ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2016 р. Справа № 918/160/16

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 480 099,93 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 23.03.2015 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 11.09.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року ДП НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" (надалі-позивач), звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міського комунального підприємства (далі –відповідач) про стягнення в сумі 480 099,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2002 року між позивачем та відповідачем (абонент) укладено договір № 1 на подачу питної води з водопроводу Рівненської АЕС (з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 06.07.2010 року).

Усупереч умов договору відповідач використану у листопаді 2015 року воду не оплатив, розмір боргу становить 438 415 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги з постачання води позивачем нараховано 35 330,12 грн. пені, 3% річних в розмірі 2 408,87 грн. та 3 945,74 грн. інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 530, 551,625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 09.03.2016 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 21.03.2016 року.

17.03.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд зменшити розмір пені на 50% з огляду на збитковість підприємства, наявність заборгованості держави перед відповідачем, а також у зв'язку з нульовим рівнем рентабельності.

Ухвалою суду від 21.03.2016 року розгляд справи відкладено на 04.04.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між позивачем та відповідачем (надалі-абонент) укладено договір № 1 на подачу питної води з водопроводу Рівненської АЕС (з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 06.07.2010 року).

Цей договір укладається строком на 1 рік з 01.10.2002 року по 01.10.2003 року і набуває чинності з 01.10.2002 року. Договір вважається переукладеним на новий строк на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку дії (п. 9 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила користування). Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил користування).

Пунктом 2.1. Правил передбачено, що договірні відносини щодо користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

За ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 1 договору Рівненська АЕС бере на себе зобов'язання забезпечити абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України, на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м куб./ рік, 240000 м куб./ місяць, 7800,4 м куб./ добу, з максимальною подачею 420,0 м куб. /год.

За ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Відповідно до п. 2 договору абонент бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрої та прилади до них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення. Підприємство повинно оформитися на Рівненській АЕС як абонент у порядку, визначеному Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним.

Розрахунки за воду, використану абонентом, здійснюються згідно з главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України та чинним законодавством України за затвердженими тарифами. У разі змін тарифів, діючих на час укладання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору (п. 4. договору).

За підп. 4.1. п. 4 договору розрахунки за використану воду здійснюються між Рівненською АЕС та абонентом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок РАЕС до 20-го числа наступного за звітним.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.13 Правил передбачено, що розрахунок з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

У п. 6 договору передбачено, що ВП "Рівненська АЕС" щомісячно 2 - го числа (робочий день після вихідного) подає КМКП кількість спожитої артезіанської води, рахунок і податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок № СП001115 від 30.11.2015 року на суму 438 415,20 грн. за листопад 2015 року.

Відповідач вказаного рахунку не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в розмірі 438 415,20 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача про стягнення 438 415,20 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в частині проведення розрахунків за надані послуги з постачання питної води за період з 20.12.2015 року по 24.02.2016 року нараховано 35 330,12 грн. пені, 3% річних в розмірі 2 408,87 грн. та 3 945,74 грн. інфляційних.

Право позивача на нарахування пені передбачене додатковою угодою № 1 від 06.07.2010 року, за якою у разі несвоєчасного здійснення розрахунку за водопостачання абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок пені за період з 22.12.2015 року по 24.02.2016 року (з урахуванням вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України), встановив, що її розмір становить 34 313,55 грн. (при заявленому - 35 330,12 грн.) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

Щодо 3% річних та інфляційних, то ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих за період з 22.12.2015 року по 24.02.2016 року (з урахуванням вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України), та інфляційних за січень 2016 року, суд встановив, що розмір перших становить 2 336,80 грн. (при заявленому - 2 408,87 грн.), а других - 3 945,74 грн. (при заявленому - 3 945,74 грн.) (розрахунок додається), а відтак 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо ( п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Суд, дослідивши причини виконання зобов'язання, встановив, несвоєчасність сплати зумовлена тим, що відповідач надає житлово-комунальну послуги всім споживачам без винятку (населенню, бюджетним організаціям тощо), а тарифи на відповідні послуги не відповідають дійсній вартості таких послуг. Крім того, борг держави Україна перед відповідачем за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, склав 16 134 976,43 грн., а за надану теплову енергію, опалення та постачання гарячої води - 1 264 819,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надано протоколи № 61/15, № 63/15 від 18.12.2015 року, якими узгоджена різниця в тарифах за 10 місяців 2015 року, не враховуючи витрат, понесених в листопаді-грудні 2015 року. Також постановами НКРЕКП встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, на постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання гарячої води та опалення з нульовим рівнем рентабельності.

Судом встановлено, що господарська діяльність відповідача є збитковою. Так, у 2013 році збиток останнього склав 6 029 000,00 грн., у 2014 році - 12 284 000,00 грн., у 2015 році - 11 466 000,00 грн., що стверджується звітами про фінансові результати за відповідні періоди (рядок 2355).

Як стверджує відповідач, останній прикладає усіх зусиль для зменшення збитків, зокрема, шляхом зменшення адміністративних та виробничих витрат, енергетичних ресурсів, паливно-мастильних матеріалів на виробничі послуги.

Враховуючи інтереси обох сторін, причини неналежного виконання зобов'язання, беручи до уваги наслідки порушення зобов'язання, поведінки відповідача, суд, керуючись ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені з 34 313,55 грн. до 20 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємства (майдан Незалежності, будинок 2, місто Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (місто Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) 438 415,20 грн. основного боргу, 20 000,00 грн. пені, 2 336,80 грн. 3% річних, 3 945,74 грн. інфляційних втрат та 7 184,94 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 15 330,12 грн. пені та 72,07 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.