ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 905/1775/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" та касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року у справі № 905/1775/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ, до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, про стягнення заборгованості за кредитним договором № KKPOSKD 040.33 від 07.11.2013 у розмірі 7 684 903,63 дол. США,

за участю представників сторін:

позивача - Горячих Я.О. (дов. № 1 від 23.12.15);

відповідача - Скляревська Н.О. (дов. № в.о.Н-01/798 від 22.04.15),

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року позивач ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ДП "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості за кредитним договором № KKPOSKD 040.33 від 07.11.13 у розмірі 7 684 903,63 дол. США.

Вказував, що 07.11.13 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (кредитором) та ДП "Донецька залізниця" (позичальником) був укладений кредитний договір № ККPOSKD.991040.033, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 6 690 965,85 доларів США зі сплатою 10,5 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевою датою повернення кредиту до 06.11.16, а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині дотримання строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 6 960 965,85 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 56 069,14 доларів США поточної заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 546 674,21 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 121 194,43 долари США пені, а всього - 7 684 903,63 доларів США.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2015 року (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. - головуючого, Агапов О.Л., Склярук О.І.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнуто з ДП "Донецька залізниця" на корить ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" 6 960 965,85 доларів США заборгованості за кредитом, 54 066,68 доларів США поточної заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 546 674,21 доларів США простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 71 909,32 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтовані посиланнями на ту обставину, що позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в іноземній валюті - доларах США, що є порушенням вимог ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'зань".

У касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 526, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в скасованій частині нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Донецька залізниця", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 16, 212, 525, 526, 527, 530, 611, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1052 ЦК України та ст.ст. 22, 33, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.11.13 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (кредитором) та ДП "Донецька залізниця" (позичальником) був укладений кредитний договір № ККPOSKD.991040.033, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 6 690 965,85 доларів США зі сплатою 10,5 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевою датою повернення кредиту до 06.11.16, а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 6 690 965,85 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особливому рахунку № 20632025406197, відкритому ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" для обліку заборгованості позичальника за кредитним договором.

20.08.15 позивач направив відповідачу повідомлення № 5513 в якому вказав про наявність заборгованості позичальника за кредитним договором в сумі 7 641 386,98 доларів США з яких: 6 690 965,85 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 26 032,11 доларів США поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 546 674,21 доларів США прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 107 714,81 долари США пені та вимагав повернути всю суму заборгованості в строк до 28.08.15.

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Положеннями ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторонами передбачено, що банк на свій розсуд має право здійснити одностороннє розірвання договору з направленням позичальникові повідомлення.

Враховуючи порушення відповідачем зазначених вище норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті.

Крім того, п. 6.3 кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 121 194,43 долари США.

Приписами ст. 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93 встановлено, що використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України можливо за наявністю відповідної ліцензії.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 253 від 18.11.11 та додатку до неї не вбачається права банку на отримання штрафних санкцій в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.15 у справі № 909/660/14.

Встановивши, що позивач здійснив нарахування пені не в національній валюті України - гривні, а в іноземній валюті - доларах США, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні вимог про стягнення пені.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про те, що сума нарахованої пені в розмірі 120 295,79 доларів США була сформована шляхом складання суми пені за кожен день прострочення виконання відповідачем зобов'язань, що в еквіваленті з врахуванням конвертації валюти становить 2 577 421,75 грн., тому судами безпідставно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення пені, не заслуговують на увагу суду, оскільки в прохальній частині позовної заяви банк просив стягнути пеню не в національній валюті, а в іноземній - доларах США.

Посилання касаційної скарги ДП "Донецька залізниця" на ту обставину, що неотримання ним вимоги позивача про дострокове повернення кредиту свідчить про ненастання терміну повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, не заслуговують на увагу суду у зв'язку з тим, що звернення позивача до суду з даним позовом є способом захисту його порушених прав, а дострокове повернення позичальником всієї суми заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційних скарг правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" та касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року у справі № 905/1775/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, будинок 25, код ЄДРПОУ 36470620) в дохід Державного бюджету України 87 696 грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість гривень, 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик