Справа № 127/18763/15-ц Провадження № 22-ц/772/846/2016Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.

Категорія 27Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Маркевич Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 04.07.2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (надалі - банк) укладено кредитний договір № ML-В02/064/2008, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 67 700,50 доларів США зі строком повернення до 04 липня 2024 року, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. В забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідачі належним чином не виконують, у зв'язку з чим, станом 23 липня 2015 року утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку у загальній сумі 68 396, 20 доларів США, що в еквіваленті становить 1 505 537,10 грн. з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 68 396,20 доларів США, пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 138 790, 21 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-В02/064/2008 від 04.07.2008 року в розмірі 68 396, 20 доларів США, що еквівалентом на 23.07.2015 року становить 1 505 537, 10 грн. та суму пені в розмірі 50 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту, на яку нарахована пеня. При цьому місцевим судом, з урахуванням істотних обставин, зменшено розмір пені.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.07.2008 року між ОСОБА_2 та Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «ОТП Банк» укладено кредитний договір № МL-В02/064/2008.

За умовами договору ЗАТ «ОТП Банк» надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 67 700, 50 доларів США зі строком повернення до 04 липня 2024 року, а останній зобов'язався повернути кошти, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі.

Згідно з п.п. 1.5.1. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися Відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені кредитним договором.

Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування позиковими коштами, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 1% від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи підписанням кредитного договору сторони домовилися, що в них використовується плаваюча процентна ставка, яка складається з перемінної частини - FIDR та фіксованого відсотку, яка підлягає корегуванню шляхом зміни розміру ставки FIDR в порядку, передбаченому сторонами в п.п. 1.4.1.1.3, 1.4.1.2., 4.1.1.4., та в залежності від вартості строкових депозитів фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Згідно п.п. 1.4.1.1. - 1.4.1.5 кредитного договору плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов кредитного договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення визначеного 11/12 місячного періоду дії попереднього розміру плаваючої процентної ставки. З зазначених дат проценти нараховуються, виходячи із ставок FIDR, які діють на дату корегування, та фіксований відсоток з розрахунку 360/365 календарних днів у році.

30 квітня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовилися внести зміни та доповнення та викласти п. 3 частини № 1 кредитного договору в наступній редакції: на період з моменту підписання цього додаткового договору до 05 травня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка розмір та вид якої визначено умовами кредитного договору. На період з 05 травня 2009 року по 04 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 7% річних. На період з 05 жовтня 2009 року до повного погашення боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в наступному ромірі: фіксований відсоток 5,44% + FIDR. Вказаний додатковий договір містить застереження, що зазначений в графіку платежів розмір процентів може змінюватися у випадках, передбачених цим додатковим договором, а також п.п. 1.4. (з підпунктами), 1.5, 1.2., 1.8., 1.9. кредитного договору.

20 вересня 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 04.07.2008 року, за умовами якого сторони домовилися викласти п. 3 кредитного договору в наступній редакції: з 20 вересня 2013 року та до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка в розмірі 0,00%.

З вказаними умовами договору ОСОБА_2 погодився, оскільки підписав договір та не оскаржив його в установленому законом порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, здійснив видачу кредитних ресурсів у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_2 належним чином не виконуються, зокрема не виконується графік погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків, а також сплати пені та штрафу, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань.

Станом на 23.07.2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 68 396, 20 доларів США, що в еквіваленті на 23.07.2015 року становить 1 505 537, 10 грн., нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту складає 138 790, 21 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору № МL-В02/064/2008 від 04.07.2008 р. укладено договір поруки № SR-B02/064/2008 від 04.07.2008 р. між Банком та ОСОБА_3.

Поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 його зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Також п.п.1.2. договору поруки передбачено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно з п.п. 3.1. договору поруки у випадку невиконання Позичальником боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором, Поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати надіслання Банком відповідної письмової вимоги за адресою, вказаною в договорі поруки.

Вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором за вих. № 01071502 від 01.07.2015 року направлені ОСОБА_3, однак в зазначений строк умови договору поручителем не виконані.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/№ від 10 грудня 2010 року, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № МL-В02/064/2008 від 04.07.2008р. укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачами були істотно порушені зобов'язання за кредитним договором, а тому з відповідачів вірно стягнуто на користь позивача заборгованість за цим договором та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У роз'ясненнях, які містяться у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Судом першої інстанції вірно враховано майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, при цьому судом першої інстанції враховано не лише інтереси відповідачів, але й відсутність негативних наслідків для позивача через зменшення розміру пені, тому, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені.

Посилання ОСОБА_2 на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту є необгрунтованим, не приймаються до уваги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів відповідач суду не надав.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на збільшену позивачем відсоткову ставку, яку було застосовано при нарахуванні заборгованості, а тому розрахунок, на думку апелянта, є необгрунтованим.

Проаналізувавши розрахунки, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, колегія суддів вважає, що розрахунки заборгованості позичальника відповідають вищевказаним умовам кредитного договору, з яким погодився ОСОБА_2, уклавши цей договір, а в подальшому, уклавши додаткові договори до кредитного договору, наведені вище.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) С.К.Медвецький

(підпис) В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: