АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-13135/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Перцова В.А. .

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року м. Дніпропетровськ

26 жовтня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Перцової В.А.

Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Тернівського міського суду від 7 вересня 2010 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_6, комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що суд порушив вимоги норм матеріального права, не врахував встановлені обставини справи і надані докази, безпідставно застосував строк позовної давності.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 з 4 липня 1985 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, куди вона вселилась на підставі ордеру, виданого 24 червня 1985 року (т. 2 а. с. 189). Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 1 грудня 2008 року позивачка є власником вказаної квартири (т. 2 а. с. 109).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають в цьому ж будинку в квартирі № 22, яка розташована поверхом вище квартири позивачки. До лютого 2009 року ОСОБА_6 була наймачем квартири, а її син - ОСОБА_7 проживав в якості члена сім'ї наймача (т. 2 а. с. 209), а із зазначеного часу вказана квартира належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2009 року (т. 2 а. с. 89).

В позовній заяві, яка нею була подана до суду 11 травня 2008 року, позивачка ставила питання про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричинених їй внаслідок затоплення її квартири з вини відповідачів з листопада 2002 року по 17 січня 2005 року, і додала до заяви акти про затоплення від 11 листопада 2002 року, 2 грудня 2002 року, 13 серпня 2004 року та 17 січня 2005 року.

Доказів, які б підтверджували, що затоплення квартири позивачки 11 листопада 2002 року і 2 грудня 2002 року відбулося з вини відповідачів, суду не надано. В актах про затоплення, наданих позивачкою (т. 1 а. с. 6, 10), зафіксовано лише факт наявності слідів затоплення; будь-які причини затоплення в актах не зазначені.

Згідно акту від 13 серпня 2004 року, квартира позивачки була затоплена у зв'язку із пошкодженням шлангу під мийкою у квартирі, де проживають ОСОБА_6 і ОСОБА_7, який ними був придбаний самостійно (т. 1 а. с. 23). Ці обставини не заперечувала ОСОБА_6, підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В акті від 17 січня 2005 року зазначено, що 16 січня 2005 року квартиру позивачки затопили холодною водою мешканці квартири № 22 (т. 1 а. с. 37); причини затоплення в даному акті не вказані.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 5 січня 2007 року (т. 1 а. с. 47-69) встановити причини затоплення квартири позивачки згідно актів від 11 листопада 2002 року і 2 грудня 2002 року неможливо; причиною затоплення квартири згідно з актами від 13 серпня 2004року та 17 січня 2005 року можливо було пошкодження водопровідних та каналізаційних труб. Останній висновок зроблено лише на підставі того, що на момент огляду квартири № 22 в ванній кімнаті цієї квартири замінені каналізаційні труби.

У висновку експертизи, також, зазначено, що вартість ремонтно-поновлювальних робіт квартири позивачки становить 7 675 грн. При цьому, не визначено, які саме роботи відносяться до усунення пошкоджень внаслідок кожного із фактів затоплення квартири окремо.

З приводу відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок затоплення її квартири 11 листопада 2002 року та 2 грудня 2002 року позивачка вже зверталась до суду і ухвалою Тернівського міського суду від 8 лютого 2007 року її позовна заява була залишена без розгляду у зв'язку із неявкою позивачки (т. 1 а. с. 103). Дана ухвала оскаржена не була і набрала законної сили.

Враховуючи наведені обставини і докази, апеляційний суд вважає, що міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини у затопленні квартири позивачки відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 лише по акту 13 серпня 2004 року та відсутність доказів вини комунального підприємства "Тернівське житлово- комунальне підприємство" в затопленні її квартири, та, застосувавши строк позовної давності, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 257, 261, 265 ЦК України, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5

Доводи в апеляційній скарзі позивачки про те, що вона не пропустила строк позовної давності, оскільки, вперше звернулась до суду із позовом 5 березня 2003 року і подавала уточнену позовну заяву 3 грудня 2007 року, є необгрунтованими, оскільки, як було зазначено вище цей позов було подано відносно фактів затоплення квартири 11 листопада і 2 грудня 2002 року; уточнений позов було подано ОСОБА_5 13 грудня 2007 року, тобто, вже після залишення її позову без розгляду. Стосовно зазначеної уточненої позовної заяви суддею міського суду була постановлена ухвала від 14 січня 2008 року про повернення її позивачці (т. 1 а. с. 122).

Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на доведеність позовних вимог, так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо причин затоплення квартири позивачки у 2002 році і 17 січня 2005 року та вини відповідачів; висновки експертизи щодо можливої причини затоплення - пошкодження водопровідних та каналізаційних труб, носять характер припущення.

Суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України щодо змагальності сторін, на підставі наданих доказів, а позовну даність застосував, згідно із вимогами ч. З ст. 267 ЦПК України.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення міського суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тернівського міського суду від 7 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: