Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа №2-5356/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Кучиної Н.Г.

при секретарі Цимбалюк А.І.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення коштів за вкладом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду з позовною заявою до ПАТ «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк» про стягнення коштів за вкладом.

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що 18 липня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № ВДД-6773-1. Відповідно до якого відповідач прийняв від позивача суму вкладу в розмірі 10700 ЄВРО на строк 15 місяців, тобто до 18 жовтня 2009 року, з зобов'язанням повернути цю суму та проценти на неї з розрахунку 10 % річних. 28 жовтня 2009 року ОСОБА_1 письмово звернулась до банку з вимогою повернути належну їй грошову суму, на що вона отримала відмову. Просить суд, стягнути з відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 11505 ЄВРО., проценти за період користування її грошовими коштами після закінчення дії договору та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..

Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечив проти стягнення основної суми вкладу, однак заперечив проти нарахування відсотків на вклад, починаючи з 18 жовтня 2009 року по дату, якій передує повернення вкладу, з розрахунку 10% річних. Так, сторони дійсно уклали договір банківського вкладу з позивачем 18 липня 2008 року. Згідно даного договору позивач вніс грошові кошти в сумі 10700 ЄВРО, строком до 18 жовтня 2009 року з процентною ставкою 10 % річних. 12 лютого 2009 року Постановою Правління Національного банку України № 68 запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців. Постановою НБУ № 450 від 05 серпня 2009 року «Про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк».

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право приймати вклади від юридичних та фізичних осіб.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № ВДД-6773-1. Відповідно до якого відповідач прийняв від позивача суму вкладу в розмірі 10700 ЄВРО на строк 15 місяців, тобто до 18 жовтня 2009 року, з зобов'язанням повернути цю суму та проценти на неї з розрахунку 10 % річних.

Дана обставина стверджується дослідженою в судовому засіданні ощадною книжкою, з якої вбачається, що на депозитному рахунку згідно договору № ВДД-6773-1 в ОСОБА_1 знаходяться кошти в розмірі - 11505 ЄВРО (а.с.5)

Відповідно до п. 1,10 договору суму вкладу банк зобов'язаний повернути 18 жовтня 2009 року ( а.с.4).

Таким чином, строк дії договору завершився 18 жовтня 2009 року, однак вклад ОСОБА_1 не був повернутий.

Відповідно до п. 8 договору банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_1 він 28 жовтня 2009 року письмово звернувся до тимчасового адміністратора КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, з проханням повернути її вклад, оскільки строк дії договору завершено ( а.с. 6).

Однак на звернення позивача їй було відмовлено.

На момент звернення позивача до суду, сума боргу відповідача перед позивачем по договору банківського вкладу № ВДД-6773-1 від 18 липня 2008 року складає 11505 ЄВРО 00 центів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу після закінчення терміну, встановленого договором.

В судовому засіданні було встановлено, що дія договору між позивачем та відповідачем закінчилась 18 жовтня 2009 року, що підтверджується п. 1,10 договору. Однак, банком не виконано своїх зобов'язань по поверненню вкладу.

Таким чином, відмова повернути позивачу належний йому вклад є порушенням умов договору і прав позивача, як власника.

Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до відносин, які регулюються Законом України „Про захист прав споживачів" належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Верховний Суд України в „Узагальненні практики вирішення судами спорів, що виникають із договорів про надання громадянам фінансово - кредитних послуг недержавними структурами підприємницької діяльності" від 01 грудня 1997 року також звертає увагу на те, що правовідносини в справах за позовами громадян до комерційних банків про стягнення внесених сум та нарахованих дивідендів регулюються загальними нормами зобов'язального права, відповідними актами, що регулюють діяльність кожної з цих структур, укладеними договорами про надання послуг і при вирішенні таких справ слід враховувати положення вищевказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року „ Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18 грудня 2009 року, згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення суми вкладу в розмір 113951,24 грн., що еквівалентна сумі 11505 ЄВРО, з розрахунку на день ухвалення рішення по офіційному курсу Національного банку України гривні до ЄВРО, яка була внесена на депозит знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до повного задоволення.

Що стосується посилання представника відповідача з метою обґрунтування неможливості виконання грошових зобов'язань на постанову Правління НБУ від 05. 08.2009 року 450 „ Про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ КБ Захід інкомбанк", згідно з якою в банку запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст.75,85 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року № 2121-Ш Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платежу спроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Але, відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 року № 2121-Ш у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами та їх іменних рахунках у байку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо податків та зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність" N 2121-Ш, 07.12.2000 року з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Таким чином, мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади щодо його майнових зобов'язань.

Дана постанова не може бути визнана такою, що відповідає діючому законодавству. Постанова суперечить Цивільному Кодексу України, Закону України „ Про банки та банківську діяльність", Закону України „ Про Національний банк".

Постанова суперечить ст.1060 ЦК України, згідно з якою банк зобов'язаний видати вклад на умовах повернення вкладу після закінчення терміну, встановленого договором.

Відповідно до ст. 8 Конституції України нормативно - правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні їй відповідати

Відповідно до ст. 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність" нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам, і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно - правові акти Нацбанку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Мінюсті і набирають чинності відповідно до законодавства.

Таким чином, оскільки дана Постанова Національного банку України суперечить вимогам статті 1060 ЦК України, яка має вищу юридичну силу. Вказана постанова не є обов'язковою до виконання, оскільки вона не зареєстрована у Міністерстві юстиції України, згідно вимог Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493\92 „ Про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

Тому дані посилання представника відповідача суд вважає безпідставними і не може взяти їх до уваги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту прав позивача шляхом стягнення на користь позивача суми грошових коштів в розмірі 113951,24 грн., що еквівалентні сумі 11505 ЄВРО, з розрахунку на день ухвалення рішення по офіційному курсу Національного банку України гривні до ЄВРО, які перебувають на депозиті у ПАТ „Західінкомбанк"

Що стосується позовної вимоги про стягнення процентів за період користування коштами позивача без договору, то в цій частині, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні, виходячи з наступного.

Пунктом 2 договору банківського вкладу № ВДД -6773-1 від 18 липня 2008 року, укладеному між сторонами передбачено, що нарахування процентів на банківський вклад закінчується в день, який передує поверненню грошових коштів, а відтак вимога про нарахування та виплату процентів за вказаний період є безпідставною.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується в дохід держави пропорційно до задоволеної частини.

Таким чином, з ПАТ „Західінкомбанк" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1139,51 грн..

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні квитанції № OS3185405 від 18 березня 2010 року позивачем при подачі позову до суду, були оплачені витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в суду в сумі 120 грн..

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.391,526,629,1060 ЦК України, ст. 47,56,75, 85 Закону України „ Про банки і банківську діяльність" ст.ст. 10,60,208-209,212-215,218,226,294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення коштів за вкладом - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 113951 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 24 коп., що еквівалентна сумі 11505 ЄВРО, з розрахунку на день ухвалення рішення по офіційному курсу Національного банку України гривні до ЄВРО.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь держави державне мито в розмірі 1139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 51 коп..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк установлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом поданням протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржено й без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк із дня проголошення рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_3