Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“01” липня 2009 року Справа № 12/635-06
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Бондаренка В.П., судді Шепітько І.І., судді Лакізи В.В.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників:
прокурор - Бєлашов.А.М.
позивач за первісним позовом - Машкіна Л.А., довіреність № 19/03 від 12.01.09 року
1-й відповідач за первісним позовом - не з’явився
2-й відповідач за первісним позовом - не з’явився
3-й відповідач за первісним позовом - Зучек Є.Н., дов. № 274 від 08.04.09 року
третя особа за первісним позовом - не з’явився.
позивач за зустрічним позовом - Зучек Є.Н., дов. № 274 від 08.04.09 року
відповідач за зустрічним позовом - Машкіна Л.А., довіреність № 19/03 від 12.01.09 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання заступника прокурора Сумської області (вх. № 635С/1-10) та апеляційну скаргу Фонду державного майна України, м. Київ (вх. № 633С/1-10)
на рішення господарського суду Сумської області від 20.02.09 по справі № 12/635-06 (суддя Лущик М.С.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "SELMI", м. Суми
до 1. Комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", м. Суми
2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми
3. Фонду державного майна України, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумський області, м. Суми
про визнання права власності
та за зустрічним позовом Фонду державного майна України, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "SELMI", м. Суми
за участю прокурора Сумської області
про визнання права власності, -
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 року первісний позов задоволено частково. Визнано за Відкритим акціонерним товариством "SELMI" право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташованою за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташованою за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, які в технічному паспорті Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Суми, позначені літерами "А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х" та номером 1-4 розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а. В частині позовних вимог до Комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" провадження по справі припинено. В задоволенні зустрічного позову –відмовлено.
Прокурор не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційного подання прокурор посилається, зокрема, на те, що у відповідності до вимог ст. 121 Конституції України органи прокуратури здійснюють функцію представництва інтересів громадян і держави в судах. Статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” на органи прокуратури покладено обов’язок щодо представництва в суді інтересів держави у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. В ході загально наглядової перевірки на підставі звернення мешканців гуртожитку Новікової Н.В. та Маслової Н.Д. прокурору стало відомо про порушення норм житлового законодавства при приватизації ВАТ "SELMI". В зв’язку з чим, ним було оскаржено рішення господарського суду у вказаній справі в касаційному порядку шляхом вступу у справу в інтересах виконавчого комітету Сумської міської ради, який є відповідачем у даній справі.
Позивач за зустрічним позовом також не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ "SELMI" та задовольнити зустрічну позовну заяву Фонду державного майна України. В обґрунтування апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом посилається зокрема на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано те, що житлові будинки (гуртожитки), як об’єкти державного житлового фонду не підлягали та не підлягають приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”. Державний житловий фонд, який в процесі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство не передавався до комунальної власності, міг залишатися на балансі товариства та використовуватися з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права включення гуртожитків до статутного фонду законодавством не передбачалося.
Позивач за первісним позовом надав заперечення на апеляційне подання прокурора та апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом та просить суд рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 року по справі 12/635-06 залишити без змін, апеляційне подання прокурора Сумської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України на вказане рішення – без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень позивач за первісним позовом посилається зокрема на те, що він набув право власності на це майно в січні 1994 року. В 1993 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року та наказу Фонду державного майна України від 13.09.1993 року була розпочата приватизація позивача. Вона закінчилася 31 січня 1994 року, що підтверджується наказом Фонду державного майна України за № 3-АТ. Висновком № 4671 судово-економічної експертизи від 18.12.2008 року по постановленим до з’ясування питанням, надані відповіді, які повністю підтвердили позицію позивача за первісним позовом. Зокрема висновком експертизи підтверджується те, що нерухоме майно, що є предметом позову, ввійшло до статутного фонду позивача під час приватизації. Цей висновок підтверджує доводи позивача за первісним позовом про те, що факт включення майна, яке є предметом спору до його статутного фонду має правовий наслідок - зміну форми власності майна, що є предметом спору із державної на колективну. Позивач за первісним позовом також вважає, що судом першої інстанції дана правильна оцінка твердженням ФДМУ, а також тому що ФДМУ не надав жодного доказу в вигляді розпорядчого документу, листування, іншого способу повідомлення на адресу позивача, яким би ФДМУ з 1994 року здійснював управління майном, що є предметом спору, у спосіб, який визначений законодавством. На підставі викладеного, позивач за первісним позовом вважає доведеним факт правомірності набуття ним під час приватизації права власності на майно, яке є предметом спору, факт законного володіння цим майном.
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. апеляційне подання прокурора та апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом були прийняті до провадження та призначені до розгляду на 13.04.2009р.
Ухвалою колегії суддів від 13.04.2009р. апеляційне подання прокурора та апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом об’єднані в одне апеляційне провадження.
Представники першого та другого відповідачів, а також представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судові засідання не з’являлися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, перший та другий відповідачі відзиви на апеляційну скаргу та на апеляційне подання прокурора суду не надали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області надала відзив на апеляційну скаргу по справі, в якому зазначила про те, що Регіональне відділення ФДМУ по Сумській області ознайомившись з апеляційним поданням прокурора та апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2009 року № 12/635-06 повністю підтримує позовні вимоги ФДМУ за зустрічним позовом . Зокрема , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів. Таким чином, третя особа вважає, що житлові будинки, в тому числі і гуртожитки, як об’єкти державного житлового фонду не підлягали та не підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
В судове засідання 1 липня 2009р. представники першого відповідача, другого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору також в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що вказані сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом та апеляційне подання прокурора за їх відсутністю за наявними матеріалами справи.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши прокурора, представника позивача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом судова колегія встановила наступне.
Позивач подав позовну заяву про визнання за ним права власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток) цегляну п’ятиповерхову будівлю розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська 35, житлову будівлю (гуртожиток) розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева 22 та житлову будівлю (гуртожиток) цегляну чотирьохповерхову будівлю розташовану за адресою: м. Суми, Першотравнева 26; зобов’язати Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно.
15.01.2007 року позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог та просив визнати право власності за ним на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, б. 77-а та зобов’язати відповідача зареєструвати право власності.
27.05.2008 року позивач подав до суду доповнення та уточнення до позовної заяви № 25/197 від 26.05.2008 року, в якому просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 4838 кв. м., розташований за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, позначені літерами “А-Н”, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77; зобов’язати відповідача –Виконавчий комітет Сумської міської ради оформити та видати позивачу свідоцтво на право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 4838 кв. м., розташований за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, позначені літерами “А-Н”, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77; зобов’язати відповідача –Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 4838 кв. м., розташований за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, позначені літерами “А-Н”, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77.
16.02.2009 року позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно яких просив суд в задоволенні зустрічного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги –відмовити в повному обсязі та визнати за ним право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4 838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю ( гуртожиток) загальною площею 1 424 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1 848 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, які в технічному паспорті Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Суми, позначені літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т,У,Ф,Х” та номером 1-4 розташовані за адресою : м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а.
09.02.2009 року від позивача надійшла заява згідно якої просив суд застосувати позовну давність у справі до зустрічної позовної заяви та позовних вимог Фонду державного майна України та відмовити у задоволенні позову Фонду державного майна України в повному обсязі в зв’язку зі спливом строку позовної давності.
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилався на те, що під час приватизації були виконані всі дії, передбачені чинним на той час законодавством, яким було врегульовано наступні питання: проведена повна інвентаризація майна; визначена вартість об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризації та балансу, складений акт оцінки вартості цілісного майнового комплекс, затверджений план приватизації.
Інвентаризацію майна Відкритого акціонерного товариства ”SELMI” під час приватизації здійснювала інвентаризаційна комісія, затверджена наказом Фонду державного майна України від 30.11.1993 р. № 325-ІК.
В результаті проведеної інвентаризації та відповідно до інвентарних записів по основним засобам ВО “Електрон”, а саме до порівняльної відомості по інвентаризації цінностей балансовий рахунок №01, які обліковуються на відповідальному зберіганні у матеріально-відповідальних осіб позивача за первісним позовом станом на 01.12.1993 р. загальна сума активів склала 17 910 787 629,72 крб. Вказаний документ містить в переліку і майно, яке є предметом позову.
Відповідно до детальної розшифровки та інвентарних карт обліку майна, що є предметом позову, гуртожитки занесені до інвентарного опису основних засобів №91-01,91-02. Так, гуртожиток по вул. Комсомольській, 35 має інвентарний номер 1 і на момент інвентаризації під час приватизації його вартість становила 13 481 480,0 крб. Відповідно, гуртожиток по вул. Першотравневій, 22: інвентарний номер 33, вартість 3 881 674,0 крб., гуртожиток по вул. Першотравневій, 24: інвентарний номер 32, вартість 5 157 667,0 крб. Нежитлові приміщення по вул. Косівщинській, 77-а (станом на момент приватизації) занесені до інвентарних описів № 99, 45-59: інвентарний № 3, вартість 94 125 412,93 крб., інвентарний номер 13, вартість 4 267 224,0 крб., інвентарний номер 11756, вартість 3 374 459,2 крб.
Наведене міститься також у Відомості розрахунку відтворювальної вартості інструменту, виробничого господарського інвентарю та інших видів основних фондів станом на 01.12.1993 р., складання якої було обов'язковим під час приватизації, форма якої була затверджена Фондом державного майна України як додаток № 2 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди. Загальна сума оцінки активів, до якої ввійшли всі об'єкти нерухомості, що є предметом спору становить 17 910 787 629,72 крб.
Результати проведеної інвентаризації були затверджені Протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 17.12.1993 р. та Фонду державного майна України, засвідчені підписом заступника голови та печаткою Фонду державного майна України .
Відповідно до Акту оцінки вартості майна державного підприємства Сумське виробниче об'єднання “Електрон”, затвердженого 30.12.1993 р. головою Фонду державного майна України, балансова вартість основних засобів позивача на дату затвердження становила 17 910 788,0 тис. крб.
Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог зазначив, що факт включення майна, яке є предметом спору до його статутного фонду має правовий наслідок: зміну форми власності майна із державної на колективну та зазначає, що нерухоме майно, що є предметом позову, ввійшло до його статутного фонду під час приватизації, що підтверджується висновком експерта № 4671 судово-економічної експертизи від 18.12.2008 р.
Фонд державного майна України звернувся з зустрічним позовом в якому просив суд визнати право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а, за державою в особі Фонду державного майна України.
Позивач за зустрічним позовом подав суду уточнення зустрічної позовної заяви №10-25-783 від 22.01.2009 р., в яких просив суд вилучити з незаконного володіння ВАТ ”SELMI” нерухоме майно, а саме: житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, а також визнати право власності на нерухоме майно, а саме: житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а, за державою в особі Фонду державного майна України.
В обґрунтування позовних вимог Фонд державного майна України посилався на те, що спірне майно є державною власністю, оскільки частиною 2 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду. Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивач за зустрічним позовом вважає, що житлові будинки, в тому числі і гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду не підлягали та не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна". Виходячи з аналізу положень ст. ст. 4, 127-131 Житлового кодексу Української РСР, ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, гуртожитки відносяться до державного житлового фонду, а отже приватизації не підлягають. Крім того позивач за зустрічним позовом зазначив, що на той час державне підприємство мало право здійснювати будівництво зазначених об’єктів, проте ніяким чином не є підставою визнання права власності. Будівництво гуртожитків здійснювалось за рахунок державних коштів. Конституція УРСР , а саме стаття 10 Конституції Української УРСР встановлювала, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Статті 87 та 89 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 04.12.1985 року передбачали, що соціалістичною власністю є: державна (загальнонародна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава є єдиним власником всього державного майна.
Прокурор подав суду письмові пояснення №05/1-23 від 26.01.2009 р., в яких підтримав уточнені позовні вимоги Фонду державного майна України та письмові пояснення № 05/1-23 від 16.02.2009 року згідно яких просить суд визнати строк позовної давності пропущеним з поважних причин і поновити його та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічний позов з урахуванням уточнень задовольнити в повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлове приміщення, яке в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи до 31 січня 1994 року позивач мав статус державного підприємства з назвою ВО «Електрон. В 1993 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року та наказу Фонду державного майна України від 13.09.1993 року була розпочата приватизація позивача за первісним позовом. Вона закінчилася 31 січня 1994 року, що підтверджується наказом Фонду державного майна України за № 3-АТ, відповідно до якого було затверджено план приватизації державного майна Сумського виробничого об’єднання «Електрон», припинено діяльність комісії з приватизації, створеної Фондом наказом від 30.11.93 № 245 ПК, наказано створити акціонерне товариство відкритого типу ”SELMI”, засновником якого виступає Фонд державного майна України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, якою затверджена методика оцінки вартості об’єкта приватизації, оцінці повинна передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158.
Інвентаризацію майна позивача під час приватизації здійснювала інвентаризаційна комісія, затверджена наказом Фонду державного майна України від 30.11.1993 року № 325-ІК. В результаті проведеної інвентаризації та відповідно до інвентарних записів по основним засобам ВО «Електрон», а саме до порівняльної відомості про інвентаризації цінностей балансовий рахунок № 01, які обліковуються на відповідальному зберіганні у матеріально-відповідальних осіб позивача станом на 01.12.1993 року загальна сума активів склала 17910787629,72 крб.
Результати проведеної інвентаризації були затверджені протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 17.12.1993 року та Фонду державного майна України. Відповідно до Акту оцінки вартості майна державного підприємства Сумське виробниче об’єднання «Електрон», затвердженого 30.12.1993 року Головою ФДМУ балансова вартість основних засобів позивача на дату затвердження становила 17910788,0 тис. крб.
Відповідно до Акту оцінки вартості державного підприємства Сумське виробниче об’єднання «Електрон»від 30.12.1993 року вартість цілісного майнового комплексу була зменшена в тому числі на вартість державного житлового фонду –110116 тис. крб. Серед об’єктів державного житлового фонду спірні гуртожитки відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 закону «Про оренду державного та комунального майна»в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є господарський об’єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).
Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.
Крім того, ч. 2 ст. 3 закону «Про приватизацію державного майна», прямо передбачено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об’єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами ст. ст. 4-6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки.
Отже, зазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.
За п. п. 41, 42 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 08.09.1993 року № 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до закону «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об’єктів, що не підлягають приватизації.
Статтею 127 ЖК УРСР передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що розташовані на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 вказаного кодексу).
Як було зазначено вище, відповідно до ст. ст. 4-6 цього кодексу гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду, а отже згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають.
Крім того, зі змісту ст. 3 вказаного закону вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.
Зазначені обставини свідчить про відсутність правових підстав, передбачених законом для внесення спірних гуртожитків до статутного фонду позивача за первісним позовом (їх приватизації позивачем з первісним позовом).
На підставі наведеного, судова вважає, що гуртожитки, як об’єкти державного житлового фонду, приватизації не підлягали.
Такі об’єкти відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»за бажанням державних підприємств, організацій та установ, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходились, могли передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону на користь громадян. Вказана стаття також передбачає, що у разі зміни форми власності підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних сільських Рад народних депутатів.
Гуртожитки, які у процесі перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі товариства, так використовуватися з метою забезпечення житлом працівників товариства, проте права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачено.
Слід зазначити, що пунктом 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04. 1994 року N 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" визначено, що знаходження будинку, що належить до загальнодержавної або до комунальної власності, на балансі одного підприємства (організації) не означає, що останній має виключне право користування всіма приміщеннями цього будинку. Якщо будинок збудований за рахунок державних централізованих джерел фінансування і власник (орган, уповноважений управляти державним майном) визначив належність спірного приміщення кожному з підприємств (організацій), то факт знаходження будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним законним володільцем усіх приміщень цього будинку.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що держава в особі Фонду державного майна України являється законним власником нерухомого майна, а саме: житлової будівлі (гуртожитку), розташованої за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35;
- житлової будівлі (гуртожитку), розташованої за адресою м. Суми вул. Першотравнева, 22;
- житлової будівлі (гуртожитку), розташованої за адресою м. Суми, вул. Першотравнева, 26.
Посилання позивача за первісним позовом на висновок експерта № 4671 судово-економічної експертизи від 18.12.2008 р. та на включення гуртожитків до статутного фонду ВАТ ”SELMI”, не є доказом права власності ВАТ ”SELMI” на спірне майно, оскільки відповідно до п. 2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 року № 450 підтвердження права власності на нерухоме майно при створенні (перетворенні з державних підприємств) відкритих акціонерних товариств встановлено, що невід’ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.
На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.
До Фонду державного майна України листом від 08.10.2002 року № 19/73 звернулось ВАТ ”SELMI” з проханням видати перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству ”SELMI”.
Листом від 15.10.2002 року № 10-21-12656 Фонд державного майна України надіслав Перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству ”SELMI”. В зазначеному Переліку спірні гуртожитки відсутні.
Крім того, відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-25-19349 від 05.12.2007 року Фонд повідомив наступне:
”Відповідно до Акту оцінки вартості державного підприємства Сумське виробниче об’єднання «ЕЛЕКТРОН»від 30.12.1993 року вартість цілісного майнового комплексу була зменшена в тому числі на вартість державного житлового фонду –110116 тис. крб.
Серед об’єктів державного житлового фонду гуртожитки по вул. Першотравнева, 22 та 26 відсутні.
В Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству ”SELMI”, зазначені гуртожитки також відсутні.
Таким чином, в приватизаційній справі відсутня інформація щодо входження до статутного фонду ВАТ ”SELMI” гуртожитків, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22 та 26 ” .
За таких обставин позовні вимоги Відкритого акціонерного товариствам ”SELMI” про визнання за ним права власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4 838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю ( гуртожиток) загальною площею 1 424 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1 848 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 26, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Тому рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 року в частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "SELMI" права власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташованою за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташованою за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26 підлягає скасуванню.
Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що одним із суб'єктів управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України.
Стаття 7 вищевказаного Закону встановлює, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства, зокрема: 1) щодо державних підприємств, установ і організацій: в) виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних фондів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства; ґ) приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що перебувають у його управлінні; і) забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень; 2) щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: г) приймає рішення про передачу до статутного фонду господарських організацій об'єктів державної власності; з) за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі; и) дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством; й) погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук та ін.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно ст. 387 Цивільного кодексу України.
Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, передбачає ст. 392 ЦК України.
Главою 83 Цивільного кодексу України встановлено набуття, збереження майна без достатньо правової підстави, зокрема положення ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Положення вказаної глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним право чином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до вимог ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги Фонду державного майна України щодо вилучення з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства ”SELMI” (адреса: м. Суми, вул. Комсомольська, 68-а ЄДРПОУ 04799336) нерухомого майна, а саме:- житлової будівлі (гуртожиток) розташованої за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35-а;- житлової будівлі (гуртожиток) розташованої за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22;- житлової будівлі (гуртожиток) розташованої за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26;3 та про визнати право власності на нерухоме майно, а саме: житлову будівлю (гуртожиток) розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35-а; житлову будівлю (гуртожиток) розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22; житлову будівлю (гуртожиток) розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26 за Державою в особі Фонду державного майна України.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.02.09 по справі №12/635-06 щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом суд першої інстанції також посилався на пропуск позовної давності Фондом державного майна України. Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що ”приватизація Відкритого акціонерного товариства ”завершилася 31 січня 1994 року. Тобто, з 1 лютого 1994 року почався відлік позовної давності, який закінчився 31 січня 1997 року. В будь який час в межах вказаного періоду Фонд державного майна України мав право порушити питання, які ставляться для вирішення в 2008 році. Суд вважає, що у позивача за зустрічним позовом не було жодної поважної причини, яка б унеможливила захист своїх прав та інтересів з боку ФДМУ. Наслідки спливу позовної давності встановлені ст. 267 ЦК України, відповідно до ч. 4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги Фонду державного майна України не можуть бути задоволені з підстав зазначених вище”.
Відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно ст.76 Цивільного кодексу УРСР було також встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила а також підстави зупинення і перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що про існування спірного рішення господарського суду Сумської області від 15.01.2007 року по справі № 12/635-06 за позовом ВАТ »до Комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, яким було визнано право власності на нерухоме майно, та зобов’язано відповідача зареєструвати право власності, а саме на: гуртожиток, розташований за адресою: вул. Комсомольська, 35, загальна площа 4838 кв. м., гуртожиток, розташований за адресою: вул. Першотравнева, 22, загальна площа 1424 кв. м., гуртожиток, розташований за адресою: вул. Першотравнева, 26, загальна площа 1848 кв. м., нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул.. Косівщинська, 77-а, Фонд державного майна України дізнався у грудні 2007 року зі звернення представника мешканців зазначених гуртожитків 12.12.2007 року, що підтверджується вхідним штемпелем Фонду державного майна України від 12.12.2007 року № 17/33713.
Відповідно Фондом державного майна України 25.12.2007 року за № 10-25-20626 була подана касаційна скарга на вказане рішення. Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2008 року касаційну скаргу Фонду державного майна України було повернуто без розгляду. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2008 року по справі № 12/635-06 касаційне подання заступника прокурора Сумської області задоволено, а рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2007 року у справі 12/635-06 скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Лише ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.04.2008 року Фонд державного майна України було залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо спливу позовної давності.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення, які в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а, з матеріалів справи вбачається наступне
Нежитлові приміщення по вул. Косівщинській, 77-а станом на момент приватизації занесені до інвентарних описів № 99, 45-59: інвентарний № 3, вартість 94 125 412,93 крб., інвентарний номер 13, вартість 4 267 224,0 крб., інвентарний номер 11756, вартість 3 374 459,2 крб.
Позивач за первісним позовом надав суду всі документи, які на його думку підтверджують, що нежитлові приміщення, розташовані по вул. Косівщинській, 77-а, належать йому на праві власності і їх будівництво та подальше утримання та експлуатація здійснювалось за його кошти.
Відповідно до Протоколу № 21 засідання виконавчого комітету Сумської міської ради депутатів трудящих Сумської області УРСР від 11.10.1962 року позивачу була виділена тимчасова земельна ділянка розміром 1,0 га під складування будматеріалів. Відповідно до рішення № 262 виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 19.05.1994 року щодо інвентаризації земель підприємств за позивачем були закріплені земельні ділянки в постійне користування відповідно до додатку № 1, в тому числі в розмірі 0,9 га промислова ділянка № 4 “Складське господарство ”ВО “Електрон”, що підтверджується і державним Актом на право постійного користування землею, який виданий на підставі зазначеного рішення.
Також, позивачем за первісним позовом надано суду документи, які підтверджують проведення ним будівництва складських приміщень по вул. Косівщинській, 77-а. Після звернення позивача в квітні 1982 року, ним був отриманий дозвіл виконавчого комітету м. Суми від 14.07.1982 року № 928 на розміщення складських приміщень.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до листа головного архітектора м. Суми від 12.02.1982 року №112/4 позивач за первісним позовом звернувся в проектну організацію - Харківський ПромбудНДППроект, який своїм листом від 21.04.1986 року № 06-1717 узгодив перенесення складських приміщень та ремонтно-будівельної служби на вул. Косівщинській. 05.09.1983 року було отримане Архітектурно-планувальне завдання на складські приміщення по вул. Косівщинській, а також викопіровка з плану міста для підключення інженерних мереж до складів позивача. Будівництво було розпочате позивачем за первісним позовом, про що був виданий наказ позивача № 1020 від 13.09.1983 р. Відповідно до листів ВУ “Водоканал” від 13.12.1982 р. № 4/1102, Сумського району міських електричних мереж від 20.01.1983 р. № 15 та від 20.10.1982 р. №365, підприємства “Сумиоблтепломережа” від 31.12.1982 року № 7-1298 позивачеві за первісним позовом були узгоджені технічні умови на водо-, електро- та теплопостачання. Після завершення будівництва на замовлення позивача був виготовлений технічний паспорт меж землекористування по вул. Косівщинській.
Слід також зазначити, що відповідно до технічного паспорта на нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а значаться не гуртожитки, а саме складські приміщення, заправний пункт, вбиральня та вісова.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач за первісним позовом обґрунтував своє право власності на майно: нежитлові приміщення, які в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а, у зв’язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ”SELMI”” в цій частині позовних вимог обґрунтовано визнані судом першої інстанції правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.02.09 по справі № 12/635-06 щодо визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством ”SELMI” на майно: нежитлові приміщення, які в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а підлягає залишенню без змін.
Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та апеляційну скаргу, посилався лише на відсутність правових підстав щодо приватизації позивачем за первісним позовом гуртожитків.
Нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а гуртожитками не значаться.
Позивач за зустрічним позовом не зазначив правових підстав, як в обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом відносно цих приміщень, так і доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог позивача за первісним позовом .
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.02.09 по справі № 12/635-06 про відмову в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом щодо нежитлових приміщень, які в технічному паспорті Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначені літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т,У,Ф,Х” та номером 1-4 розташовані за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а є обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.
Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом в частині зобов’язання відповідача –Комунального підприємства “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 4838 кв. м., розташований за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26, нежитлові приміщення, які в технічному паспорті Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Суми, позначені літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т,У,Ф,Х” та номером 1-4 розташовані за адресою : м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсним актів з підстав, зазначених у законодавстві .
Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” (відповідач 1) є суб’єктом владних повноважень, а згідно до ст. ст. 17-19 Кодексу адміністративного судочинства України , спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог позивача за первісним позовом.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті рішення від 20.02.2009р.по справі № 12/635-06 господарським судом Сумської області було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, апеляційне подання заступника прокурора Сумської області та апеляційна скарга Фонду державного майна України –частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.1 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційне подання заступника прокурора Сумської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009 р. по справі №12/635-06 скасувати частково, а саме: в частині задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариствам ”SELMI” про визнання за ним права власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4 838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю ( гуртожиток) загальною площею 1 424 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1 848 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 26 та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог Фонду державного майна України в повному обсязі та прийняти в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги позивача за первісним позовом задовольнити частково.
В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариствам ”SELMI” про визнання за ним права власності на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4 838 кв. м., розташованою за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю ( гуртожиток) загальною площею 1 424 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1 848 кв. м., розташованою за адресою : м. Суми, вул. Першотравнева, 26 - відмовити .
В решті рішення господарського суду Сумської області від 20 лютого 2009р. по справі №12/635-06 відносно позовних вимог Відкритого акціонерного товариствам ”SELMI” залишити без змін.
Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задовольнити частково.
Вилучити з незаконного володіння ВАТ ”SELMI” (м.Суми, вул. Комсомольська, 68а, ЄДРПОУ 04799336)нерухоме майно, а саме: житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток), розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26.
Визнати за Державою в особі Фонду державного майна України ( м. Київ, вул.Кутузова,18/9, ЄДРПОУ 00032945) право власності на нерухоме майно, а саме: на нерухоме майно: житлову будівлю (гуртожиток), загальною площею 4838 кв. м., розташовану за адресою м. Суми, вул. Комсомольська, 35, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1424 кв. м., розташовану за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 22, житлову будівлю (гуртожиток) загальною площею 1848 кв. м., розташованою за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 26.
В позовних вимогах позивача за зустрічним позовом щодо вилучення та визнання права власності за Державою в особі Фонду державного майна України на нежитлові приміщення, яке в технічному паспорті комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Суми, позначено літерами “А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х” та номерами “1-4”, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Косівщинська, 77-а - відмовити.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Шепітько І.І.
Суддя Лакіза В.В.