Справа № 2-67

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             17 липня 2009 року                  Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

                            головуючої судді Ходіч В.М.

при секретарі Федоренко Л.М., Близнюк О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

           розглянув у  відкритому судовому засіданні  в приміщенні Срібнянського районного суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В :

             ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу. Позивач вказує на те, що 31 березня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів. Згідно якого відповідач взяла позику в сумі 19250 гривень, що становить по курсу Національного банку України 3811 американських доларів та зобов»язувалася повернути їх не пізніше 31 березня 2009 року. 31 березня 2006 року ОСОБА_3 передав у позику відповідачу 19250 гривень, що підтверджується розпискою. Але в зазначені строки, грошові кошти повернуті не були. З урахуванням діючої величини, встановленої Національним банком України, вартість 1 долара США становить 7,7 грн., тому розмір суми позики дорівнює 29344 грн. 70 коп. На день звернення до суду борг не сплачений, а тому позивач просить стягнути його в примусовому порядку за договором позики та судові витрати.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги позивача і просять їх задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали взагалі та зазначили, що відповідач ОСОБА_4 не брала борг у позивача в сумі 19250 гривень, а у договорі підпис поставила, так як її змусив це зробити сам ОСОБА_3, оскільки вона працювала продавцем у приватного підприємця ОСОБА_5 і у неї була нестача, а тому позивач ОСОБА_3 змусив її підписати боргову розписку, а 22 січня 2007 року вона під розписку повернула ОСОБА_5 одну тисячу гривень в рахунок сплати боргу.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню із слідуючих підстав:

    З гідно ч.2 ст.1046 Цивільного кодексу України договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Стаття 1047 ч.2 Цивільного кодексу України вказує, що підтвердженням укладення договору позики та його умов може бути представлена розсписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

          Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          А ч.2 ст.625  Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

         Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 31.03.2006 року в простій письмовій формі уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_3 гроші в сумі 19250 гривень, які зобов'язувалася повернути готівкою до 31.03.2009 року, а у випадку не повернення позикодавцю суми позову, позичальник зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу та три проценти річних від простроченої суми. Підтвердженням укладення договору позики та його умов є представлені позивачем договір позики грошей та розсписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем вищевказаної грошової суми та строк її повернення. Доказів повернення боргу відповідач суду не надала, а посилання на те, що вона перебувала у трудових відносинах з позивачем є безпідставними, так як згідно наданої відповідачем ксерокопії трудової книжки (а.с.16-17) вона перебувала у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_5 і це підтверджується розпискою про повернення саме ОСОБА_5 1000 гривень в рахунок сплати боргу (а.с.18).

          Оцінюючи докази по справі суд вважає, що договір позики, який сторони уклали в письмовій формі є підставою для часткового задоволення позову в межах зазначеного договору.

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050,625 Цивільного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

          Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19250 грн. 00 коп. боргу та 577 грн. 50 коп. процентів річних від простроченої суми боргу, а всього стягнути 19827 (дев»ятнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 50 коп.

          Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 198 (сто дев»яносто вісім) грн. 27 коп. в рахунок відшкодування понесених ним витрат по сплаті державного мита та 30 (тридцять) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                   Суддя: