УХВАЛА

іменем україни

30 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання довідки-рахунку недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 липня 2014 року вона придбала автомобіль Mitsubishi Outlander ХL, державний номерний знак НОМЕР_1, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Однак, остання оспорює її право власності на вказаний автомобіль та вважає його таким, що належить їй на праві спільної сумісної власності, що підтверджується поданим позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, у тому числі і автомобіля.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander ХL, державний номерний знак

НОМЕР_1.

У грудні 2014 року ОСОБА_5звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що з 25 липня 2009 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 Зазначала про те, що 30 липня 2014 року вона звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання дитини, стягнення аліментів та поділ майна подружжя. В процесі розгляду справи їй стало відомо, що 19 липня 2014 року була проведена пряма перереєстрація, без зняття з обліку транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Outlander ХL, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі довідки-рахунку та зареєстровано право власності за ОСОБА_3, проте згоду на такі дії вона не давала.

Позивачка просила, з урахуванням уточнених вимог, визнати недійсною довідку-рахунок від 19 липня 2014 року, видану ТОВ «ЛідерАвто».

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено й судом не установлено порушень будь-яких прав позивачки при проведенні прямої перереєстрації без зняття з обліку указаного транспортного засобу на підставі довідки-рахунку, тому підстави для визнання за позивачкою права власності на спірний автомобіль відсутні. При цьому послались на те, що на момент виникнення зазначених правовідносин заборони на таке відчуження транспортного засобу не існувало, а довідка-рахунок, на думку суду, не має ознак правочину, а є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 19 липня 2014 року ОСОБА_3 придбала автомобіль Mitsubishi Outlander ХL, державний номерний знак НОМЕР_1, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Остання оспорює її право власності на вказаний автомобіль та вважає його таким, що належить їй на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалась на те, що

19 липня 2014 року на підставі довідки - рахунку була проведена пряма перереєстрація спірного транспортного засобу без зняття його з обліку і відповідно до гл. 16 ЦК України відбулось відчуження транспортного засобу через довідку-рахунок, тобто правочин, що прирівнюється до цивільно-правової угоди, і оскільки вона не давала згоди на відчуження автомобіля відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 СК України, то в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин має бути визнаний недійсним.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин, доводів сторін належним чином не перевірили, не навели мотивів відхилення доводів позивачки.

При цьому, суди не дослідили механізм і процедуру перереєстрації транспортного засобу на підставі довідки - рахунку, яка слугує підтвердженням правомірності придбання транспортних засобів, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, не зробили висновку відповідно до підстави позову, чи є таке за своєю правовою природою договором купівлі-продажу, встановивши, що відбулось придбання транспортного засобу, у порушення п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не уточнили позовні вимоги, та не послались на норми закону, які спростовують доводи позивача про порушення порядку відчуження та придбання спірного майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя.

Крім того, суди не дали оцінку тому, що довідка-рахунок відповідно до Порядку є достатньою та самостійною підставою і документом для переоформлення автомобіля, що тягне за собою зміну власника, тобто є правочином.

Отже, висновки судів про необґрунтованість позову є передчасними і ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, їх рішення в частині зустрічного позову не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області

від 29 жовтня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання довідки-рахунку недійсним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик