Номер провадження: 22-ц/785/416/16

Головуючий у першій інстанції

Бучацька А. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Коноваленко Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами, пені, 3% річних від простроченої суми, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 9 жовтня 2013 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 8 квітня 2011 року уклала з ОСОБА_4 в порядку новації договір позики грошових коштів, за яким передала у власність боржнику грошові кошти в сумі 420000,00 грн. під зобов'язання повернення коштів у строк до 20 липня 2011 року зі сплатою пені в розмірі 1% від неповернутої суми за кожен день прострочення, на підтвердження надано розписку. Посилаючись на часткове повернення боргу, позивач ОСОБА_3 після уточнення 23 грудня 2013 року вимог просила стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 328400,00 грн., пеню в сумі 3038024,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 116493,14 грн., проценти за користування коштами в сумі 68127,84 грн., судові витрати в сумі 3441,00 грн. (т.1 а.с.2-6, 62-63).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав (т.1 а.с.127-128).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 24 лютого 2014 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_5 (т.1 а.с.177-176).

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2014 року, в позові відмовлено (т.1 а.с.290-293, т.2 а.с.29-32).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.55-57).

При новому розгляді справи позивач ОСОБА_3 вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, звернувшись 19 лютого 2015 року до суду з зустрічним позовом, просив визнати недійсним укладений між ним та ОСОБА_3 договір від 8 квітня 2011 року позики грошових коштів з підстав не отримання грошових коштів в сумі 420000,00 грн. (т.2 а.с.103-104).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 31 березня 2015 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом (т.2 а.с.134).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову не визнала.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір від 8 квітня 2011 року позики грошових коштів (т.2 а.с.179-180).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Неправильність рішення суду апелянт мотивувала неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що між ОСОБА_4., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мав місце договір від 26 травня 2010 року про спільну діяльність щодо вирощування сільськогосподарської продукції, на виконання якого ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вкладні ними у спільну діяльність грошові кошти, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову. Вважаючи встановленим, що 8 квітня 2011 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 420000,00 грн. не передавались, суд задовольнив зустрічний позов та визнав укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір позики від 8 квітня 2011 року грошових коштів недійсним.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає встановленим такі факти та відповідні ним правовідносини.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ст.1130 ЦК України). За змістом даної норми матеріального права у разі задоволення майнових потреб учасників цивільних відносин виникає необхідність об'єднання їх зусиль та майна для досягнення певної мети. Причини такої кооперації можуть бути різними, як то брак коштів, відповідних засобів, технологій тощо. Правовою формою опосередкування коопераційних відносин є договір про спільну діяльність, сторонами якого можуть бути фізичні та юридичні особи, який в силу консенсуальності вважається укладеним після досягнення згоди сторін.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі й координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦКУкраїни).

26 травня 2010 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність у формі контракту щодо сільськогосподарської продукції, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надали грошові кошти, а ОСОБА_4 земельну ділянку, посівний матеріал, техніку. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, що відповідали положенням статей 1130, 1131 ЦК України. У березні-квітні 2011 року сторони дійшли згоди щодо припинення спільної діяльності. На виконання домовленості витрати та збитки, яких, зокрема, зазнала ОСОБА_3 в наслідок розірвання контракту щодо сільськогосподарської продукції, було визначено рівними 420000,00 грн., які ОСОБА_4 зобов'язався відшкодувати, надавши 8 квітня 2011 року боргову розписку як новацію свого зобов'язання (т.1 а.с.33-35, 233-258, 261).

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ч.2 ст.604 ЦК України).

Новація боргу у позикове зобов'язання передбачена статтею 1053 ЦК України, за змістом якої за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (статті 1047 цього Кодексу).

Таким чином, за домовленістю сторін припинилися зобов'язання за договором від 26 травня 2010 року про спільну діяльність в порядку новації шляхом заміни 8 квітня 2011 року первісного зобов'язання новим зобов'язанням між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме заміни витрат та збитків в загальній сумі 420000,00 грн. за договором про спільну діяльність позиковим зобов'язанням ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 борг в сумі 420000,00 грн. в строк до 20 липня 2011 року. На підтвердження заміни первісного зобов'язання позиковим зобов'язанням та його умов надано розписку ОСОБА_4 на 420000,00 грн., що підлягали поверненню ОСОБА_3 до 20 липня 2011 року (т.1 а.с.261).

На виниклі в порядку новації позикові зобов'язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поширюються положення статей 1046-1053 ЦК України, що регулюють позику.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст.1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, від зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

За змістом розписки від 8 квітня 2011 року, що у сенсі положень частини 2 статті 1047 ЦК України підтверджує позикові зобов'язання та умови таких, ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 420000,00 грн., які зобов'язався повернути в повністю до 20 липня 2011 року; в разі затримки повернення боргу зобов'язався сплатити пеню в розмірі 1% від суми, взятої в позику, за кожен день прострочення (т.1 а.с.7-8 копія, 261 оригінал).

Позов ОСОБА_3 пред'явлено 9 жовтня 2013 року, уточнено 23 грудня 2013 року. ОСОБА_3 просила стягнути борг, пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення, проценти на рівні облікової ставки НБУ, 3% річних від простроченої суми. Вимоги заявлено, розрахунок пені, процентів, 3% річних проведено станом на 23 грудня 2011 року, відтак, в силу положень статті 303 ЦПК України в порядку апеляційного провадження в справі справа переглядається в межах заявлених вимог (т.1 а.с.2-6, 62-64).

Індекс інфляції в суді в першої інстанції не заявлявся, відповідно, відсутні процесуальні підстави на стадії апеляційного перегляду справи стягувати борг з урахуванням індексу інфляції, як то просить апелянт в апеляційній скарзі, рівно як і розглядати вимоги щодо процентів, пені, 3% річних поза періодом уточнення вимог, тобто після 23 грудня 2013 року. Дане не позбавляє ОСОБА_3 процесуального права заявити в іншому провадженні вимоги про стягнення інфляційних втрат, а також процентів, пені, 3% річних за період після 23 грудня 2013 року тощо.

Так, із аналізу матеріалів справи, пояснень сторін, свідків, письмових доказів встановлено, що ОСОБА_4 мав повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 420000,00 грн. до 20 липня 2011 року, повернув 21 липня 2011 року грошові кошти в сумі 100000,00 грн., 26 серпня 2011 року грошові кошти в сумі 100000,00 грн., 19 жовтня 2011 року грошові кошти в сумі 100000,00 грн. (т.1 а.с.64).

Таким чином, неповернута сума грошових коштів рівна 120000,00 грн. (420000,00 грн. - 100000,00 грн. = 320000,00 грн. - 100000,00 грн. = 220000,00 грн. - 100000,00 грн. = 120000,00 грн.), з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню борг за позиковим зобов'язанням в сумі 120000,00 грн.

Розмір процентів за користування коштами підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України.

За даними Національного банку України показники облікової ставки НБУ наступні: з 10 серпня 2010 року - 7,75%; з 23 березня 2012 року - 7,5%; з 10 червня 2013 року - 7,0%; з 13 серпня 2013 року - 6,5%.

Таким чином, з 21 липня 2011 року по 22 березня 2012 року (244 дні) діяла облікова ставка НБУ 7,75%; з 23 березня 2012 року по 9 червня 2013 року (443 дні) діяла облікова ставка 7,5%; з 10 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року (63 дні) діяла облікова ставка 7,0%; з 13 серпня 2013 року по 23 грудня 2013 року (133 дні) діяла облікова ставка 6,5%.

Розрахунок процентів (ч.1 ст.1048 ЦК України) наступний:

за період з 21 липня 2011 року по 26 серпня 2011 року: 320000,00 грн. х 7,75% : 365 днів х 37 днів : 100 =2513,97 грн.;

за період з 27 серпня 2011 року по 19 жовтня 2011 року: 220000,00 грн. х 7,75% : 365 днів х 53 дні : 100 = 2475,75 грн.;

за період з 20 жовтня 2011 року по 22 березня 2012 року: 120000,00 грн. х 7,75% : 365 днів х 154 дні : 100 = 3923,84 грн.;

за період з 23 березня 2012 року по 9 червня 2013 року: 120000,00 грн. х 7,5% : 365 днів х 443 дні : 100 = 10923,29 грн.;

за період з 10 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року: 120000,00 грн. х 7,0% : 365 днів х 63 дні : 100 =1449,86 грн.;

за період з 13 серпня 2013 року по 23 грудня 2013 року включно: 120000,00 грн. х 6,5% : 365 днів х 133 дні : 100 = 2842,19 грн.,

а всього за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в загальній сумі 24128,90 грн.(2513,97 + 2475,75 + 3923,84 + 10923,29 + 1449,86 + 2842,19 = 24128,90 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню проценти за користування коштами за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в загальній сумі 24128,90 грн.

Розрахунок 3% річних від простроченої суми (ч.2 ст.625 ЦК України) наступний:

за період з 21 липня 2011 року по 26 серпня 2011 року: 320000,00 грн. х 3% : 365 днів х 37 днів : 100 = 973,15 грн.;

за період з 27 серпня 2011 року по 19 жовтня 2011 року: 220000,00 грн. х 3% : 365 днів х 53 дні : 100 = 958,36 грн.;

за період з 20 жовтня 2011 року по 23 грудня 2013 року: 120000,00 грн. х 3% : 365 днів х 793 дні : 100 = 7821,37 грн.,

а всього за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в загальній сумі 9752,88 грн.(973,15 + 958,36 + 7821,37 = 9752,88 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 оку включно в загальній сумі 9752,88 грн.

За змістом розписки від 8 квітня 2011 року пеня за порушення боржником зобов'язання визначена рівною 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (договір позики, ч.3 ст.549 ЦК України).

Розрахунок пені за порушення зобов'язання наступний:

за період з 21 липня 2011 року по 26 серпня 2011 року: 320000,00 грн. х 1% х 37 днів : 100 = 118400,00 грн.;

за період з 27 серпня 2011 року по 19 жовтня 2011 року: 220000,00 грн. х 1% х 53 дні : 100 = 116600,00 грн.;

за період з 20 жовтня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно: 120000,00 грн. х 1% х 793 дні : 100 = 951600,00 грн.,

а всього пеня за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року в загальній сумі 1186600,00 грн.(118400,00 + 116 600,00 + 951600,00 = 1186600,00 грн.).

Зам змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір пені за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року в сумі 1186600,00грн. значно перевищує розмір збитків (120000,00 грн. борг + 24128,90 грн. проценти = 144128,90 грн.). Відтак, зважаючи на значне перевищення розміру пені розміру збитків, на ризики, які були обумовлені спільною діяльністю по вирощуванню сільськогосподарської продукції, матеріальне становище боржника ОСОБА_4 тощо, розмір пені розумним та справедливим є визначити до стягнення в порядку застосування частини 3 статті 551 ЦК України в сумі 100000,00 грн.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню пеня за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включено в загальній сумі 100000,00грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання договору позики грошових коштів недійсним заявлено з підстав неодержання грошових коштів в сумі 420000,00 грн. від ОСОБА_3 (ч.1 ст.1051 ЦК України). Однак в даному випадку має місце новація узгодженого між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 боргу в сумі 420000,00 грн. за договором від 26 травня 2010 року про спільну діяльність щодо вирощування сільськогосподарської продукції у позикове зобов'язання в сумі 420000,00 грн., за яким ОСОБА_4 зобов'язався повернути до 20 липня 2011 року ОСОБА_3 420000,00 грн. Відтак, обставини щодо одержання чи не одержання ОСОБА_4 8 квітня 2011 року від ОСОБА_3 420000,00 грн. з'ясуванню не підлягають, правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання 9 жовтня 2013 року позовної заяви в сумі 3441,00 грн., за подання 23 квітня 2014 року апеляційної скарги в сумі 1827,00 грн., за подання 28 липня 2014 року касаційної скарги в сумі 2557,80 грн., за подання 3 липня 2015 року апеляційної скарги в сумі 1827,00 грн., а всього 9250,62 грн. (т.1 а.с.1, 310, т.2 а.с.42, 184).

На користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 підлягають присудженню пропорційно до розміру задоволених вимог понесені нею та документально підтвердженні судові витрати на сплату судового збору за подання 9 жовтня 2013 року позовної заяви в сумі 2538,82 грн. (1% від задоволених вимог на загальну суму 253881,78 грн.), за подання 23 квітня 2014 року апеляційної скарги в сумі 1269,41 грн. (ставка 50%), за подання 28 липня 2014 року касаційної скарги в сумі 1777,17 грн. (ставка 70%), за подання 3 липня 2015 року апеляційної скарги в сумі 1269,42 грн. (ставка 50%), а всього судові витрати в загальній сумі 6854,82 грн.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами, пені, 3% річних від простроченої суми - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за договором позики борг в сумі 120000 грн. 00 коп., проценти за користування коштами за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в сумі 24128 грн. 90 коп., 3% річних від простроченої суми за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в сумі 9752 грн. 88 коп., пеню за період з 21 липня 2011 року по 23 грудня 2013 року включно в сумі 100000 грн. 00 коп., а всього в загальній сумі 253881 грн. 78 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальній сумі 6854 грн. 82 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич