АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-8630/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Перцова В.А. .

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року м. Дніпропетровськ

12 жовтня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: ПерцовоїВ.А.

Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі: Коляда О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання частково договору недійсним, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково; визнано дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором №DNPOGK00000021 від 28 квітня 2006 року укладеного між ними з 12% до 22,73% річних неправомірними; визнано частково недійсними з 9 січня 2010 року умови цього договору, а саме: умови підпунктів "а", "б", "в" пункту 2.3.3; вирішено питання щодо судових витрат; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам норм матеріального права, при розгляді справи суд допустив порушення процесуальних норм.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 28 квітня 2006 року між ЗАТ (нині - ПАТ) КБ "ПриватБанк" (далі - Банк) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір (а. с. 15-16), згідно умов якого позивачка отримала кредитні кошти в сумі 120 000 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% за місяць з кінцевим терміном повернення кредиту 28 квітня 2026 року.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що відповідач має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом в обумовлених договором випадках. При цьому Банк повинен надіслати позичальнику письмове повідомлення про зміну цієї ставки за 20 днів вступу в чинність зміненої ставки.

Листом від 31 грудня 2008 року (а. с. 22), про який позивачка дізналась 26 березня 2009 року, а його копію отримала лише 24 квітня 2009 року, Банк повідомляв її про зміну умов кредитного договору відносно розміру відсоткової ставки за кредитним договором і встановлення цієї ставки з 1 лютого 2009 року розмірі 22,73% на рік.

Оскільки, відповідач, на порушення вимог ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.3.1. кредитного договору, не повідомив позивачку належним чином про прийняте рішення щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, та,

враховуючи, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 10 січня 2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4

Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом ст. 1056-1 ЦК України, п. 2.3.1. кредитного договору і п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" відносно повідомлення Банком про зміну розміру відсоткової ставки, та посилання в скарзі на право Банку ініціювати підвищення відсоткової ставки з повідомленням про це споживача протягом семи днів з дати її зміни, є безпідставними, так як, з 10 січня 2009 року, згідно вимог ст. 1056 ЦК України, Банк був позбавлений можливості це робити в односторонньому порядку, а відсоткова ставка за кредитним договором з позивачкою була ним підвищена з 1 лютого 2009 року. Те, що лист Банку про збільшення відсоткової ставки датовано 31 грудня 2008 року, не свідчить про право Банку збільшувати відсоткову ставку в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року.

В листі Банку не міститься відомостей про те, коли і ким прийнято рішення про зміну розміру відсоткової ставки, яким документом це підтверджується.

Необгрунтованим є і посилання в скарзі на те, що позивачка отримала лист Банку 31 грудня 2008 року, оскільки, будь-яких доказів цього відповідач суду не надав.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і те, що суд не врахував зміну найменування Банку, а саме, що його назва змінилась із Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", так як це не свідчить про зміну юридичної особи і необхідність заміни відповідача; представник ПАТ КБ "ПриватБанк" приймав участь у розгляді справи. За необхідності районний суд не позбавлений можливості вирішити питання щодо виправлення описки у найменуванні відповідача в установленому законом порядку.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: