РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"12" липня 2006 р. |
Справа № 14/223-2848 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, 46000
до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про зупинення видаткових операцій на рахунках.
За участю представників сторін:
позивача: Хома І.О. - довіреність №17144/7/10-015 від 16.03.06р.;
Переймибіда Р.Б. - довіреність №15497/7/10-015 від 16.03.06р.
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль про, з врахуванням уточнень позовних вимог, зупинення до 01.07.2007р. видаткових операцій на рахунках відповідача, відкритих в ТОД АППБ “Аваль” та ТФ ВАТ КБ “Хрещатик”.
Свої позовні вимоги, підтриманні в судовому засіданні його повноважним представником, заявник мотивував недотриманням відповідачем правил відчуження активів, передбачених пп. 8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-З. Порушення вимог законодавчих актів, на думку податкового органу, полягало в укладенні приватним підприємцем із ТОВ “Відона” договору від 27.04.2006р., за яким відповідач виступив майновим поручителем - іпотекодавцем майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди на це податкового органу.
В судове засідання, призначене на 12.07.2006р. представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України.
Клопотання приватного підприємця про відкладення розгляду справи, судом відхилене за необґрунтованістю його доказами та приписами статті 77 ГПК України.
З наведених підстав справа розглядається за наявними в ній матеріалами, за правилами ст.75 ГПК України., без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у засіданні, суд встановив наступне.
28.03.2006р. податковим керуючим складено Акт опису активів Приватного підприємця ОСОБА_1, на які поширюється право податкової застави за № НОМЕР_1, на загальну суму 68 730,72 грн., а саме описано приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 4242,7 м. кв. та лінію по виробництву вермішелі швидкого приготування (2 шт.) і упаковочні машини (4 шт.).
На підставі повідомлення, виданого Тернопільською ОДПІ від 25.04.2006р. №НОМЕР_2, працівниками податкової служби проведено перевірку стану збереження відповідачем активів, які перебувають у податковій заставі. За її результатами, складено відповідний Акт № НОМЕР_3.
Згідно з змістом Акту № НОМЕР_3, та висновків перевіряючих викладених у ньому, відповідачем допущено порушення пп. 8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-З (далі -Закон №2181).
Дане правопорушення полягало в укладені Приватним підприємцем ОСОБА_1 (в період поширення на його активи права податкової застави, без згоди податкового органу) наступних угод :
1. Договору б/н від 27.04.2006р. з ВАТ КБ “Хрещатик” про внесення змін до договору іпотеки від 27.12.2004р.
2. Договору від 02.01.2006р. з ТОВ “Відона” про надання фінансової допомоги в сумі 500 000грн.
На підставі матеріалів податкової перевірки, начальником ТВПМ УПМ ДПА в Тернопільській області 26.06.2006р. оформлене подання про застосування адміністративного арешту активів підприємця ОСОБА_1, за наслідками розгляду якого начальником Тернопільської ОДПІ 27.06.2006р. прийнято рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача та направлено позовну заяву про його застосування, котра і є предметом розгляду по даній справі.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як слідує із наявних у справі матеріалів, для забезпечення виконання позичальником кредитного договору № НОМЕР_4, укладеного між ВАТ КБ “Хрещатик” м. Київ, в особі директора Тернопільської філії банку та ТОВ “Відона” м. Тернопіль, того ж дня, між банківською установою та відповідачем у справі -приватним підприємцем укладено іпотечну угоду.
Відповідно до договору іпотеки підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець) заставлено приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 846,80 м. кв.
У зв'язку із внесенням змін в кредитний договір щодо терміну проведення розрахунку, 27.04.2006р. було внесено відповідні зміни і до договору іпотеки.
Як вбачається з позовних матеріалів, 02.01.2006р. між підприємцем ОСОБА_1 і ТОВ “Відона” м. Тернопіль укладено договір про фінансову допомогу, за умовами якої відповідач зобов'язувався надати іншій стороні безвідсоткову допомогу в сумі 500 000 грн., з кінцевим терміном повернення до 29.12.2006р..
У відповідності до наданих позивачем платіжних доручень, на виконання зазначеного договору ТОВ “Відона” отримало 29 713,61 грн..
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України сторони повинні довести належними і допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Однак, позивачем не доведено належним чином факту порушення підприємцем ОСОБА_1 правил відчуження активів, встановлених пп. 8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону №2181, при вчиненні вищезгаданих правочинів від 27.04.2006р та 02.01.2006р., а відтак і підстав для застосування адмінарешту.
Згідно з пп. 9.1.2 п.9.1, п.п.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону №2181, а також р.5,6 прийнятого на виконання його положень Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПА України №386 від 25.09.2001р. та зареєстрованого в Мінюсті 05.10.2001р. за № 25-212/1667-6050, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду, в тому числі у випадку порушення платником податку правил відчуження активів, визначених пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
У відповідності до пп. 8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону №2181, пп. 5.1 вищеназваного Порядку, підставою для звернення до суду із заявою про зупинення операцій на рахунку платника податків є використання ним об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів, без письмового погодження з податковим органом.
До перелічених операцій оспорювані позивачем угоди не належать.
Зокрема договір від 27.04.2006р., укладений відповідачем з ВАТ КБ “Хрещатик”, сам по собі не передбачає застави нерухомого майна, а лише змінює попередню редакцію п.1.1 основного договору іпотеки від 27.12.2004р., порушень при заключені якого зі сторони відповідача податковим органом не виявлено.
Крім того, згідно із ст.ст.546,553-559,572-593 ЦК України, Законів України “Про заставу”, “Про іпотеку” застава (іпотека) є самостійним як і порука засобом забезпечення основного зобов'язання і, за приписами пп. 8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону №2181, не потребує погодження контролюючого органу.
Зазначеною нормою Закону №2181, не передбачено обов'язку платника податку отримати згоду позивача і на укладення договору про безвідсоткову, фінансову допомогу, частково надану під умову строкового повернення підприємцем ОСОБА_1 товариству “Відона”, котра (на відміну від інвестицій) не передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти.
Доводи податкового органу про те, що саме на підставі договору від 27.04.2006 року відповідач по справі виступив майновим поручителем -Іпотекодавцем, його змістом не підтверджуються та спростовуються приписами статті 17 Закону України „Про іпотеку” (далі -Закон).
Крім того, статтею 3 даного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору ( пунктом 9.1 кредитного договору його контрагенти обумовили, що останній діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; договором іпотеки від 27.12.2004 року обумовлено, що право іпотеки, і відповідно Договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання забезпеченого іпотекою).
Посилання відповідача про те, що обтяження нерухомого майна іпотекою не зареєстровано в порядку, встановленому законодавством, суд оцінює з врахуванням статті 4 Закону, якою обумовлено, що у разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
За таких обставин в сукупності , в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення - 20.07. 2006р.- через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко