Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

Справа № 2-5221/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Савченко Г.В.,

при секретарі Діхтяр І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірних дій органів державного управління стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

05 липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.

В позові ОСОБА_1 зазначив, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006 року на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Але, відповідачем з 2006 року, всупереч вищезазначених Рішень Конституційного Суду України, нарахування провадились частково та в значно меншому розмірі ніж це встановлено Законом Украъни «Про соціальний захист дітей війни», що змушує позивачку звертатися із позовом до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, суду пояснив, що ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 встановлено, що пільги ді­тям війни, передбачені Закону України "Про соціальний захист дітей", запроваджуються з 1 січня 2006 року пое­тапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", але в 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей вій­ни".

З 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", законодавством не було визначено механізм розрахунку підвищення пенсії дітям війни.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом України "Про соціаль­ний захист дітей війни" проводиться із Державного бюджету України, а не з бю­джету Пенсійного фонду України, законодавчо закріплений порядок доплат від­шкодовується на централізованому рівні і сторони по даній справі позбавленні права на проведення виплат на своєму рівні. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", залишився неврегульованим.

Що стосується вимог за 2009 рік, то позивачу нарахування провадились відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни», в розмірі 49,80 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухав пояснення представника відповідача, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р., який набрав чинності 15.03.2006р., до ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р. пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 р. та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року, N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік

дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Вказаний текст хакону втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також протягом 2009 року

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач, відповідно до ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008, а також протягом всього 2009 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, аналізуючи у сукупності докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, але підлягають задоволенню, шляхом зобов’язання відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії та здійснити йому виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також протягом всього 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 81, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд –

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період часу, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також протягом всього 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Сторони протягом десяти днів мають право подати заяву про апеляційне оскарження рішення, після чого протягом двадцяти днів ними може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області.

Суддя