ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
02.09.08 № 05-6-48/ 851.
Суддя Сулім В.В., розглянувши матеріали за позовом
заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест"
Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED"
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"
про розірвання договорів та зобов'язання до вчинення дій
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест", Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED", Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна", в якій прокурор заявив наступні вимоги: 1) вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 24.03.2006 пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., укладеного між ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест", в особі повіреного АКБСР "УКРсоцбанк", з Компанією "VELBAY HOLDINGS LIMITED", погоджений Фондом державного майна України; 2) вимога про розірвання договору купівлі-продажу № КПП-307 від 08.02.2001 пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., укладеного між Фондом державного майна України та ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест"; 3) вимога про повернення пакету акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. державі Україна в особі Фонду державного майна України із застосуванням до покупців вказаного пакета вимог п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000; 4) вимога про зобов'язання зберігача Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" списати з рахунку в цінних паперах Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" 423514923 простих іменних акцій ВАТ "ЗАлК" номінальною вартістю 0,25 грн., що були предметом договорів купівлі-продажу від 08.02.2001 і 24.03.2006, та перерахувати зазначену кількість акцій на рахунок у цінних паперах Фонду державного майна України, після чого надати Фонду державного майна України виписку з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням права власності на зазначений пакет акцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-45/1432 від 09.02.08р. суддя Балац С.В. позовну заяву та додані до неї документи повернув прокурору без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційне подання заступника Генерального прокурора України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.08р. у справі № 05-5-45/1432 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.08р. у справі № 05-5-45/1432 скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.08р. у справі
№ 05-5-42-1432 касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»та Компанії «Велбей Холдінгс Лімітед»залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.08р. у справі № 05-5-42/1432 залишено без змін.
Резолюцією заступника Голови Господарського суду міста Києва позовні матеріали передано для розгляду судді Суліму В.В.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Згідно із ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Таким чином, якщо спір у зв'язку із договором щодо приватизації державного майна не носить публічно-правовий характер та відповідно не віднесений до компетенції адміністративних судів, то він за правилами ст. 12 ГПК України може бути переданий сторонами на вирішення арбітражу за умови наявності у сторін арбітражної угоди, якою передбачено передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Спір щодо розірвання спірних договорів не є публічно-правовим, що визнається і заявником, так як останній звернувся саме до господарського суду.
Суд також враховує те, що ст. 1 Закону України «Про третейські суди»встановлено, що дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Тому правило ст. 6 Закону про те, що справа, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство, не може бути розглянута третейським судом, не поширюється на спори, які передані арбітражною угодою на розгляд арбітражем -Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Частиною 5 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»встановлено, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про арбітраж (третейський суд), то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, ця конвенція застосовується до арбітражних угод як фізичних, так і юридичних осіб, які на момент укладення такої угоди мають постійне місце проживання або відповідно свої місцезнаходження в різних державах, що домовляються, про вирішення в порядку арбітражу спорів, що виникають при здійсненні операцій з зовнішньої торгівлі (п. 1 ст. 1); у випадках, передбачених п.1 ст. 1 цієї Конвенції юридичні особи, які за правом, що застосовується, розглядаються як «юридичні особи публічного права», будуть мати можливість укладати арбітражні угоди.
У пункті 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.02р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»вказано, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.08р. у справі
№ 05-5-42/1432 вказано, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви або припиняє провадження у справі. У даному випадку суддя у прийнятті позовної заяви не відмовляв. Крім того, передаючи справу до місцевого господарського суду для розгляду, господарський суд апеляційної інстанції питання про недійсність арбітражних застережень (такими, що втратили чинність або не можуть бути виконані), які містяться в тексті спірних договорів, не вирішував.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор не обґрунтовує недійсності арбітражних застережень у договорах. Суд з позовних матеріалів не встановив підстав для визнання недійсними арбітражні застереження у спірних договорах. Водночас прокурор не надав суду доказів встановлення у судовому порядку їх недійсності. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позовна заява та додані до неї матеріли не містять доказів того, що існують обставини, за настання яких арбітражні угоди у спірних договорах або втратили чинність, або не можуть бути виконанні.
Вимога заступника Генерального прокурора України, позивачем за якою є Фонд державного майна України, про розірвання договору купівлі-продажу № КПП-307 від 08.02.01р. пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., укладений між Фондом державного майна України та ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" (позовна вимога № 2) не може бути предметом розгляду в господарських судах, оскільки п. 17.3. ст. 17 договору купівлі-продажу від 08.02.01р. передбачено, що всі спори і розбіжності, що можуть виникнути з цього Договору чи у зв'язку з ним, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з Регламентом цього суду із застосуванням матеріального права України.
Вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 24.03.06р. пакета акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., укладеного між ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест", в особі повіреного АКБСР "УКРсоцбанк", з Компанією "VELBAY HOLDINGS LIMITED", погодженого Фондом державного майна України (позовна вимога № 1) не може бути предметом розгляду в господарських судах, оскільки пп. (b) п. 10.8 Розділу 10 договору купівлі-продажу від 24.03.06р. передбачено, що всі спори, протиріччя або претензії, які виникають або можуть виникнути між Покупцем і/або Продавцем, з одного боку, і Фондом державного майна України, з іншого боку, у зв'язку з Приватизаційним Договором, розглядаються в порядку та за правом, передбаченим Приватизаційним Договором, а саме: будь-який спір, протиріччя між Покупцем і/або Продавцем, з однієї сторони, і Фондом державного майна України, з іншої сторони, що виникли відповідно до або у зв'язку з цим Договором або Приватизаційним Договором, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України ("МКАС") з використанням матеріального права України.
Отже, за правилами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спори про розірвання договору купівлі-продажу від 08.02.01р. та про розірвання договору купівлі-продажу від 24.03.06р. не підвідомчі господарським судам України, оскільки ці договори містять арбітражні застереження, якими сторони вирішили передати ці спори на вирішення в арбітражі - Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Крім того, спори про розірвання зазначених договорів, не є договорами, пов'язаними із задоволенням державних потреб, а отже не підпадають під виключення, передбачені ст. 12 ГПК України.
Позовна вимога № 3 про повернення пакету акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. державі Україна в особі Фонду державного майна України із застосуванням до покупців вказаного пакета вимог п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.00р., є похідною від позовних вимог № 1 та № 2 і такою, що виникла у зв'язку із договорами, які заступник Генерального прокурора України просить розірвати.
З огляду на зазначене, за правилами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України позовна вимога № 3 не підвідомча господарським судам, оскільки спір про повернення пакету акцій ВАТ "ЗАлК" у кількості 423514923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. державі Україна в особі Фонду державного майна України із застосуванням до покупців вказаного пакета вимог п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.00р., відповідно до арбітражних угод, які включені в договір купівлі-продажу від 08.02.01р. та договір купівлі-продажу від 24.03.06р., переданий на вирішення арбітражу.
Що ж до вимоги про зобов'язання зберігача Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" списати з рахунку в цінних паперах Компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" 423514923 простих іменних акцій ВАТ "ЗАлК" номінальною вартістю 0,25 грн., що були предметом договорів купівлі-продажу від 08.02.2001 і 24.03.2006, та перерахувати зазначену кількість акцій на рахунок у цінних паперах Фонду державного майна України, після чого надати Фонду державного майна України виписку з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням права власності на зазначений пакет акцій (позовна вимога № 4), то вона є похідною від позовних вимог №№ 1-3, а отже не може бути вирішена судом до прийняття рішення по суті за позовними вимогами №№ 1- 3.
Відповідно до п.п. 2.1 та 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94р. № 02-5/612 спір непідвідомчий господарському суду, якщо вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (частина 4 пункту 1 статті 12 ГПК).
Як вказано у абз. 2 п. 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.02р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Судом не встановлено недійсності арбітражних застережень у спірних договорах, втрати ними чинності чи неможливості їх виконання. Приймаючи до уваги той факт, що арбітражні застереження у спірних договорах укладенні до порушення провадження у справі, то наявні підстави для відмови у прийнятті позовних матеріалів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
У прийнятті позовної заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.
Суддя Сулім В.В.