпеки - відповідача ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат».

Але, у свою чергу, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» була застрахована у СК «Оранта», яка за змістом Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» призначена для того, щоб забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих. Натомість страхова компанія заперечує можливість проведення виплат через бездіяльність потерпілого. Колегія суддів знаходить, що невчинення потерпілим дій, на які вказує відповідач, не може бути підставою для відмови у виплаті відшкодування.

По-перше, судом першої інстанції не враховано практику Верховного суду України, яка відповідно до приписів ст. 360-7 ЦПК України обов’язкова до виконання. У справі № 6-284цс15 було сформульовано положення, за смислом якого сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов’язаннях. Отже, неповідомлення потерпілим у даній справі про страховий випадок не може бути підставою для відмови у позові до СК «Оранта», як не може бути підставою для відмови у позові і звернення позивача у строк понад рік, оскільки у даному випадку діють загальні приписи щодо позовної давності (ст.257 ЦК України).

По-друге, СК «Оранта» було вчасно повідомлено про страховий випадок заподіювачем. Саме СК «Оранта» не виконало приписи ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не направило експерта на місце настання страхового випадку – тобто не використало реальної можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Оскільки цих обов’язкових дій з боку СК «Оранта» не було вчинено, то і підстав відмовляти у виплаті відшкодування з мотивів, зазначених судом, не було.

По-третє, як констатовано, СК «Оранта» не вчинила дій по перевірці обставин випадку, хоч повинна була це зробити і могла. Позивач відповідно до приписів ст. 57- 60 ЦПК України представив докази шкоди і своїх витрат (а.с.8 – 13). За відсутності інших доказів, до уваги належить прийняти ті дані і той розрахунок матеріальної шкоди, який наданий позивачем на суму 20520 грн.

Отже, позивачеві у результаті ДТП було заподіяно матеріальну шкоду, яку повинно відшкодувати СК «Оранта». Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо розмірів сум, оскільки уникнення зайвих витрат є інтересом і відповідальністю страховика, а не потерпілого.

Тому рішення суду у цій частині належить скасувати і прийняти нове про часткове задоволення позову і стягнення з СК «Оранта» 20520 грн матеріальної шкоди. Позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає з наведених мотивів.

Позивач ушкоджень здоров’я не зазнав, а моральна шкода у таких випадках (ст. 26-1 Закону) виплачується страховиком тільки у разі ушкодження здоров’я. Не обґрунтував позивач і стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» та ОСОБА_3 Колегія суддів знаходить, що судом правомірно відмовлено у стягненні моральної шкоди з відповідачів. Рішення у цій частині слід залишити без змін.

З відповідача СК «Оранта» належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 606, 32 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, –

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року в частині відмови у відшкодуванні матеріальних збитків - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків задовольнити частково.

Стягнути з СК «Оранта» на користь ОСОБА_2 20 520 грн матеріальної шкоди. Стягнути з СК «Оранта» в дохід держави 606,32 грн судового збору.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Івано-Франківський хлібокомбінат» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП – відмовити. У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_11